Рм 13,11-14,4;
Лк 1,1-25,57-68,76,80.
Святий апостол Лука дуже відважно та глибоко написав про речі, які пов’язані з життям та спасенною місією Ісуса Христа. Правда, цей євангелист розпочав свою розповідь про священика Захарію, його дружину Єлизавету, як праведних та бездоганних перед Богом, але бездітних, похилих віком людей. В ті часи бездітність вважаалася у людей Божою карою, а тут ще й священик – праведний та невинний – зносив людські докори й різні неприхильні погляди! Правда, він не нарікав, уже й не очікував народження дитяти. Дотепер молився, а, постарівшись, розумів, що уже неможливо дружині в такому віці народжувати. Продовжував звичаєм молитися й за жеребом прийшлося йому кадити у святилищі, що було рідкісною чергою для священників. Вірний люд молився знадвору і вони не бачили Захарію в святилищі. Сталася дивина і загадкова несподіванка, бо Захарія побачив ангела, який стояв при жертовнику. Ніколи у своєму житті такої тривоги й страху священник ще не пережив! До усього, ангел заговорив до Захарії по імені, запевнив, що Бог вислухав його молитву, й додав неймовірне повідомлення, що Єлизавета породить сина, якого він повинен назвати Йоан. Це приголомшило старця. Хоч радісна новина, однак священнику видавалася жартом. Ангел говорив йому, що він відчує велику радість від народження сина, та інші радітимуть, син буде наповнений Святим Духом і людей навертатиме до Бога, приготує Господеві прихильний народ та багато іншого позитиву. Захарія мовчав, бо злякався, слухав, навіть запам’ятав усе і зовсім не вірив словам ангела. Хоч священник був праведний, виконував Божий закон, але це не перешкоджало йому не вірити. Хотів сказати ангелові – чому він так розговорився, тратить час ще й до усього лякає його. Захарія такого викладу справи не міг сприйняти! Кінець. І священник вкінці наважився заговорити, відчув, що жодної загрози не існує. Витиснув зі себе слова: «… По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку» (Лк 1,18). Не годилося священникові сперечатися з ангелом, ставити йому запитання, бо це – Божий посланець, який стверджував лиш правду! «Я Гавриїл…», сказав йому архангел, і священник отримав бажану гарантію слів ангела, бо втратив мову, онімів. Тепер уже переконався, отримав знак, якого так дуже домагався! Здавалося, що у такого досвідченого та праведного священника віра повинна стояти на висоті, принаймні так, як вірив Авраам, – але ні, Захарія не вірив. Правда, ангел запевнив священника, що його німота буде тривати до народження дитини, а не до кінця днів його віку. Поки ангел розбирався зі священником, бо довго між ними тривали перемовини в святилищі, народ непокоївся, не знали що думати, але коли побачили, що той появився німим, стало ясно, що той видіння бачив. Захарія міг кадити, але не міг нічого говорити!
Повернувся додому після днів служіння і його жінка, Єлизавета, зачала та таїлася п’ять місяців і дякувала Богові, що зняв з неї «ганьбу між людьми». Радість Єлизавети від очікуваної дитини була дуже велика, жодного сорому, що вона у такому віці зачала дитя! Породила дитя, і від цього в родині було неймовірне торжество, теж по сусідах і на всі близькі гори! Прийшов день обрізання, стали побиватися про імення дитини. Рідня пропонувала назвати ім’ям батька і раптом Єлизавета заперечила: «… Ні, він зватись буде Йоан». Усі навкруги заговорили, що нікого в них у роді немає Йоана, якась видумка, тепер уже й Єлизавета видає несумісні речі, думали близькі та сусіди. Вдалися до Захарії, а той написав на табличці: «… Йоан – його ім’я». Люди оторопіли від такої несподіванки й налякалися ще більше, і від того, коли Захарія заговорив! Гірські околиці Юдеї раділи й тряслися від страху, народ не виходив із дива, всюди лиш розмовляли про появу дивного немовляти! Як багато дивовижних подій відбувалося навколо ось щойно народженої дитини!
А Господь мав свої плани щодо народженого Йоана. Його батько, священник Захарія, коли повернулася йому мова, не переставав благословити Господа! Він пророкував про свого сина так переконливо, що сусіди лякалися, а інші запитували, що «буде з цього хлоп’яти?» Розв’язаний язик священника, батька Йоана, не вгавав, лиш благословив Господа, називав сина пророком Вишнього й тим, хто приготовить путь Господеві! І що було, де проживав цей хлопчик, молодик? – У пустині аж до дня його дозрівання, коли був об’явлений Ізраїлеві! Дух пустині виховував хлопця, кріпив його на дусі, готував до вимогливого духовного життя! Він був незламний, твердий, як кремінь, святий пророк, пустельник, Предтеча Іван, Хреститель Сина Божого! Подивляймо й у чомусь наслідуймо святого Предтечу Івана, який вибрав строге пустинне життя. Волів жити з Богом строгим вимогливим життям, а не віддаватися вирію пристрасного вигідного проживання! З часом святий Іван Хреститель повернуся з пустині й навчав народ над річкою Йорданом, закликав до навернення та хрестив людей на відпущення гріхів! Він охрестив Ісуса; слуга хрестив Бога, вказуючи на нього, що Він, Ісус, є тим, хто хрестить Святим Духом та вогнем! Ось хто виріс на пустині: Господній посланець, той, хто закликав: «… Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство. Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його» (Мт 3,2-3). Це Іван із в’язниці посилав своїх учнів до Ісуса з питанням: «Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?» (Мт 11,3). Можливо і для нього була закрита месіанська таємниця Христа? А, може, бажав, щоб привселюдна відповідь Христа була знана народові, що Ісус – Месія? Ми знаємо, що Ісус – Месія, що Він – наш Спаситель і Бог! Дякуймо Господеві за Його діло спасіння людського роду! Просімо святого Івана Хрестителя, щоб оберігав нас і наш народ від підступів лукавих духів та охороняв нас від усякого лукавства! Пресвята Богородице, Ти з Ісусом в утробі привітала Єлизавету так, що Йоан здригнувся в її лоні, навчи нас щирості до наших ближніх!
+ Ігор
Митрополит Львівський
7 липня 2021 р. Б., храм Різдва святого Івана Хрестителя, м. Винники
