Рм 5,1-10;
Мт 6,22-33.
Ісус Христос звертався до зібраного народу й говорив їм про їжу та одежу, як необхідні середники до проживання. Але відразу вказував, що життя дужче від їжі, а тіло більш вартісне від одежі. Він добре знав, що дбання про їжу та одежу в житті людини забирає багато часу, старання та коштів. І є особи, що просто не можуть собі уявити життя без ситної вишуканої та смачної їжі. Подібно, велика частина людей звертає немалу увагу на те, щоби дорого та вишукано одягатися. А Господь не бажає, щоби метою життя людини були лише дочасні потреби. Тому Він вказував на птиць та польові лілеї, про яких ніхто не дбає і одні – ситі, а квіти – напрочуд одягнуті у незвичайну красу! Це не означає, що не потрібно дбати про їжу, одежу, житло тощо – треба дбати, але ці старання не повинні займати першого місця в житті людини. Спаситель звертав увагу на зір, світло очей, коли бракує зору для ока, тоді самій людині неможливо вижити. Бо постійна темрява – велика перешкода до життя! І Син Божий представив двох панів, за котрими бачив Господа Бога та мамону, злого духа. Тут Він строго вказував на те, що не можна одночасно двом служити, годиться служити Богові, бо між Господом і злом – бездонна протилежність. Хто служить Богові – не може служити злу, а хто служить демонові, не може служити Богові! Немає компромісів: трошки Богу, а трішки злу, бо Господь не стерпить такого відношення. Хто з Богом, такі – проти демона! Наш Спаситель помер з любові до нас. Він любить кожну людину, яка приходить на світ, бо Господь творить безсмертну душу для кожного плоду, який починається у лоні матері! Слід вірно служити Богові, уникати злих вчинків, слів чи думок. Необхідно пам’ятати, що маємо одну безсмертну душу, яку Ісус Христос відкупив, умираючи на хресті. Він дарує нам вічне щастя, яке можна посісти завдяки гідному життю. Варто поставити пріоритети у своєму житті, щоб на першому місці, за словами Ісуса, було: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість…» (Мт 6,33). Не засмучуймо свого духа, коли впадемо у провину, навпаки, швидко прибігаймо до Господа і з великим довір’ям сповідаймося Йому, перепрошуючи за вчинений гріх! Користаймо, дорогі сестри й брати, із частої сповіді та святого Причастя, бо спасіння душі усім під силу. Ми спасаємося без грошей, без знайомств, без займання високих посад тощо, одного потрібно: щиро каятися за свої беззаконня, перепрошуючи Бога і мирячись із ближніми.
Сьогодні ми з радістю посвятили храм святих верховних апостолів Петра і Павла у вашому селі Обертасів. А посвятити храм може лиш єпископ, такі повноваження дає йому свята Церква. І ми приязно прибули, щоби з чудовими обертасівцями спільно помолитися. Святий храм – найважливіша будова в околиці, бо в ньому замешкує Ісус Христос під скромними видами хліба та вина, перебуваючи в кивоті у святому Причасті. Маємо храм, де священник молиться разом з вірними, хрестить новонароджених, сповідає вірний люд, вінчає, звершує тайну Оливопомазання, коли особа тяжко хвора та, молячись, проводжає тіло в останню дорогу на цвинтар. Велика очевидність, що усі помремо, але велике щастя, що маємо можливість сповідатися та причащатися. Пам’ятайте про це, не віддалюйте сповіді на вигаданий та не в нашому розпорядженні час. Злий дух завжди старається людину лякати й заспокоювати, що життя ще довге, часу багато на сповідь тощо. І хай буде й довгий вік, але під час нього годиться багато разів сповідатися та причащатися! Старайтеся приходити кожної неділі та свята до святого храму, беріть зі собою своїх дітей чи онуків, щоб спільно ставати до молитви перед Господом. Мудрець закликає: «Не будь недбалий у молитві; не занедбуй давати милостиню» (Сир 7,10). І ви молилися та чинили милостині з того, що мали, щоб збудувати святиню на Божу славу! Хай добрий Господь прийме ваші старання та подаяння! І ніколи не забувайте, що усе слід чинити на славу Божу, а не оглядатися на людську похвалу! А коли похвала буде проказана у нашу адресу, тоді промовляймо такі слова, що навчив Ісус: «… Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити» (Лк 17,10). Доглядайте за вашою церковцею, старайтеся про її красу, пам’ятаючи, що це – дім живого Бога! Ніколи вголос не розмовляйте у храмі, тим більше не вільно піднімати голосу, бо це – зневага Господеві. Знайте, що сам Ісус Христос боронив статус молитовного храму: «Навчав він їх і казав їм: … Дім мій домом молитви назветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників! (Мр 11,17). І тут ідеться про збудований храм з матеріалу та храм людського духа, щоб з них ніколи не вчинити печери розбійників. Необхідно слідкувати за порядком у святому храмі та проганяти через чуйність усякого роду гріхи, що тиснуться в душу. Коли б вчинили гріх, тоді – легкий спосіб покаятися, оскаржити себе перед Богом у святій сповіді. Ніколи не нарікаймо, коли трапляються невдачі та втрати, як каже святий апостол Павло: «… ми хвалимось і в утисках…» Цей же апостол заохочує не лякатися Бога, лиш любити Його, бо Він помер за нас, коли ми були грішниками. Примирюймося з Господом і спасаймося Його життям!
Усім вам щиро дякую за вашу любов до своєї Церкви, за ваші відчайдушні вклади й запал при будові храму! Дякую архітекторам та будівничим, усім вам вірним, хто вклав найменшу лепту в цю будову! Хай добрий Господь благословить усіх вас, дає мудрість та добре здоров’я! Віддаю вас в опіку Богоматері! І прошу, святі верховні апостоли Петре і Павле, моліться за мешканців села Обертасів та допомагайте їм у їхніх потребах!
+ Ігор
Митрополит Львівський
11 липня 2021 р. Б., храм святих апостолів Петра і Павла, с. Обертасів
