Слово Митрополита Львівського у дев’ятнадцяту неділю по Зісланні Святого Духа

2Кр 11, 31-12,9;
Лк 6, 31-36.

Ісус Христос навчав народ спочатку простими прикладами та притчами, а згодом підносив духовний рівень розуміння Його слухачів. Він наголошував про відношення осіб поміж собою та пригадував, що слід чинити людям добро, коли очікуємо, щоб і до нас ближні відносилися так само. І відразу перейшов вчити про необхідність заслуги на вічне життя. Люди уже розуміли, це що їхнє життя не має найвищого рівня буття на землі, бо воно прямує до вічності. Ісус наголошував на необхідності людям заслуги перед Богом і  вказував, що майже немає заслуги від того, коли любимо тих, що нас люблять, та чинимо добро, надіючись, що нам вчинять… Господь наголошував, що це звичайне відношення між людьми, так повинно бути, така норма, такий рівень спілкування між людськими особами. Навіть грішники практикують позичання, щоб їм віддати рівно позичене або з відсотками. Спаситель пробував підняти людей на вищий рівень і вказував любити тих, хто навіть вороже наставлений та не дуже спішить віддавати позичене. Словом, не очікувати на віддання того, кому скільки позичили. Це означає відривати від свого, від себе, позбавлятися чогось в ім’я любові, не отримуючи нічого відразу взамін. Ісус Христос вказував на вищий ступінь любові, який полягав на вчиненні добра тим, хто взамін такого не робить. І, мабуть, вказував на дуже високий ступінь любові, бо любити ворогів та чинити їм добро – непроста річ, небагато знайдеться людей, що посідають такий рівень духовності. Ось слова Спасителя: «… Любіть ворогів ваших, добро чиніть тим, які вас ненавидять» (Лк 6,27). На перший погляд – це неможливо, бо на ворога у людини завжди зароджується помста! Здається, що у людини немає спроможності так чинити, але кожна особа має велику можливість просити в Господа помочі й чинити так, як це довершив Ісус Христос на хресті. Коли Господь помирав на хресті, тоді так молився до свого Отця: «… Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять…» (Лк 23,34). Сам Син Божий не лише навчав, але своїм прикладом із хреста, у передсмертних судорогах звершив найвищий ступінь любові, закликаючи любити ворогів та кривдників. Це належить до чіткого виконання заповіді любові! Ісуса прибили до хреста, а перед тим страшно катували, знущалися так, як дозволяла ворогам фантазія, Господь же, повний любові до їхніх душ, звертався до Отця, щоби простив, оправдовуючи незнанням лють немилосердних катів. У своїх навчаннях Христос дивився глибше й указував, що злість, лють та ненависть провадять до вбивства, тому такі прояви слід у корені витинати зі серця. Бо Господь не прийме жодної жертви, яку хтось у такому стані приноситиме Богу! «Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а возний щоб не кинув тебе до в’язниці» (Лк 12,58). Поки живемо, прямуємо до вічності, знаходимося в дорозі. Перше ніж молитися, давати милостиню або чинити інші добрі діла, потрібно усунути зі серця гнів на ближніх, примиритися, а тоді Господь прийме благодушні вчинки. Щоб називатися синами та доньками Всевишнього потрібно наслідувати Сина Божого в любові та у милосерді до ворогів. Людині трудно здобутися на те, щоб сердечно простити ворогові, навіть щось малого, але, коли вона щиро звернеться до Бога, тоді Божа сила, енергія Господня, подолає людську нехіть та твердість серця, і духовна легкість розчинить людську завзятість. Святий Іван Золотоустий дає таку пораду: «Ти бачиш, що Бог ради тебе став людиною, що він так понизив себе і так багато постраждав за тебе, і ще запитуєш і не здогадуєшся, як можеш ти прощати образи рівним? … Якщо тебе і багато образили, тому тим самим ти повинен ще більше добродіяти, щоби і для себе самого отримати сіяючий вінець, і брата звільнити від вкрай жорстокого болю» (св. Ів. Золот., Бесіда ХVΙΙΙ, п.4). Святий апостол Павло благословив Господа, хоч дуже багато терпів за ім’я Господнє – раз бодай він втікав від правителя царя Арети і його аж у коші спустили через віконце в мурі на землю. Ми знаємо, що він, як сам писав: «… недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу» (1Кр 15,9). Цей же святий написав: «Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте» (Рм 12,14). За його смирення, за покірність перед Господом, Бог підніс його аж до третього неба і він написав, що «… чув слова несказанні, яких годі людині вимовити» (2Кр12,4). Слідкуймо за великою добротою Бога та Його безконечним милосердям, бо Він з гонителя Церкви своєї вчинив великого святого, апостола Павла, що за життя підніс його до видінь неба! Тому, споглядаючи на минулі наші прогрішення, можливо, великі й страшні в наших очах були гріхи – та коли людина кається, Господь втішає грішників: «… Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна» (Іс 1,18). Довіряймо Богові, любімо Його, бо Він дуже любить та довіряє нам!

Вартує згадати один приклад, що відбувся в певному невеликому місті Франції. Школа. Клас, в якому майже щодня спізнювався на 2-4 хвилини першого уроку дванадцятирічний учень. Вчитель кожного разу карав його, б’ючи різкою по долоні руки. Хлопчик нічого не говорив, не оправдувався, лиш, простягав відразу руку, а вчитель відмірював йому кілька ударів. Одного разу вчитель їхав велосипедом у школу і бачив, як згаданий учень поперед себе бігом котив візочок з інвалідом у притулок. Потім бігом старався встигнути на урок в школу. Вчитель приїхав швидше. Коли учень переступив поріг класу, вчитель уже чекав на нього з різкою в руці. Малий простягнув руку, а вчитель дав йому в руку різку, став на коліна, просив пробачення й очікував ударів… Бог набагато добріший та милосердніший від людини, спроможний не тільки простити людині гріхи, але міцно її любити й нагородити вічним щастям у небі!  

Слід сьогодні згадати про святого апостола Луку, який написав святе Євангеліє. Дякуємо цьому святому апостолові, що він, крім усього добре написаного, так гарно описав історію Благовіщення пресвятої Богородиці та представив сім слів, що сказав Ісус Христос, помираючи на хресті. Святий апостоле та євангелисте Луко, заступайся перед Господом та випроси нам прощення гріхів, миру в Україні та кінця пандемії коронавірусу!

+ Ігор
Митрополит Львівський

31 жовтня 2021 р. Б., Храм святих Кирила і Методія, с. Крихівці

 

 

Останні новини

З 20-28 листопада 2021 року у Храмі Христового Воскресіння у м. Львові тривала Свята Місія, яку провадили редемптористи...
30 листопада 2021 року відбулися реколекції для священнослужителів Краковецького протопресвітерату Львівської Архиєпархії. День духовної віднови розпочався зі спільного...
30 листопада 2021 року в Курії Львівської Архиєпархії відбулися збори протопресвітерів, які очолив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир....
Сьогодні ми станемо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Марка, який також має свій родинний контекст, історію...
29 листопада 2011 року була проголошена Львівська Митрополія УГКЦ. Цього дня Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, очолив...