Що можемо сьогодні для себе навчитися, взяти на життєву стежину? Якщо перед гріхом не зупинитися, то він тоді щораз більше прогресує і руйнує, засліплює (виноградарі вбивають всіх підряд). А також те, що Бог є вірний і дуже багато нам довірив, бо моє місце на землі міг зайняти хтось інший. Мене могло і не бути. Але я є, і Бог вірить мені до останнього подиху. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час проповіді у Камінні з нагоди зустрічі бойків. Опісля Божественної Літургії Аохиєрей освятив каплицю поблизу скиту Івана Хрестителя. Йому співслужили священники Самбірсько-Дрогобицької єпархії.
У проповіді владика Володимир звернув увагу, що осінь – це пора збирання плодів. А також на те, що в цей час складаємо велику вдячність матері-землі, яка нас годує! Більше того, тему збирання плодів порушує сьогодні і євангельське слово.
«Ісус вживає образи, які близькі людям, на прикладах з щоденного життя пояснює глибокі речі, зокрема, говорить про перспективу Царства Небесного», – наголосив він.
Сьогодні, – каже владика Володимир, – чуємо притчу, в якій домінує образ зі світу економіки. Наші діти йдуть на навчання у вищі навчальні заклади, приїжджають додому і пояснюють батькам чи бабусі з дідусем, що вивчають маркетинг, менеджмент. Нам важко зрозуміти, що це взагалі означає. Такі теми описані на євангельських сторінках, щоправда в іншій термінології. Вони були в устах Ісуса.
Відтак проповідник переказав зміст притчі: «Бачимо два типи людей: господар, який робить інвестицію. Він насадив виноградник та створив всі умови для виробництва вина. Виноград для успішного росту вимагає відповідного ґрунту, вологості, доступу сонця. Загорожа означала захист від злодіїв та хижих звірів. Важливе чавило для витискання соку, яке було всередині вежі. Вежа служила для охорони виноградника та зберігання винограду. Які б не були плоди, без чавила трудно зробити вино. Господар все зробив докладно і дбайливо, створив відповідні умови праці, тоді орендує виноградник робітникам, які повинні його адмініструвати, в ньому працювати, а у свій час віддавати частину плодів. Другим типом людей якраз є виноградарі. Вони, можливо, були фаховими працівниками, але не добросовісні. Для кожного працедавця є важливі щонайменше такі критерії у ставленні до працівників як фаховість та відповідальність чи порядність. Над цим треба постійно працювати, бо завжди є спокуси, навіть якщо люди отримують достойну зарплату. Адам і Єва в раю мали все, були забезпечені, але рука потягнулася до забороненого плоду. Така є людська натура».
«В нашій притчі працівники побили слуг господаря, які прийшли за плодами, згодом вбили сина власника виноградника, щоб позбутися ймовірного спадкоємця та заволодіти майном», – додав він.
«Створюючи людину, даруючи їй життя, Бог дав їй певне завдання і призначення. Бог довірив людині виноградник. Бог-Творець у великій турботі все досконало зробив для людини. Але людина не принесла плоду. Людство згрішило в постатях Адама і Єви. Вони забули, що є лише створінням, хотіли стати на місце Бога», – зазначив Архиєрей.
І додав: «Ми знаємо з Старого Завіту, як Бог шле посланців, пророків, але народ їх не приймає, не відповідає відповідними плодами. Бог однак продовжує вірити в людину і шле найдорожче, що має – свого єдинородного Сина Ісуса Христа. Бог так і не зміг вгодити людині».
За його словами, перед Ісусом був посланий Предтеча Іван Хреститель, який закликав народ до покаяння, зміни життя. Але народ, зокрема Ірод, використовуючи свою владу чи політичне становище, дає наказ вбити Івана. Він не хоче змінити своє життя, а радше усуває того, хто йому докоряє за гріх. Слухаючи свою не до кінця легальну дружину, йде на крок вбивства. Але чомусь не слухає Бога, який каже: Не чужолож, не вбивай. Ірод ввійшов в історію як вбивця, злочинець, а Іван є святий. Його почитають в цілому світі. Нині звершуємо свято Усікновення його голови.
На переконання владики Володимира, Бог залишається дуже вірним, не розчаровується в людині, не відвертається від неї, а навпаки Він людину шукає, дарує їй любов і увагу.
«Ми живемо в світі, який нам довірений, щоб господарювати, служити, а не панувати. Наш життєвий простір обгороджений Божими Заповідями, які нас захищають. Баштою новозавітнього виноградника є Церква, зокрема храм, а чавилом – престіл, на якому приносимо безкровну жертву. Це нам дає силу на життєву дорогу. Звідки ми беремо силу?» – наголосив він і заохотив замислитися.
«В садівництві дуже важливий принцип – рослину треба обрізати, але її не можна відрізати від коріння, бо вона тоді всохне. Тим коренем Церкви як виноградника Нового Завіту є Ісус Христос, який дає нам середники для вічного життя. Тому в Євангелії Ісус не питає про зусилля, про працю, а Йому йдеться про плоди. Дуже прикро, коли витрачаємо час на планування стратегій, а результат відсутній», – каже владика Володимир.
Відтак Архиєрей звершив чин освячення каплиці.
