Наша наступна розмова з отцем Василем Рудейком, доцентом кафедри літургіки УКУ, відбувається напередодні свята Собору святого архистратига Михаїла та всіх безплотних сил. Тож цього разу ми говоримо саме про них — небесні безплотні сили, що ми про них знаємо, як вони поділяються та чому вони часто не такі, як ми їх собі уявляємо. І, звичайно, почнемо від постаті самого архистратига, архангела Михаїла.
— Отче, що значить архангел, архистратиг?
— Напевно, треба почати з того, що означає слово «ангел», бо «архангел» — це просто перший ангел, тобто старший ангел. Хоча навіть не «старший», а саме «перший», адже грецьке слово архі означає «початок», в нашому контексті «очільник», тобто той, хто стоїть на чолі. Тому, архангел — це очільник ангелів. А слово ангелос — грецьке слово, яке означає «посланець». Тобто це особа або якась сутність, яку посилають із певною метою, наприклад, принести звістку чи передати розпорядження. У своєму основному значенні ангел — це посланець.
У випадку духовних сутностей, ангелів, Бог посилає їх із конкретною метою до людей — щоб передати Свою волю або допомогти їм у певний спосіб краще сповнити її. У Святому Письмі з ангелами пов’язано дуже багато важливих подій: коли щось значуще відбувається, Господь передає Свою волю саме через таких посланців — ангелів.
Серед них виділяють, принаймні у Святому Письмі, трьох особливих ангелів, яких ми зазвичай називаємо «архангелами». Хоча термін «архангел», здається, вживається лише стосовно Михаїла. Щодо нього одного в Святому Письмі, наскільки я пам’ятаю, прямо сказано «архангел». Про інших уже говорять за традицією.
У Святому Письмі архангел Михаїл постає як очільник війська Господнього. Він з’являється тоді, коли треба щось відстояти, коли йдеться про боротьбу, у тому числі про небесну. Архистратиг, або архангел Михаїл, згідно із церковним переданням, безпосередньо брав участь у війні, що відбулася на небі ще перед сотворенням світу, коли частина ангелів повстала проти Бога і була переможена іншою частиною, на чолі якої стояв саме Михаїл, Архангел, або Архистратиг.
Тепер щодо слова «архистратиг». У грецькій мові словом стратигос окреслюють воєначальників. Отже, архистратиг — це головний воєначальник, командир, очільник війська, тобто головнокомандувач небесних сил.
Архистратиг Михаїл. I пол. XVI ст. із с. Нагоряни. Музей народної архітектури, Сянік, Польща.
Джерело фото: icon.org.ua
— А звідки ця інформація походить, зокрема, про оцю війну, та й про інших безтілесних сил. І що взагалі, що це за безтілесні сили?
— Ми ісповідуємо у нашому Символі віри, який ґрунтується на Святому Письмі, що Бог є Творцем усього видимого і невидимого. Тобто існують дві категорії створінь, які сотворив Бог. Одна, назвімо її умовно, небесна, невидима для нас, духовна. Вона може стати видимою лише тоді, коли Бог цього забажає, адже ангелів люди іноді бачили, принаймні в певних обставинах. Друга, натомість, є видимою, тобто ми, люди, що живемо на землі, діємо й співдіємо з матеріальним світом, маючи тіла. Це все описано у Святому Письмі. Від самого початку ми маємо знання про існування цілого світу невидимих сутностей — їх багато, і вони згадуються у різних частинах Святого Письма.
Найповніше описи цих небесних сутностей окреслені у пророцтвах Ісаї та Єзекіїла, де говориться про видіння пророків, у яких вони бачать небесну дійсність: Бога, який сидить на престолі, оточеного херувимами, серафимами, ангелами, архангелами, силами тощо. Є дуже багато різних типів цих небесних, духовних, невидимих створінь. І так само, як на землі є добрі й злі люди, так і на небі є добрі й злі ангели. Є ті, що пішли за волею Божою й остаточно віддали себе служінню добру, і є ті, що вибрали інший шлях — шлях зла, спротиву Богові, активного протистояння Йому. Унаслідок цього вони були переможені, скинуті й засуджені.
І, власне, як добрі, так і злі ангели мають вплив на людей. Такою є віра Церкви. І ми можемо з допомогою цих добрих або злих сутностей ставати добрішими або гіршими.
