Іван скеровував погляд на Бога, будучи надійним слугою. Служіння – це дорога, яка провадить до коронування в небесній славі. Служіння притягає інших до Бога. Тому, кожна людина може претендувати на титул Предтечі. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у храмі Різдва Івана Хрестителя (м. Новояворівськ) під час Архиєрейської Божественної Літургії з нагоди храмового празника.
«Вітаю Вас на святі Різдва Предтечі та Хрестителя Івана. Сьогодні Церква особливу увагу приділяє цій постаті. Він одинокий з усіх святих після Богородиці, який має свято Зачаття і Різдва. Про його культ свідчать аж шість празників в нашому церковному році», — зазначив проповідник.
Коли народжується людина, — припускає архиєрей, -— то інші думають: Що з цієї дитини буде? Передусім таке питання можуть ставити батьки, бо вони мають найтісніший контакт з дитиною. У випадку Івана, батьки спочатку радше дивувалися, що ця дитина взагалі народилася з огляду на їхній похилий вік. Хоча вони напевно молилися за це, проливали сльози. Молитва не має терміну дії. Радше людина має властивість забувати.
«Бог розв’язує безпліддя Єлизавети.А Захарія за те, що не повірив у народження сина, отримує випробування німотою. Його молитва є вислухана, але він не може це сприйняти. В даному випадку німота – це терапевтична дорога Захарії. Коли людина не може говорити, тоді вона напевно глибоко роздумує. Вже після народження та надання синові імені Іван, з уст та серця Захарії народжується величава пісня: «Благословенний Господь Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій!» Саме ім’я «Іван» етимологічно означає, що Бог змилосердився, помилував», – додав він.
Може хтось собі думає, — припускає архиєрей, -— що святі народжуються чи живуть у якомусь іншому, ідеальному світі. Іван прийшов в той самий чи подібний світ, у якому ми живемо сьогодні. Це був період історичних перемін та духовної кризи. Іван народився і проповідував на території, яка була окупована римлянами. Тоді діяла несправедлива судова система, яка згодом винесе смертний вирок Ісусові.
«Народ, перебуваючи в ярмі окупації, напевно був зневірений та налаштований песимістично. Складалося враження, що в світі домінує зло. Тоді народжується питання: А де є Бог? Якщо Бог є, то чому Він таке допустив? Закрадається думка, що ж може одна людина змінити в цій всій системі. Не треба мати велику владу, щоб чинити добро. А це і змінює суспільство. Іван жив серед людей, які очікували Месію. Він не став по лінії династії священиком, а пішов у пустиню, де провадив життя покути і покори. Він не шукає влади чи кар‘єри, а готовий служити. Але його зауважують інші, згодом до нього прийде сам Ісус Христос, попросить хрещення», – розповів проповідник.
І підкреслив: «Багато хто хотів би бути успішним, займати перші місця. Зараз для цього навіть служать піарменеджери. Але дорога до слави вимагає багато зусиль, ця дорога провадить через служіння. На прикладі Івана можна побачити, що правдиву славу здобувають ті, хто її не шукає».
Іван закликає: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!». Незважаючи на це, що на початку першого століття нашої ери не було інтернету і соцмереж, цей заклик швидко поширився околицями Йордану.
«Іван Хреститель – постать, яка стоїть на межі двох Завітів: Старого і Нового. Він завершує епоху пророків і розпочинає період апостолів. Він є Предтечею, тобто тим, хто готує дорогу для Ісуса, проповідує покаяння, хрестить людей, які готові змінювати своє життя. Іншими словами, він говорить: Зробіть в серці місце для Бога», – наголосив єпископ-помічник.
Окремо проповідник звернув увагу на покору Івана: «Іван мав великий авторитет у народі, тому слід відзначити його покору, особливо, коли скаже про Ісуса: Йому рости, а мені маліти. Він міг організувати якусь секту і напевно мав би прихильників. Коли дорога вже готова, Іван стає в тіні; будучи Предтечею, стає слугою та свідком віри».
І додав: «Іван не потішав штучно людей, не створював ілюзій. Не лише вказував на проблему, а й на вихід з цієї проблеми. Для цього, здебільшого служила дорога покаяння. Як мегаважливо бути предтечами Бога для інших людей. І в жодному випадку не закривати людям дорогу до Бога. Іван критикує поверхневе ставлення до релігії, яке можна назвати фарисейством. Він не боїться сказати правду в очі навіть тоді, коли йому загрожує смерть. Згодом закидає Іроду, що не личить мати жінку свого брата, бо це чужоложство. Івану за цей докір проти Ірода відрізали голову».
«Геройська смерть стає коронуванням, підсумком праведного життя.
Отримуємо відповідь на питання, поставлене на початку. З цієї дитини став великий Святий, іменем якого називають до нині храми. А хто нині згадує про Ірода? А якщо і згадують, то в дуже негативному світлі», – підсумував владика Володимир.
По завершенню Божественної Літургії архиєрей подякував адміністратору парафії о. Ігор. Грету й усім священникам, які йому допомагають звершувати душпастирствою, а також допомагають переображувати цю парафію.
«Дякую, що тут справді є “Жива парафія”», – сказав єпископ-помічник.
В свою чергу отець Ігор Грет подякував владиці Володимиру за спільну молитву.
Адміністратор парафії також подякував священникам, які приїхали з різних сторін Архиєпархії розділити радість празника, також за уділену ними сповідь.
Окремо священник подякував парафіянам, які дбають про парафію та допомогли у підготовці празника
Відтак з нагоди празника владика Володимир з духовенством освятили воду і окропили нею вірних.
Також опісля Божественної Літургії було освячено соціальний центр «Регіна».
Більше фото — у фотоальбомі
