Спільною молитвою, теплими спогадами та діленнями непересічної глибини мудрістю Блаженнішого Любомира Гузара було наповнене вшанування пам’яті Патріарха УГКЦ у Пустомитах.
Спершу Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію на парафії Успення Пресвятої Богородиці. Співслужили Архиєрею ― парох цього храму, Синкел у справах духовенства і священничих родин Львівської Архиєпархії отець Юрій Чудяк, Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії отець Юстин Бойко та священники, які завітали на запрошення пароха.
Опісля в міському Народному домі відбулась урочиста академія «Бути Людиною», де духовенство, представники «Пласту», громадські діячі ділилися спогадами про Блаженнішого Любомира. У межах урочистого вечора звучали духовні композиції у виконанні колективів та артистів Пустомитівського народного дому.
― Я мав нагоду спостерігати за життям, діянням, служінням Блаженного Любомира. Він як глава Церкви дуже часто їздив у різні країни, щоб розвивати і встановлювати нашу Церкву. Я дивувався, як він не раз, повертаючись із далекої поїздки літаком, ще призначав зустрічі священникам чи мирянам. Він багато працював, щоб перенести осідок УГКЦ в Київ зі Львова. Це було непросто, та завдяки наполегливості та послідовній праці, цього вдалося добитися. Також, вважаю, дуже важливим, що Блаженніший Любомир, досягнувши 75 років, написав заяву про те, щоб іти на пенсію і навіть не робив спроб затриматися, хоча мав таку можливість, чи якось своїм авторитетом повпливати на вибори наступного кандидата. Це також дуже знаменне, ― наголосив у своїх спогадах Митрополит Ігор.
Особливо теплими та емоційними були ділення сестри Димитрії, яка багато років пліч-о-пліч працювала з Блаженнішим Любомиром і бачила його в різних ситуаціях та життєвих обставинах. Найперше, на чому наголосила монахиня, що завжди і з усіма був дуже чемний. Для Любомира Гузара не мали значення посади чи титули ― до всіх ставився з особливою повагою. Був дуже вдячний і глибоко релігійний. Багато молився, наголошуючи на важливості молитися за когось.
― Пам’ятаю слова Блаженнішого, що важливо бути вільними. Завжди казав поручати свої справи і тривоги Богові: «Поручіть у цих планах діяти Господеві. Дуже егоїстично, коли будете самовпевнено вирішувати самі, бо маєте певні знання, освіту чи досвід. Коли будете вільні, то радітимете, і ця радість передаватиметься іншим. Буде процвітати повнота любові, яка даватиме людині можливість прощати. Бо людина, яка любить, дуже легко вміє прощати», ― наголосила сестра Димитрія.
Також радив ніколи не поспішати, ані у відповіді, ані у прийнятті рішень, а давати час для роздумів, аналізування і робити важливі кроки без гарячковості.
― То була людина, від якої можна було багато навчитися. Блаженніший був, як батько. Він ніколи не перебивав, був дуже виважений і стриманим. Він дуже багато терпів, але ніколи не нарікав і не метушився. Був надзвичайно уважний до людей, до працівників, запам’ятовував людей, із якими спілкувався. Підкреслював своїм життям, своїм служінням, що простота найбільше потрібна до життя, бо в простоті родиться любов. Ми щасливі, що наша Церква мала таких людей. Маємо наслідувати його мудрість, ― підсумувала сестра Димитрія.
Завершуючи урочисту академію «Бути Людиною», отець Юрій Чудяк наголосив:
― Надзвичайно важливим внеском Блаженнішого Любомира Гузара є те, що він переніс осідок УГКЦ зі Львова до Києва. Він завжди казав, що наша Церква виходить із купелі Дніпра Славутича, що вона є київською церквою. Блаженніший Любомир закликає нас «бути людиною», а це найперше ― вчитися бути щасливими, відчувати радість благословення Божого. Ми сьогодні вдячні, що зорганізувалися до вшанування Любомира Гузара. Такими кроками ми зростаємо і перемагаємо ворога.
Більше фото ― на нашій сторінці у фейсбуку
