Сьогодні у Львівський національний університет імені Івана Франка відбулася конференція «Школа, громада, церква: духовне партнерство задля майбутнього. Ціннісні орієнтири в освітньому просторі Львівщини». Захід об’єднав освітян, духовенство, науковців та керівників громад для обговорення виховання нового покоління українців в умовах війни.
Учасники підкреслили, що сучасна школа має давати дітям не лише знання, а й міцний ціннісний фундамент. Робота освітніх закладів у синергії з церквою та громадою допомагає формувати внутрішній стрижень молоді, що є основою стійкості нашої держави.
У своєму виступі Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор зазначив:
― Ми сьогодні живемо у дуже непростий час. Часто люди кажуть: «У вас тут менше шахедів, менше ракет». Очевидно, ми є далі від лінії фронту. Але також люди роблять свої висновки, спостерігаючи, що тут люди входять до храмів, моляться, звертаються до Бога. І я думаю, що віра в Бога завжди стримує людину від негативного, від зла, від ненависті та руйнування. Бо кожен, хто вірить у Бога, розуміє: за свої вчинки доведеться відповідати. Людина, яка має страх Божий, яка живе совістю, інакше дивиться на життя, на свої рішення, на ставлення до інших. Таких людей важче схилити до зла, до ненависті чи жорстокості. Усі ми є слабкими людьми. Кожен у житті робить помилки. Я також робив помилки. Але велике Боже милосердя полягає в тому, що людина має можливість покаяння, можливість сповіді. Коли ми приходимо до Бога з щирим серцем, Господь прощає, очищує і допомагає нам ставати кращими. Тому я хотів би звернутися з проханням до тих, хто відповідає за освіту, хто керує школами, хто формує навчальні програми. Дуже важливо, щоб у школах були християнська етика, духовне виховання, щоб діти чули про Бога, про відповідальність за своє життя, про добро і зло. Це не робить людину гіршою — навпаки. Людина вчиться себе контролювати, аналізувати свої вчинки, визнавати помилки і виправляти їх. Саме так формується зріла особистість.
І ще одне прохання ― запрошуйте до шкіл священників, сестер, підготовлених людей, які можуть говорити з дітьми про моральність, про віру, про людяність. Не лише на перший чи останній дзвоник. Бо цього замало. Добре, коли дитина регулярно чує добре слово, коли їй відкривають правду про любов, про повагу, про відповідальність. Навіть якщо людина в житті оступиться, усе добре, що було закладене в дитинстві, ніколи не зникає повністю. Воно живе у серці й може знову відродитися.
За матеріалами ЛОВА
