У п’яту неділю після Пасхи, яка у літургійному календарі носить назву неділя самарянки, єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир звернувся до вірних зі словом, в якому роздумував над євангельським уривком від Йоана 4, 5–42. Цей текст — одна з найдовших новозавітніх розповідей про особистий діалог Христа з людиною. Він відбувається біля криниці Якова – місце, в якому людська спрага поєдналася з Божим даром живої води.
У своїй проповідь архиєрей простими і глибокими словами пояснив, як ця євангельська подія стосується кожного з нас сьогодні.
1. Зустріч, що змінює маршрут
Сьогоднішнє євангельське Слово провадить нас у Самарію, де біля криниці відбувається зустріч Ісуса з жінкою цього краю. Це одна з найдовших розповідей в Новому Завіті про зустріч Ісуса з конкретною людиною. Ісус йде з Юдеї в Галилею, на стежки свого дитинства. Можна сказати, заради однієї особи він змінює маршрут, бо міг йти простішою дорогою.
2. Боже терпіння і педагогіка чекання
В місті Сихар біля криниці Якова Ісус чекає на жінку. Бачимо велику Божу педагогіку, яка полягає в чеканні, в терпеливості. Тобто, активність, ініціатива Ісуса полягає не в біганині, а в чеканні на самарянку. Він чекає, щоб особисто порозмовляти. І ця розмова попровадила на стежку віри.
3. Діалог, що розпочинається зі спільного
Ісус і самарянка є лише вдвох – це дуже особиста зустріч. Хоча їх об’єднує джерело. Жінка почулася потрібною, що вона може послужити. Адже іноземець просить в неї води…
Коли жінка прийшла до криниці, Ісус їй не докоряв, не моралізував, відразу не навертав… Почав шукати щось спільне, кажучи: «Дай мені води напитися».
4. Той, хто створив води, просить напитися
Ісус ніби зробив таке просте – попросив води у жінки. Той, хто на водах землю завісив, наливає джерела й озера, хто водами хмари напоює (літургійні тексти вечірні та утрені), просить напитися води в простої жінки. А цим самим він ввійшов в життя цієї людини, здобув довіру.
5. Глибока спрага серця
Жінка з почуттями надії та перспективи каже до Ісуса: «Дай мені, пане, тієї води, щоб я не мала більше спраги й не ходила сюди черпати». Ці слова самарянки можуть мати відлуння в кожному людському серці. Лише Господь може втамувати спрагу та голод, які виникли в людині ще тоді, кола вона через гріх втратила Рай.
6. Пошук сенсу та помилкові замінники
Є різні можливості, альтернативи, тому люди постійно стоять перед вибором. Хтось намагається заповнити прогалини матеріальними речами, а тим самим голод та спрага ще збільшуються, бо бракує стержня…
Коли ж ми пізнаємо, зустрінемо Бога, то розуміємо, що найважливіше місце в нашому серці призначене для Нього, лише для Нього.
7. Навернення і місійність
Важливо нам самим йти та провадити інших до джерела життя, а не отрути. Самарянка отримала воду, яка висушила джерело її гріхів, наповнила її благодаттю…
Жінка-самарянка покинула свій глечик і побігла в місто, щоб усім розказати про Господа. Вона вже не хоче черпати воду своїм глечиком, тобто шукати щастя людськими засобами…
8. Жити Божим життям у Церкві
Ми в хрещенні були занурені у смерть та Воскресіння Ісуса Христа.
Будьмо вражливі на молитовне життя, участь у святих таїнствах, які закорінені в пасхальній таємниці…
Хто черпає з джерела Ісуса Христа, той в перспективі не буде мати спраги ніколи, бо ця вода б’є в життя вічне.
