«В лютих часах війни приходилося б у терпіннях і без надії сходити з цього світу, якщо б не було Спасителя Христа і вітання «Христос рождається!» — Митрополит Андрей до українців на Святий Вечір

-
Post font size
+

Цього року на Святий Вечір припадає 317-й день від моменту повномасштабного вторгнення росії на територію України. В одинадцятий місяць війни, поміж сирени, обстріли та масовані ракетні удари, шукаємо духовної підтримки і настанов у праведного митрополита Андрея, який впродовж двох світових воєн очолював Українську Греко-Католицьку Церкву. Нехай його настанови, досвід і молитовне заступництво будуть підтримкою для усіх нас у час різдвяних свят.

У час Другої світової війни, на Святий Вечір 1944 року, митрополит Андрей Шептицький звернувся з пастирським посланням до духовенства та вірних від 23 грудня 1943 року. У цей воєний рік, у своєму батьківському слові, в навечер’я празника Різдва Христового, митрополит Андрей особливу увагу приділив християнському привіту «Христос раждається», вважаючи його найповнішою радістю, потіхою, а також надією на життя. Львівський митрополит також пригадував духовенству та вірним про перемогу Христа, якою Він перемагає усяку неправду і зло. Митрополит Шептицький пригадував про царство християнської любові й запевняв, що для християн обов’язково настане хвилина, коли усі терпіння перетворяться на радість.

На переконання кир Андрея, у слові: «Христос раждається» – є суть цілої Євангелії, доброї новини про спасіння.

Христос раждається! Цим словом витаю Вас в навечеріє празника Христового Різдва. В цьому слові находимо найповнішу радість, яка тільки на цьому світі можлива, навіть серед найбільших злиднів і найтяжчих терпінь. У цьому слові: «Христос раждається», – є наймогутніша потіха, бо в ньому є щось, що не з цього світу, щось із неба, щось із тієї радости, яка людину підносить до життя надприродного: віри, надії, любові.

З огляду на це кир Андрей запевняв духовенство та вірних, що навіть у час війни, коли є надія, яка походить від Христа, то можна і треба радіти, наперекір усяким злидням.

В лютих часах війни маємо усі стільки причин смутку, плачу, що приходилося б у терпіннях і без надії сходити з цього світу, якщо б не було Спасителя Христа, коли не можна б витатися і поздоровлятися цим словом. Але якщо Христос народився, якщо Він посеред нас, якщо нам дає Свою благодать, якщо в Ньому кожної хвилини маємо найліпшу раду, що чинити, і найуспішнішу поміч, аби зробити те, що треба, тоді немає ніякої причини до розпуки, а навпаки, є всяка найповніша і найсильніша причина надії. А коли є надія, то можна, то треба радуватися і наперекір усяким злидням.

Тому що, саме надія, за словами владики Андрея — «святочна надія», є частковим виявом перемоги, якою Христос переміг і перемагає всяку неправду.

Святочний привіт, святочні побажання, святочна надія, що в Різдвяні свята скріпляються, але по них не переминають, – усе те для нас і поміж нами; і то не пусті звуки товариського привіту, взаємної чемности, формальности людських побажань, – це все дійсність, правда, дійсніша від всього того, що очима бачимо, чого руками дотикаємо. Все те – частинний вияв тієї перемоги, якою Христос переміг і перемагає всяку неправду, всяку лож і всяку кривду поміж людьми.

Львівський митрополит розумів, що Христової перемоги є ще недостатньо, щоб на світі не було зла і зникла потреба повторювати в молитві Отченаш: «Ізбави нас од лукавого». Українці досвідчували і досвідчують несправедливість, брехню, кривду убогих і малих. Сьогодні, як і тоді переживаємо хвилини боротьби царства темряви і зла з царством світла і часто видається, що царство темряви перемагає. Але митрополит Шептицький рівно ж наголошував на важливості бути в єдності з Христом. Ба більше він був переконаний, що хто перебуває з Христом і Його благодаттю, хто навчився боротись у власному серці з гріховними пристрастями, хто досвідчив Христову силу в перемогах над собою самим, той не тільки вірить, що Христос переміг і перемагає, але знає це з власного досвіду. Тому він і знає, і більш очікує, ніж надіється, що Христос переможе.

