Слово Митрополита Львівського у чотирнадцяту неділю по Зісланні Святого Духа

2Кр 1,21-2,4;
Мт 22,1-14.

Ісус Христос не переставав нагадувати людям про Царство Боже, яке очікує тих, хто живе у мирі з Богом, хто помиляється, але перепрошує Господа та хто дружньо живе з ближніми. Спаситель не залякував людей, лиш пригадував їм про необхідність гідного людського життя, щоб вони пам’ятали про свого Творця та були Йому вдячними за все. Щоби бути вічно щасливими, не потрібно ставатися мучениками чи бути надзвичайними особами, відзначатися вченими ступенями або якимись незвичайними досягненнями. Ні! Треба бути чесними людьми перед Богом та перед народом, жити згідно Божого закону. Небо – це особливий стан душі, яка любить Бога понад усе! Христос часто наголошував людям про здобування неба. Людина, яка щиро прямує до неба, готова дати собі відтяти руку та ногу, краще, щоб вирвали її око, і в такий спосіб боротися проти спокус, уникаючи гріха задля здобуття Небесного Царства (пор. Мр 9,43-47). Бо ті, хто неба не здобудуть, будуть зв’язані по руках та ногах, їх кинуть в пітьму кромішню, де лунатиме плач та скрегіт зубів (пор. Мт 22,13).

Ісус звертався до людей, розповідаючи притчу про Небесне Царство. Він порівняв Царство з царем, який вчинив для свого сина багате весілля й запросив на нього багатьох. Слуги царя повідомляли запрошених про те, що весільний бенкет готовий і вельможа очікує їх на весіллі. Цікаво, що запрошені відмовлялися, бо хтось поставив на перше місце поле своїх діянь, хтось займався крамарством, а знайшлися й такі, що знущалися зі слуг царя, навіть повбивали котрихось?! Цар розгнівався, відразу послав військо, яке вигубило негідних убивць, а місто спалило. Але володар був дуже доброю людиною, бажав, щоб на таке велике святкування запросити усіх підряд, щоб усі стали учасниками святкового бенкету. І слуги працювали, збирали людей, запрошували їх, різні особи прибували з площ та доріг до святкового залу. Слуги трудилися в поті чола, бо світлиця була повна гостей. Аж тоді увійшов цар, щоб побачити, радіти й святкувати з присутніми. Увійшовши у світлицю, господар побачив, що один чоловік образив його тим, що не одягнувся у пристойну одежу. Існували певні умови – не тільки прибути й увійти, але мати достойний вигляд. Ображений вельможа строго звернувся до того чоловіка, що злегковажив умову царя, називаючи його другом. Жаль було цареві тієї людини, але він не міг порушити умови й велів зв’язати чоловіка та кинути у темряву кромішню. Господь запрошує усіх на вічний небесний бенкет, лиш існує одна умова – щоб мати весільну душу, чисту від гріховного беззаконня. Бог не може примиритися з демоном, який одягає прихильних собі людей у гріховну, брудну, тісну та огидну одежу. Для усіх людей існує вирішальний та сприятливий час на землі, щоб примиритися з Господом, представити Йому свої гріховні рани й просити пробачення, а Він залікує їх своїм безмежним милосердям. Необхідно вдаватися до Господа тепер і зараз, упокоритися перед ним, каятися, просячи прощення, бо іншого шляху осягнути помилування та вічну нагороду не існує. Колись апостол Петро уважав, що простити сім разів тому, хто когось образить – це великий подвиг? Але почув від Ісуса Христа приголомшуючу відповідь: «… Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім» (Мт 18,22). І це означає прощати завжди, як лиш винуватець звертатиметься з покаянням! Чуємо тут і там, як молоді люди вмирають, бо тепер погляд статистики скерований на захворювання та помирання від хвороби коронавірус. Ведеться облік, засоби масової інформації щоденно повідомляють, скільки захворіло на цю хворобу, скільки вилікувалося та скільки відійшло у вічність в Україні та у світі. Чуємо, що такі й інші особи, хворіючи на коронавірус, відійшли до вічності у віці 45, 53, 62 роки тощо. Звичайно, що помирає багато більше людей на інші захворювання, але фокус поставлений на хворобу коронавірус. І тут вартує поставити запитання: скільки із тих людей, які захворіли на коронавірус і відійшли до вічності, були одягнуті у весільну одежу, тобто померли в покаянні, у благодаті, примирені з Богом? А хто опинився у вічності в грішному стані духа, такі почули неохочий голос Небесного Царя: «… Зв’яжіть йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів».

Дорогі люди Бога, діти Небесного Царя, звертаюся до усіх вас з великим проханням: часто практикуймо святу Сповідь, каймося перед Господом, перепрошуймо Його щиро, бо нічого кращого не можемо від себе запропонувати! Покаяння – це найкращий та найпростіший спосіб, щоб отримати весільну одежу, Божу благодать, вічну нагороду в небі, щоб перебувати в дворах Небесного Отця! Хай пресвята Богородиця, Небесна Мати, якої Положення чесного Пояса празник сьогодні святкуємо, допомагає нам у змаганнях за вічну нагороду!

+Ігор
Митрополит Львівський

13 вересня 2020 р. Б., Арикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

Останні новини

28 вересня 2020 року відбувся день духовної віднови для духовенства Галицького протопресвітерату Львівської Архиєпархії. Зустріч була звершена в...
27 вересня 2020 року, у день свята Всемірного Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ...
27 вересня 2020 року Преосвященний владика Володимир, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, відвідав парафію Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього...
26 вересня 2020 року з нагоди міжнародного дня осіб із вадами слуху в храмі Святого Климентія Папи у...
24 вересня 2020 року в Митрополичих садах на Святоюрській Горі (м. Львів, пл. св. Юра, 5) відбулася зустріч...