22 жовтня, у день пам’яті святого Папи Івана Павла ІІ, Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в храмі Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові.
У проповіді владика згадав візит Папи в Україну, від якого минуло 25 років, його зустрічі з молоддю, вірними, представниками Церков і державної влади. Митрополит наголосив на глибокій духовності Івана Павла ІІ та його невтомному душпастирському служінні.
— Святий апостол Павло звертався чи радше навчав вірних колосян про доповнення нестачі скорботи Христової в нашому тілі за тіло Ісуса, бо «воно – Церква». Він говорив про себе, але заохочував нас бути терпеливими у випробуваннях. І тут цікаве пояснення святого Учителя Церкви Павлових слів: «… по його припущенні, Христос ще не усе витерпів. За вас, каже, Він і по смерті страждає, якщо вимагає потреба. … показує, що Він не був задоволений тільки смертю, а після того чинить за нас безконечно багато» (св. Ів. Золот. Бесіда ΙV на Кл, п.2). Апостол називає себе Божим служителем у Христовій Церкві, в якій він служить Богові через послугу для людей. Він згадує про Божу таємницю, яку Господь виявляє у свій час, як написано про Ісуса: «А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей» (Лк 2,52). Апостол не зважав на різні терпіння, випробування та гоніння, сприймав усе з Божої руки, він радів, що міг голосити Божі таємниці між поганами, навчаючи їх, щоб вони ставалися досконалими людьми в Христі. Апостол Павло не хизувався своєю силою чи відвагою, але усе приписував силі Господній, яка діяла в ньому. Ревність Павла була високою та енергійною, він не шукав собі відпочинку, навіть, працював руками, щоб мати, у свій час утримання.
Святий єванелист Лука згадує про Ірода тетрарха чи Ірода Антипу, сина Ірода Великого, який почув про вчення Ісуса Христа, але вагався, бо дехто твердили, що це Іван Хреститель встав із мертвих. Інші говорили про пророка Іллю або когось іншого із пророків, які у свій час воскрешали померлих. Цар зацікавився Ісусом, не знав його, але бажав його побачити, бо чув про нього великі речі, які він чинив. Коли Спаситель довідався, що цар, ніби, розшукував його, віддалився з апостолами аж на самотнє місце, в недалеку пустиню. Коли ж люди довідалися про перебування Ісуса недалеко їхніх місць, відразу вирушили до нього, він приймав їх й говорив про Царство Боже, також, оздоровляв хворих. Доброта Бога не має меж, здавалося, що Ірод створюав небезпеку для життя Ісуса, а Господь, відійшовши продовжував свою місію з народом. Проповідував їм, навчав, говорив велику правду, переконував про вічність та нагороду чи покарання, й усе підкріплював різними чудами. Люди радо слухали Ісуса!
Сьогоднішній день у нашому церковному календарі, також, посвячений святому папі римському Іванові-Павлові 2-ому. 25 років минуло, коли папа побував у нашому краю, повчав народ, мав різні зустрічі з представниками церков та політичної влади, з молоддю і з усіма, на що вистарчало йому часу. Це – освічена і глибоко духовна особа, стартував з Ягелонського університету в Кракові, підпільно студіював у семінарії, старався користати з інших можливих місць студій. Розуміємо, що став священником, єпископом, кардиналом та був обраний на Наслідника Христової Церкви. 26 років служив на престолі в Римі. Як наслідник Христа не щадив свого здоров’я, чинив численні подорожі до різних країн, зустрічався з мільйонами паломників в різних державах, проповідував людям слово Боже, писав різні енцикліки, апостольські листи, декларації тощо. Багато молився, у його руках або поряд завжди була вервиця, на якій він часто й довго молився, заохочував інших, щоб молилися до матері Божої. За його активності та мудрим порадам впали комуністичні режими в багатьох країнах. Святий Папа Іван-Павло 2-ий, насамперед, був ревним душпастирем і ця ревність поривала його до служіння, немов святого апостола Павла! Пам’ятаймо про нього, молімося до нього та просімо про заступництво його перед Господом, щоб закінчилася війна в Україні.