А коли Христос переможе, тоді настане Його Царство, Царство Божої Правди, Царство християнської Любові поміж людьми. Причина смутку перемине, а настане день радости, день перемоги. І привитаємо Його радісним: «Христос раждається».

Тому владика Андрей був переконаний тоді і запевняє нас сьогодні, що хоч на святий вечір у воєнний час українці вітаються «Христос раждається» ридаючи, обов’язково найближчим часом настане хвилина радісної перемоги.

Нинішнє «Христос раждається» повторюємо ще ридаючи, ним потішаємось, у ньому шукаємо відваги й сили, але прийде днина, і вже недалека, коли витатисьмемо радісним окликом перемоги: «Христос раждається». Напевно, переминуться крамоли і роздори поміж нами, напевно, перевалиться та буря ненависти, що тепер у світі шаліє. І брат брата обніме почуттям тим щирішої любові, чим довше вона була забута чи нехтована.

Як люблячий душпастир, своїми батьківськими обіймами на Різдво архиєрей бажав обійняти кожного особисто.

Я бажаю сьогодні відвідати духом усіх Вас і кожного зокрема. Я хотів би зайти до кожного, що тяжко хорий, віддавна прибитий до ліжка болізни. Хочу відвідати тих, що не мають ніякої опіки, ніякого ліку й ніякої, навіть у свята, найменшої потіхи. Я хотів би, щоб моє слово зайшло у кожну найубогішу хатину, притулило, піднесло, скріпило на душі й тілі кожного, що терпить.

Віримо, що і сьогодні, перебуваючи на своїй дорозі до святості, в обіймах Небесного Отця, праведний митрополит Андрей підтримує своєю молитвою всю Україну і кожного українця зокрема. Кожного воїна, хто на полі бою захищає свою Батьківщину від ворога; кожну дитину, яка чекає з війни тата, або маму; кожну дитину, дружину, брата чи сестру, хто через війну втратив свої рідних; кожну матір, яка цього року на Різдво оплакуватиме хрест на могилі свого сина; кожного українця, який здригається під звуки сирен та вибухів; кожного пораненого; кожного, хто перебуває в темряві і холоді, хто не має їжі і дому; кожного, хто вимушено перебуває далеко від України.

Сьогодні митрополит Андрей кожного українця огортає молитвою і потішає:

Не сумуйте, зближається хвилина, де Ваші терпіння обернуться в радість. Бо, кли по-християнськи терпите, коли з Божої волі принимаєте хрести життя, дивіться в небо: ось вже плетуться вінці, нагорода приготовляється. Може, добрий Бог верне Вам здоровля, а коли така Його свята воля, милосердний, найліпший Батько прийме у Себе в небесних хоромах Своїх бідних, терплячих дітей. Для всіх, ці мої побажання, містяться в однім, але важнім слові: «Христос раждається». Нехай Христос буде з Вами, нехай кріпить, потішає, навчає і веде. Нехай простить дотеперішні провини, нехай душі очистить із усякого гріха, а серцям най дасть потрібний лік для усунення всякого болю і всякої сльози, бодай на цих кілька днів Різдвяних свят.

#ДорогоюДоСвятості

Підготувала Христина Потерейко

Останні новини

Преосвященним і боголюбивим владикам, всесвітлим та всечесним отцям, високопреподобним і преподобним отцям, ченцям та черницям, дорогим та достойним...
У Страсну п'ятницю в Архикатедральному Соборі святого Юрія Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор у співслужінні з Єпископом-помічником Володимиром...
Церква ввійшла в так зване «Пасхальне Тридення», яке у богослужбовій літургійній традиції починається у Великий Четвер і закінчується...
У Велику середу, 1 травня 2024 року, у відпустовому центрі Львівської архиєпархії – «Страдч», за участі єпископа-помічника Львівської...
Час перебування на землі Ісуса Христа в людському тілі зближався до кінця. Спаситель мав довершити ще кілька справ,...