Коли ми простимо, то Бог простить тоді нам. Як так, Бог залежний від нас і нашого прощення? Бог може прийти до серця, яке його чекає і запрошує. Якщо в серці є ненависть, то дорога для Бога туди закрита. Бо «де твій скарб, там і твоє серце буде». На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді до вірних в Архикатедральному соборі святого Юра у Сиропусну неділю.
«Піст — це не дієтичний ритуал»
«Християнство є релігією, яка позитивно наставлена до життя. Незважаючи на це, Церква говорить про піст та умертвлення. Церква наслідує свого Засновника і Вчителя з Назарету, який казав брати свій хрест і йти за ним. Тому розуміє, що треба втратити життя, щоб здобути життя. Піст означає щось більше, ніж відмова чи обмеження в їжі, це не є дієтичний ритуал. Зрештою, ми про це знаємо», — зазначив проповідник.
На його переконання, хто є щирий перед собою і реально дивиться на дійсність, то побачить межі в своєму житті. Напевно тяжко осягнути всі мрії, які повстають вже в дитинстві. Дозрілою є людина, які від багатьох мрій згодом відмовилася. Не всі поставлені ідеали можемо зреалізувати, завжди актуальне зречення, але змістом наповнюється зречення задля чогось!
«Зріле наставлення до життя – це здатність побачити певні межі чи границі»
Також владика Володимир під час проповіді звернув увагу на те, що позитивне та зріле наставлення до життя – це здатність побачити певні межі чи границі. За його словами першою такою границею є люди поруч нас. Серед яких не всі можуть поділяти нашу думку чи наш погляд на життя, тому необхідно шукати компроміси. З іншої сторони, ми також чогось відрікаємося, бо хочемо поділитися з іншими.
«Інакше буду егоїстом. А це вже хвороба. Егоїзм породжує не лише біль, але також самотність і розчарування. Егоїст не вміє отримувати, бо це зобов’язує його давати та ділитися. Він вважає себе самодостатнім, переконаний, що всі мають йому служити, думати як він. Тому егоїст – це не той, хто любить лише себе самого, а той, хто не любить нікого, кінцево не любить навіть себе самого, бо мучиться з собою», — пояснив архиєрей.
«Покаяння чи навернення не є «бухгалтерією» покутних вправ, а дорогою до Того, хто мене любить і завжди чекає»
На переконання владики Володимира варто на час посту подружитися з книгою пророка Ісаї. Він пояснив, що вже на початку цієї книги, у першому розділі, йдеться про тварин, які інстинктивно усвідомлюють приналежність до свого господаря. А людина, створена на образ Божий, обдарована розумом, може віддалятися від свого Творця, затьмарювати в собі Його образ. «Приналежність до Бога не є неволею чи «перебуванням на ланцюгу», а віддзеркаленням взаємної любові. Тому покаяння чи навернення не є «бухгалтерією» покутних вправ, а дорогою до Того, хто мене любить і завжди чекає», — підкреслює єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
«Коли ми простимо, то Бог простить тоді нам»
Преосвященний Володимир наголосив, що сьогоднішня неділя має елемент прощення. Людина, каже він, має властивість скоріше себе захищати, ніж визнати свою провину чи простити. А прощення є важливим елементом посту, про прощення нагадує сьогоднішнє євангельське слово. Коли ми простимо, то Бог простить тоді нам. «Як так, Бог залежний від нас і нашого прощення?», — запитує проповідник і відповідає: «Бог може прийти лише до того серця, яке Його чекає і запрошує. Якщо в серці є ненависть, то дорога для Бога туди закрита. Бо «де твій скарб, там і твоє серце буде».
Усім, кому важко пробачати своїм ближнім, владика Володимир рекомендує за них молитися. «Хоча невідомо, чи це його змінить, але це змінить мене. Я тоді зможу спрямувати життя в доброму напрямку», — переконаний він.
«Якщо серце забруднюється, то Бог завжди готовий людині наново дарувати чисте серце»
«Одна життєва мудрість говорить наступне: Якщо тобі риють яму – не заважай! Закінчать – зробиш басейн… Якщо тобі промивають кістки – дякуй! Артрозу не буде… Якщо тобі плюють у спину – пишайся. Ти попереду. Якщо в житті щось не клеїться, то можливо вартує викинути клей і забити це місце цвяхами назавжди», — привів у приклад проповідник і додав: «Життя – це дорога до власного серця, це постійна праця над собою. Бо знаємо, коли землю не обробляти, то вона заростає бур’янами, згодом перетвориться на чагарник. Якщо Бог створив людину на свій образ, то дав їй водночас своє серце. А якщо це серце забруднюється, то Бог завжди готовий людині наново дарувати чисте серце, як кличе Давид в 50 псальмі: «Серце чисте створи в мені, Боже»».
«На ці великодні свята Ісус Христос не воскресне для нас по-іншому, як Він зробив це свого часу, “першого дня тижня” (Ів. 20, 1). Це Воскресіння зі всіма його наслідками ми хочемо наново особисто пережити, хочемо зробити Великдень нашим святом. А для цього потрібно належно підготуватися. Чого бажаю вам і собі!», — додав на завершення Преосвященний Володимир.