Ді 20,16-18,28-36.
Ів 17,1-13.
Дорогі богомольці, не знаю, наскільки буде цікаво знати про Нікейський перший Собор, який відбувся в 325 році у Нікеї, сьогодні місто Ізник, Туреччина, хоч, думаю, вартує про це говорити. Причиною скликання Собору було неправдиве вчення священника Арія (256-336), що походив з міста Олександрія у Єгипті. Він не признавав Ісуса Христа за Бога, лише твердив, що Він – творіння Боже, завдяки якому був створений світ. За вченням того священника та його прибічників, Христос не рівний Богу-Отцю, Він тим самим не Бог, лиш досконале Боже творіння. Звичайно, що за таким вченням немає Святої Тройці, хоч є Бог, але Він на подобу вчення Арія. Архиєпископ Олександрійський Олександр старався напоумити священника Арія, який проштовхував помилкову науку про Ісуса Христа, але це не давало результату – тому відлучив його від Церкви. Таке хибне вчення у Церкві називається єрессю або безглуздям. Арій знайшов собі прихильників, його прийняв товариш по школі Євсевій, єпископ Никомідійський у Палестині. Це безглузде вчення набирало розвитку, у Церкві виникали незгоди, заколоти, неспокій… Імператор Костянтин вирішив покласти край цим чварам. За кошти державної скарбниці скликав указом Собор 325-го року, на який прибули запрошені єпископи та священники, щоби покласти край теологічним суперечкам. Не всі змогли через проблеми зі здоров’ям прибути на Собор. Римський Папа Сильвестр І (314-335) прислав на Собор двох своїх представників – пресвітерів Вікентія та Вітона (Віта). Зі Сходу прибули делегати від територій, що не входили до складу Римської імперії: з Пітіунта (Піцунди) на Кавказі, зі столиці Боспорського царства – Пантікапеї (Керчі), готський єпископ Феофіл з гірського Криму, делегат зі Скіфії (південна Україна, де тоді панували готи), два делегати з Вірменії, один з Персії (Яків Нізібійський). Приймали участь у Соборі і святитель Микола, єпископ Мирлікійський, та святитель Спиридон Триміфунтський, які вже на той час були знамениті своєю святістю життя. З боку аріян, хто тримався лжевчення Арія, було присутніми біля 20 єпископів. Разом з єпископами в засіданнях Собору взяли участь кілька пресвітерів і дияконів; між ними виділявся своїми глибокими богословськими знаннями і красномовством молодий архидиякон Олександрійської церкви Атанасій, який згодом стане відомим, як Атанасій Великий. Не зберігся повний список учасників, але рішення та резолюції збереглися. Собор тривав з кінця травня до кінця серпня. Час Собору був обширний, тому не було сталого числа учасників, бо одні виїжджали, інші приїжджали. Зафіксовано 318 єпископів, і це стало прийнятним числом учасників Собору.
Собор зібрався в тронній залі імператорського палацу. У своїй промові імператор закликав відкинути всі протиріччя і вирішити суперечки через мирні дискусії. Очолював Собор Євстафій, єпископ Антіохійський, а в його відсутність – Олександр, єпископ Олександрійський. Імператор був почесним головою. Собор осудив і відкинув аріанську єресь й утвердив істину – догмат: Син Божий є істинний Бог, народжений від Бога Отця перше всіх віків і так само вічний, як Бог Отець. Він народжений, а не сотворений, і єдиносущний з Богом Отцем. А 19 червня було прийнято головне рішення Собору: Символ Віри – ясний і короткий виклад істинного вчення віри. Цей Символ був підписаний усім Собором, окрім самого Арія та двох єгипетських єпископів. Єретиків відлучили від Церкви і відправили в заслання. На Соборі було прийнято ще 20 постанов, що відносилися до церковного життя. Також було затверджено старшинство єпископів чотирьох найбільших митрополій: Римської, Олександрійської, Антіохійської та Єрусалимської. І цікаве зобов’язання з постанови Собору для єпископів: особисто стежити за системою надання медичної допомоги незаможним громадянам… Собор завершився 25 серпня того самого року. Сьогоднішня неділя присвячена святим Отцям першого Нікейського Собору, тому я поділився з вами цією історією, пригадуючи її. Так стається, що ів Церкві виникають різні неправдиві вчення, які святі мужі Церкви поборюють та вказують Господню дорогу до Небесного Царства!
З книги Діянь апостольських довідуємося, що святий апостол Павло спішив прибути в Єрусалим на день П’ятидесятниці. Він прикликав пресвітерів з Ефезу, яким нагадав про обов’язок піклуватися вірними. Нагадав, що життя не буде легким, бо прийдуть хижі вовки, щоб чинити заколоти і відтягати вірних від правдивого вчення. Ось ми чули про Арія та його хибне вчення, щоб зводити люд нанівець, відводити від правдивої віри. Апостол пригадував, що він три роки день та ніч навчав зі сльозами, як потрібно жити, щоб спасти свою душу. Він дуже дорожив кожною душею, бо згадує про сльози та свій труд, а своїми руками заробляв на прожиття, не збирав золота та срібла від тих, кого настановляв на дорогу спасіння. Святий Павло настановляв, щоб захищати немічних, як ми почули в постановах Нікейського Собору про допомогу незаможним особам. Так промовляючи, впав на коліна та молився з усіма. Молімося й ми щиро та від серця, щоб Господь змилувався над нами, простив нам і нашому народові гріхи, припинив війну, послав мир та спокій нашому народові! Дай Господи, щоб наш народ прозрів та пізнав «… тебе – єдиного правдивого Бога, і того, кого ти послав, – Ісуса Христа» (Ів 17,3). Пресвята Богородице, виблагай у Бога миру в Україні та усьому світі!
+ Ігор
Митрополит Львівський
5 червня 2022 р. Б., храм Вознесіння Господнього, м. Львів
