У храмі Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію.
Звертаючись до вірних, Митрополит наголосив:
— Жаль таких людей, які не признають хреста Христового, які не дбають про спасіння своєї душі; хто не вірить у вічність та відповідальність перед Господом за прожите життя на землі. Хто Бога відкидає, це – глупі особи, але не ці, хто старається про добре християнське життя. Ті, хто не вірить в Бога, хто живе, не зважаючи на Божі Заповіді та відкидають правду про життя поза гробом, це – немудрі люди, які наражають своє вічне життя, в яке вони не вірять, на небезпеку вічного осудження. Святий апостол Павло – вчений чоловік, мудра особа не мудрістю світу, але Божою, пишався тим, що проповідував розп’ятого Христа! Він згадував про греків та юдеїв, які погорджували та уважали за безумство добровільно помирати за когось на хресті, як це вчинив Ісус Христос. Віруючі в Бога люди дивляться на це по-іншому, бо вдячні Господу за дар спасіння та за його велику любов до своїх створінь.
В сьогоднішнє свято Воздвиження чесного хреста Господнього, читаємо уривок із євангелія від святого Івана. У вибраному тексті зустрічаємо розповідь про тодішніх архиєреїв та їхніх слуг, які кричали перед Пилатом на Ісуса: «… Розіпни, розіпни його!» Пилат, римський намісник, людина влади, зовсім не мав підстав засуджувати Ісуса, не знаходив жодної провини, ніякого злочину: «Знав бо, що через заздрощі видали Його» (Мт 27,18). Пилат пробував нав’язати розмову з Ісусом, але Син Божий знав його характер, здібний піддаватися тиску та впливові народу, тому не бажав розмовляти з ним. Коли Пилат заявляв, що він має владу, почув від Ісуса спростування: «… Не мав би жодної влади наді мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто мене видав тобі, має більший гріх» (Ів 19,11). Тут чуємо ствердження від самого Сина Божого про те, що існують більші чи менші гріхи. Римський урядовець намагався встановити правду про стан Ісуса, виводив його з приміщення та показував присутньому народові, кажучи: «Ось ваш цар», але галас натовпу, щоб розіп’яти Ісуса, заглушував правду в серці урядовця? І Пилат видав Ісуса Христа на розп’яття. Юдеї схопили Спасителя й воїни вели його на гору Ґолґоту, щоб розіп’яти. Ісус ніс поперечку хреста, падав лицем до землі, б’ючись об каміння, пам’ятаючи злобу гріхів людства, яке він визволяв від гріховного беззаконня. Нам не під силу зрозуміти фізичної втоми та виснаження Ісуса Христа, також, духовної злоби гріхів людства, а з іншого боку, не збагнемо милосердя й любові Сина Божого до людського роду, що стояло вище беззаконня та злості народу. Сина Божого розп’яли на хресті, на якому він помер, а поряд ще двох розбійників. Мимо того, Господь не перестав нас любити. Ісус показав свою любов до людей в особі розбійника, що висів поруч нього на хресті, який звернувся до Ісуса: «… Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство твоє. І сказав йому: Щиру правду кажу тобі, сьогодні зі мною будеш у раю» (Лк 23,42-43). Господь не тільки простив розбійникові гріхи, але запевнив йому, одному із перших, буття у раю! Нам трудно своїм розумом осягнути Господнє милосердя та любов до своїх створінь, які ображають його важкими гріхами, але доброти Бога ми не в силі змінити.?
Ісус помер на хресті, його похоронили неподалік місця, де він помер. Господь залишив нам цінну та духовну пам’ятку: свій святий хрест. Тоді ніхто не думав про неперевершену вартість хреста Господнього, на якому він помер. Хрест закопали десь недалеко від місця, де Христос завершив своє життя. Згодом, стали згадувати про святу реліквію: Господній хрест. Минуло 300 років і до пошуків хреста Спасителя у 325 році взялася мати імператора Костянтина Великого, свята Олена. За її стараннями, навколо місця розп’яття відбувалися розкопки та пошуки святого хреста. Було знайдено три хрести і єпископ Макарій визначив хрест Господній через оздоровлення жінки, яка, торкнувшись до хреста видужала. Очевидно, що перед цим хрестом вірні християни молилися, покланялися йому, цілували, вшановували у свій спосіб. А святий єпископ Макарій ступив із хрестом на підвищене місце й показував народові, повертаючись у різні боки. Зворушений народ кланявся та просили змилування у Господа. Так приблизно відбувалося перше піднесення чи воздвиження чесного хреста нашого Спасителя! Любімо та шануймо хрест Господній, насамперед, гідним знаком хреста, який кладемо на собі хрестячись. Цим знаком визнаємо нашу приналежність до великої родини нашого Спасителя. Пам’ятаймо, що від цього знаку втікають демони, віддаляється зло, а здобуваємо Боже благословення. Хай свято Воздвиження хреста Господнього підносить нашого духа до ще кращого служіння й виконання волі Ісуса Христа!
