14 вересня 2026 року, у свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, єпископ-помічник Львівської архиєпархії Володимир виголосив проповідь у монастирі сестер редемптористок на львівському Знесінні.
Роздумуючи над євангельською розповіддю про Христа на хресті, владика говорив про значення хреста для християнина. Він наголосив, що хрест є не просто прикрасою чи зовнішнім знаком християнства, а нагадуванням про любов Спасителя і Його жертву за кожного з нас.
Окремо єпископ роздумував про людські випробування і власний хрест, який кожному доводиться нести у житті. Також звернув увагу на сучасні форми зневаги до Хреста, коли заради кар’єри, добробуту чи думки інших людина готова відступити від моральних цінностей.
Під час проповіді владика також згадав про освячену цього дня монастирську каплицю сестер редемптористок, назвавши її особливим місцем молитви та Божої присутності серед людей.
Хресте Христовий, надіє християн
Щиро вітаю всіх у вересневий день, коли спогадуємо Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.
Коріння історії сьогоднішнього свята сягає у перші століття християнства, куди линемо сьогодні думкою. Всі тут присутні, напевно, знають історію походження нинішнього свята. Так, важливо знати історію, що сталося з хрестом Господнім, але набагато важливіше знати і жити тим, що сталося на Ньому.
Про це нам пояснює євангельське слово. Наш Спаситель саме на хресті здолав гріх і смерть, віддав своє життя за весь людський рід, відкрив для нас Царство Небесне, для тебе і для мене! Ось саме тому цей хрест такий цінний для нас.
На утрені празника молимося: «Хресте Христовий, надіє християн, керманичу заблуканих, пристане в бурі, підпоро вселенної, лікарю недужих, воскресіння померлих, помилуй нас!»
Хрест – це набагато більше, ніж декорація приміщень чи прикраса для тіла. Він не просто дерев’яний, металевий чи з прикрасами на шиї.
Ісус Христос отримав дерев’яний хрест, але мав любляче, золоте серце. Багато хто може мати золотий хрест, але дерев’яне серце.
Мій хрест – це погляд на Ісуса Христа!
Мій хрест – це погляд на Ісуса Христа! Хрест дихає любов’ю Спасителя, тому він є Животворящий.
Кожна людина в тій чи іншій сфері життя є розп’ята, переживає власну Голгофу. Багато речей чи подій нам спричинюють біль. Можливо, часто промовляємо, як Ісус, слова: Боже, де Ти є, чому Ти мене покинув? (пор. Мт. 27,46).
Як ставитися до тих хвилин розп’яття, які щодня повторюються? Чи зможу свій хрест взяти і понести?
Погляньмо на Спасителя, Він не покинув хрест, а прийняв і виніс його на Голгофу. Він не сказав, що це проблеми людей. Він знав, що хрест є тимчасовим, бо за хрестом приходить Воскресіння та спасіння.
Зрештою, Ісус Христос не мав свого хреста, він ніс хрест за Тебе і за мене.
Спрага Ісуса на хресті є спрагою за моєю любов’ю. Жоден «оцет чи жовч» матеріальних речей, а ще більше гріха не можуть втамувати цієї спраги.
Людина може нести свій хрест тільки тоді, коли знає, для чого це робить, коли також її любов буде розп’ята для Ісуса Христа. Це є благовість християнства.
Коли людина відступає від хреста
Хрест, який мав стати знаряддям сорому і смерті, став символом прослави, пошани і життя. Але в історії християнства завжди були спроби зневажити хрест.
Старші пам’ятають, молодші, можливо, чули, як у другій половині 20 століття радянська система ставилася до хреста та християн. Християн переслідували, а хрести скидали з храмів і каплиць.
Сьогоднішні часи не є винятком. Спроби «зневажити хрест» мають інші прояви, наприклад у пропозиції хибної кар’єри, кращого життя на землі, де людина часом відважується топтати моральні цінності.
А що там заповіді Божі, а що там піст, а всі так роблять… А що інші подумають про мене?
Було б набагато легше жити, якби людина не звертала увагу, а що подумають інші. Ісус залишився майже сам з хрестом, але Він знав, для чого це робить. Хоча майже всі, навіть найближчі, покинули Його.
Боротьба чи зневага хреста є зневагою Бога. Війни проти Бога ще ніхто не виграв, бо зброя Бога – це любов до людини. І якщо людина цю любов відкине, то вона приречена на загибель.
Хрест нагадує, куди ми йдемо
Хрест бачимо на куполах наших храмів, каплиць, він є в наших домівках. Сьогодні він є прикрашений та виставлений на тетраподах святинь.
Ми маємо тут на львівському Знесінні ще один скарб, монастир з каплицею, яку нині освятили. Тут, в індустріальному районі міста, буде особливе місце молитви, Божої присутності. Приходить така думка, що Бог поселився серед свого народу.
Хрест нагадує завжди, куди ми йдемо, яка ціль нашого життєвого паломництва. Важливо це усвідомити, а ще більше цим жити!
