Слово Митрополита Львівського у вісімнадцяту неділю по Зісланні Святого Духа

2Кр 9,6-11;
Лк 5,1-11.

Святий апостол Лука описав подію про те, що люди дуже радо збиралися біля Ісуса Христа, щоби почути Його навчання. Його вчення захоплювало людей, які не один раз тривали біля нього до пізнього часу – голодні, спраглі, під пекучим сонцем, віяв вітер, забували про усе інше тощо (пор. Мт 15,32). Для присутніх під час промов Ісуса Христа було дуже важливим чути Його голос. Люди охоче слухали Його, не швидко розходилися, коли Він закінчив повчання, але ще довго чекали свого часу, щоб підійти до Нього й чогось просити, можливо, хтось здогадався навіть подякувати Йому за вчинені добродійства. Чому так думаю? Бо добре пам’ятаємо, що з оздоровлених Ісусом десятьох прокажених лиш самарянин повернувся до Нього, щоб подякувати Йому за зцілення (пор. Лк 17,16-18).

І ось Ісус стояв біля озера, коло Нього зібралося повно народу, а Він угледів два човни край озера та рибалок, що полоскали сіті. Ісус ступив до човна Симона – Петра – і попросив, щоб той відплив від берега, а Він навчав народ. Замовк по певнім часі та просив Симона, щоби відплив на глибоку воду та закинув сіті на ловитву. Симон дуже здивувався, що Ісус, який не практикував рибальства, серед дня каже закидати сіті, щоб зловити рибу. Відразу повідомляє Христа про даремність такої праці, бо вони навіть вночі нічого не зловили. Правда, погодився закидати сіті, лиш відповідальність за даремний труд понесе Господь? Опустили сіті у воду й не могли їх витягнути, бо від великої кількості спійманої риби рвалися сітки. Гукнули своїх друзів, щоб підпливали іншим човном, бо не могли собі порадити й наповнили два човни рибою. А Петро від такої несподіванки – бо уважав, що нічого не зловлять – впав до колін Ісуса й просив, щоб Спаситель віддалився від нього, бо він грішна людина. Симон ще не знав, що Ісус прийшов спасати грішників, сам сказав: «… Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних» (Мт 9,13). Жах огорнув усіх присутніх від великої кількості риби, яку спіймали! Досвідчені рибалки не ловлять сітями риби вдень; а недосвідчений у ловлі риби Господь розрушив людські плани та досвід, показавши їм, що Боже слово вище людської мудрості. Хто чинить волю Бога – такі у невідомому здобувають велику істину! Пізнавати та виконувати волю Бога означає набувати знання та досвіду. Петро з рибалками добре знали це озеро, знали, де глибінь, але не завжди зловили рибу. А Господь велів Симонові відплисти на місце, де вони уже ловили вночі – і на Боже слово сталося диво від надмірного улову риби! Людина трудиться, а результат довершує Господь! Ісус промовив до Симона після такої успішної ловлі риби: «… Віднині людей будеш ловити». Роздумуючи над цим текстом, один із авторів зробив висновок: «Уся ця розповідь має рівно ж символічне значення: вода означає всяке зло, а ловля з неї риби – визволення людей від зла» („Ewangelie z komentarzem duszpasterskim”, Tadeusz Loska SJ, Krakόw 2009, str. 662). Ісус готував учнів та Симона, щоб трудилися над спасінням душ людського роду. Справа спасіння душі кожній людині повинна стояти на першому місці; бо багатства, слава, посади, знання, авторитет тощо нічого не означають, коли людина губить свою душу. Учні Ісуса після цієї ловлі риби усе, витягши на берег, залишили й пішли за ним (пор. Лк 5,11). Не лякаймося ревно працювати над спасінням своєї душі, також і ближніх, бо небо Господь приготував для нас, а не для незнаних нам марсіян. Святий апостол Павло написав: «… Бог любить того, хто дає радо» (2Кр 9,7). Він повчає, що Господь готовий давати людині всяку благодать, щоб чинити добро та здобувати праведність (пор. 2Кр 9,8-9).

Свята Параскева Терновська – так називали її, бо святі мощі цієї преподобної одного разу спочивали у храмі болгарського міста Терново – зрозуміла необхідність спасіння душі. Вона від молодості в домі батьків провадила життя, віддане молитві та посту. Після упокою батьків роздала майно й подалася до міста Царгороду, щоб поклонитися мощам святих мучеників. Згодом залишилася при храмі Покрову Пресвятої Богородиці на Іраклійському прибережжі й прожила, як затворниця, п’ять років. Була сербського походження з міста Епиватос (Пиват, турецький Баядос) ХΙ століття. Після певного час помандрувала до Єрусалиму, потім, залишилася перебувати в Йорданській пустелі, де терпіла великі спокуси від демонів. З Божого натхнення повернулася в рідне місто Епиватос і прожила, як незнана жінка, два роки при храмі святих Апостолів, де й упокоїлася. Похоронили її, як убогу невідому жінку. З плином часу Господь прославив її мощі різними чудесами. Її святі мощі, подібно, як і преподобна за життя, мандрували різними містами та побували у різних храмах. Від 1641 року мощі святої спочивають в Яссах у Румунії, в соборному храмі Трьох Святителів. Молімося до цієї святої жінки як покровительки цього храму, щоби були помилувані наші душі. Преподобна Параскево, наша покровителько, виблагай у Господа миру в Україні, усім здоров’я та кінець епідемії коронавірусу.

+ Ігор
Митрополит Львівський

24 жовтня 2021 р. Б., Храм преподобної Параскевії, с. Бужок

Останні новини

З 20-28 листопада 2021 року у Храмі Христового Воскресіння у м. Львові тривала Свята Місія, яку провадили редемптористи...
30 листопада 2021 року відбулися реколекції для священнослужителів Краковецького протопресвітерату Львівської Архиєпархії. День духовної віднови розпочався зі спільного...
30 листопада 2021 року в Курії Львівської Архиєпархії відбулися збори протопресвітерів, які очолив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир....
Сьогодні ми станемо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Марка, який також має свій родинний контекст, історію...
29 листопада 2011 року була проголошена Львівська Митрополія УГКЦ. Цього дня Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, очолив...