У храмі Святих безсрібників Косми і Дам’яна в селі Галицьке Золочівського деканату Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор освятив престол та очолив Архиєрейську Божественну Літургію.
Святий апостол Павло у листуванні до галатів звертав їм увагу, що він написав їм великими буквами своєю рукою. І знову перейшов до обряду обрізання, бо у них появилися особи, які змушували інших обрізуватися чого святий апостол не навчав й був проти цього обряду. (В деяких народах, як у римлян, обрізання уважалося каліцтвом для тіла.) Уже траплялося пояснювати, що замало обрізуватися, тому що з тим обрядом необхідно виконувати усі ніші приписи закону, про що навіть уже не згадується. Апостол був переконаний, що ті далекі від віри особи, просто, підступно збирали на свій бік народ, щоб не відомо чого і перед ким хизуватися?! Апостол написав, що він хвалиться лише хрестом Христовим, бо він бачить, що світ розіп’ятий для нього, а він – для світу! Апостол відверто написав, що, коли хто живе в Ісусі Христі, тоді обрізатися чи не обрізатися немає значення, бо життя у Господі усе перекриває. Необхідно жити з Господом й виконувати його волю! Святий Павло радів від того, що певні особи віддавалися в руки Господні й жили вповні для Бога! Він, також, написав про себе, що носить рани Господні на своєму тілі, думаємо про стигми? Але він тим не чванився, бо між іншим, згадав про це. Хоч багато інших дослідників святих писань уважають, що рани на тілі – це попередні знаки від покарань, які носив апостол з вдячністю на тілі.
Святий євангелист Лука описав повчальну притчу Ісуса Христа про Лазаря та багача. Два чоловіки, що жили по-різному, але якось пересікалися, бо Лазар у струпах лежав біля воріт багатої людини. а багач вишукано одягався та кожного дня бенкетував. Лазаря обслуговували пси, нечисті тварини, лизали рани, а той у голоді та болях терпеливо зносив випробування. Можливо б і зрадів, коли б від багача отримати якийсь кусочок хліба та запити холодною водою. Він бажав, навіть, окрушин зі столу багача, однак і того бракувало в раціоні його поживи. Життя на землі обмежене: помер Лазар, помер і багатий чоловік. Хтось зі сильного цього світу недавно сказав, що лікарі можуть замінювати в тілі нирки, печінку, серце тощо, – так можна жити 150 і більше років? А Господь так промовив до народного мудреця: «… Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе; а те, що ти приготував, – кому воно буде?» (Лк 12,20). Бог не кличе у вічність серця чи нирок, але забирає душу, тоді найздоровіше серце не дасть ради, щоб без душі оживити тіло?! У вічності багатий чоловік терпів муки, а Лазар був щасливий. Багач побачив Авраама й просив помилування, бо багато із юдеїв судили, що їм вистачить бути «дітьми Авраама», щоб бути спасенними.? Юдеї боронили себе, називаючись «Авраамовим насінням». Ісус відповідав таким зухвалим людям: «… Якби ви були Авраамовими дітьми, ви чинили б діла Авраама» (Ів 8,39). Саме походження чи приналежність до роду тих, хто спасенний не рятує, а добрі діла, гідне перед Богом життя, служить до спасіння душі. Коли на землі багатому чоловікові було добре, він не бачив Лазаря в біді? А звернув увагу на нього в іншому світі, коли той втішався спасіння та вічним щастям. Торопімося чинити добрі діла, які можемо, це – наш час, час спасіння. Господь не вимагає від нас надзвичайних подвигів, лише, трішки уваги для ближніх. Багач не чинив жодного зла Лазареві, але злегковажив добром, яким міг легко допомогти бідному хворому чоловікові.
Сьогодні наша Церква вшановує закарпатського священномученика Теодора Ромжу, який став єпископом мукачівським 24 вересня 1944 року. Це був період радянського правління, коли вороги нищили те, що їм не до вподоби. Спочатку на повозку єпископа наїхала автомашина – 27 жовтня 1947 року, а згодом, було вчинено заздалегідь спланований НКВС замах. І 31 жовтня 1947 року єпископ помер, медична сестра, спеціалізована представниця органів влади, звершила укол отруєною ін’єкцією у лікарні в Мукачево. Таким мученицьким шляхом єпископ Теодор став святим, був вірним Богові до кінця свого життя.
Також, вшановуємо пам’ять святих чудотворців та безсрібників Косми і Дамяна, рідних братів лікарів. Господь зцілював хворих людей за їхнім посередництвом у лікарських справах. Вони лікували людей, не вимагаючи платні. Коли братів поставили перед хворим імператором Каріна, той попросив їх про допомогу. Після їхнього моління Господь оздоровив імператора і той відпустив їх на волю без суду.
Згадаємо сьогодні нашого праведника митрополита Андрея Шептицького, який любив свій народ, заступався за вірний люд. Багато терпів, був готовий вмирати мученицькою смертю і просив на цей подвиг благословення у Святішого Отці, Римського Папи, але Господь вирішив по-іншому забрати його у вічність. Очікуємо проголошення його блаженним, тому молімося, щоб Господь вислухав наших молінь.
Також, ми посвятили святий престол у цьому храмі, що є найголовнішим предметом храму. В кивоті на престолі мешкає Ісус Христос у святому Причасті. Молімося до Ісуса Христа в різних потребах, особливо, часі цієї кровопролитної війни.
