23 серпня 2026 року, у 12-ту неділю по Зісланні Святого Духа, у соборі Святого Юра у Львові владика Володимир виголосив проповідь на Євангеліє від Матея про багатого юнака, який запитав Ісуса Христа: «Що маю робити, щоб мати вічне життя?»
У проповіді владика роздумує над питанням життєвої дороги та її мети. Єпископ також говорить про ставлення до багатства, жертовності та благодійності, наголошуючи, що матеріальні речі самі по собі не є злом, якщо вони служать добру, а не стають паном над людиною. Водночас він застерігає від небезпеки втратити через матеріальне те, що є Божим.
Завершуючи проповідь, владика Володимир пропонує кожному поставити собі запитання: «Що я сьогодні особисто запитаю Ісуса? Що потрібно мені для того, щоб дійти до цілі? Це не означає, що я на поганій дорозі, але як йти далі».
Що робити, щоб мати вічне життя?
Сьогодні в товаристві євангельського слова йдемо разом з Ісусом Христом за Йордан, у Юдею, де назустріч виходить багатий юнак. Тут ламається певний стереотип. Бо до Ісуса приходять не лише бідні чи хворі люди, але також багаті, які все мають, крім щастя. Дана євангельська розповідь закінчилася драматично. Юнак припав до Ісуса, кажучи: «Вчителю, що робити, щоб мати вічне життя?» Тобто яка ціль життєвої подорожі, куди мені йти? Чи як до цієї цілі дійти? Ісус наголошує на важливості виконання заповідей. Юнак запевняє, що дотримується їх. Хоча трохи насторожує його самовпевненість.
В будь-якому випадку серце цієї молодої людини прагнуло чогось більшого. Бо заповіді є тим захистом, щоб не зійти з дороги, щоб втриматися на дорозі. А юнак хоче знати позитивні вказівки, як по цій дорозі йти далі, до цілі. І це добра риса, коли людина чогось прагне в житті. Ми б сьогоднішньою мовою могли сказати, що людині бракувало дорожньої карти чи бізнес-плану, щоб зробити правильні інвестиції на перспективу.
Молода людина потребує чіткого дороговказу, який не залишить її на роздоріжжі, а поведе до цілі. Ісус хотів дати юнаку щось більше, кажучи: «Якщо хочеш бути досконалим, іди, продай, що маєш, роздай бідним, і ходи за мною. Тоді будеш мати скарб на небі».
Ісус дає євангельському юнаку дороговказ, водночас шанує його вибір. Він не каже: подумай сам, ти вже повнолітній, дивися, що тобі найкраще, де тобі комфортно… Подивися, як роблять всі… Юнак знайшов чудового Вчителя, але ця педагогіка йому не підійшла.
Він відійшов сумний, бо мав велике багатство. Не важливо, звідки він це все мав. Можливо, заробив, хоча був ще молодий. Напевно, не вкрав, бо виконував заповіді, а одна з них каже: «Не кради». Він міг отримати спадщину від батьків чи рідних.
Можливо, цей хлопчина відчував, що не зможе всього забрати у вічність. Можливо, ця вся адміністрація була і тягарем для нього. Але виклик залишити все був усе ж таки завеликий. Він вертається у свій будень. А Ісус не критикує багатства, Він багатим співчуває.
Любов дарує простір свободи
Він розуміє, як нелегко є таким людям. Євангелист Марко (10, 17) говорить, що Ісус любив цього юнака. Любов не можна купити, бо тоді юнак би купив її. Любов є даром, її можна або прийняти, або відкинути. Любов дарує простір свободи, тому Ісус розпочинає закликом «Якщо хочеш». Він дає зрозуміти, що наслідування має бути добровільним актом, у жодному випадку не під примусом.
Ми можемо часом ставитися з упередженням до закликів щодо жертовності чи благодійності, якщо вони, зокрема, звучать у церкві. Думаємо, знову щось треба, знову збірка. Багатство не є чимось поганим, якщо воно служить, а не робить людину своїм рабом. Якщо воно є в руках благородної людини, то можна у світі зробити багато добра. Так робив праведний Митрополит Андрей Шептицький.
Є небезпека через матеріальні речі загубитися в житті, втратити те, що Боже, втратити перспективу, майбутнє, навіть Царство Небесне.
Бути багатим ще не означає бути щасливим. Дуже важливо усвідомити наступну річ: жертовність чи благодійність служить не лише для інших, а й для нашого спасіння. Це не мусить бути багато. Важливо, щоб у цих процесах домінувала любов, щоб були правильно поставлені пріоритети. Ісус любив згаданого євангельського юнака, мав для нього певний план, покликання. А юнак більше любив своє багатство. Тому їхні дороги розійшлися. Важливо в людині бачити особу, а не те, що вона має.
Добрий є лише Бог
Ісус у діалозі з юнаком також наголошує, що добрий є лише Бог. Але це зовсім не означає, що людина не може бути доброю. Христос вказує на правдиве джерело добра. Без Бога наше добро не має найвищої якості, буде містити якийсь елемент егоїзму чи самолюбства.
Дякуймо Богу, що дозволяє нам брати участь в Його добрих ділах, долучає нас до свого плану спасіння світу. Але це не звільняє нас від різних запитань.
Подумаймо собі: Що я сьогодні особисто запитаю Ісуса? Що потрібно мені для того, щоб дійти до цілі? Це не означає, що я на поганій дорозі, але як йти далі.