Про небесну війну Святе Письмо говорить у дванадцятому розділі книги Об’явлення: “Тоді почалася битва в небесах: Михаїл й Ангели його билися зі змієм, а змій бився проти них разом зі своїми ангелами. Та не мав він достатньо сили, і втратили вони своє місце на небі. Величезного змія було скинуто на землю, того старого змія, який зветься дияволом чи сатаною і який обдурює цілий світ, й ангели його були скинуті разом із ним. Тоді почув я гучний голос, що линув з неба. Він сказав: «Ось мить перемоги нашого Бога! Прийшли сила і Царство Бога! Його Христос виявив владу Свою! Скинуто того, хто день і ніч звинувачує братів і сестер наших перед Богом. Вони перемогли його кров’ю Ягняти і свідченням Слова Божого. Вони не трималися за життя своє навіть під загрозою смерті. Тож радійте, Небеса і всі, хто живе там! Але яке ж це лихо для землі та моря, бо диявол зійшов на них! Він повен люті, бо знає, що часу в нього лишається обмаль»”.
Але є також подібні описи падіння ангелів у старозавітніх пророцтвах та а апокрифічній літературі, як от у книзі Еноха.
Архистратиг Михаїл. Кін. XV ст. із с. Дальова. Національний музей у Львові ім. А. Шептицького
Джерело фото: icon.org.ua
— У церковній мові вживаються різні категорії ангелів, цих безтілесних сил, зокрема херувими, серафими і говориться взагалі про дев’ять типів.
— Абсолютно, так.
— Розкажіть, що це за дев’ять типів?
— Це трохи складне питання, тому що відповідь на нього треба шукати в різних частинах Святого Письма. Колись це зробив церковний письменник Діонісій Ареопагіт. Насправді це, ймовірно, не власне ім’я автора, а псевдонім. Під цим ім’ям у VI столітті, приблизно, був створений корпус текстів, у яких автор систематизував ангельський світ. Згідно з його вченням, усіх ангелів поділено на дев’ять чинів, які, своєю чергою, утворюють три тріади. Перша тріада — це ті, що служать безпосередньо біля Божого престолу: серафими, херувими і престоли. Друга тріада — ті, що виконують божественні постанови: Господства, Сили і Влади. І третя тріада — ті, що найбільше взаємодіють із людьми: Начала, Архангели та Ангели.
Начала зазвичай вважаються духовними істотами, які відповідають за народи, — наче «начальники» цих народів. Архангели є предстоятелями, очільниками небесного війська або особливими посланцями. А ангели — це ті духовні істоти, які супроводжують окремих людей. І саме звідси походить поняття ангела-охоронця — духовної істоти, що супроводжує кожну людину в її земному житті та через яку Бог спілкується з нею.
Ікона дев’яти чинів ангелів (Греція, XVIII ст.) зображена з підсвіченим трикутником, символом Трійці
Джерело фото: Вікіпедія
Хоча саме з Діонісієм Ареопагітом пов’язують поділ ангелів на три тріади та дев’ять чинів, це вчення не є новим для VI століття. Ми бачимо, що вже в Анафорі святого Василія Великого згадуються всі дев’ять ангельських чинів. І згадуються вони як ті, до кого ми приєднуємося під час служіння Божественної літургії, — адже ангели разом із нами служать Богові. Тексти Літургії прямо говорять, що ангели є нашими співслужителями (співслужать нам!), тобто допомагають нам брати участь у небесному богослужінні. Особливо після втілення Ісуса Христа, який став людиною, — у Його божестві ми маємо участь через Його людськість. Тому ангели тепер не лише наші очільники, які провадять нас, а радше наші співслужителі й помічники у прославленні Бога.
— До речі, чи можна так сказати, що у воплоченні Ісуса було поєднання невидимого і видимого, так?
— Абсолютно так. В Ісусі Христі поєдналися божественна і людська природи. Тобто не лише невидиме і видиме, а цілковито різні за своєю природою, непричасні одна одній сутності. Є Бог — чистий дух, необмежений, безначальний, безкінечний, як ми Його ісповідуємо. І є людина — обмежена, тілесна, навіть не просто тілесна, а плотська. Ми маємо тіло, яке є грубим, відчутним, обмеженим простором, часом та іншими чинниками. Людське тіло не є, скажімо, як вода, що заповнює будь-який простір, — воно має свою визначену форму, свою матеріальність. Тобто, справді, це грубе, відчутне тіло, у якому людина живе й діє.
— До речі, Ісуса також деколи зображають як Ангела Великої Ради, так, наприклад, як і зображення Пресвятої Трійці — це три ангели.
— Так, так. Є біблійна розповідь про відвідини Авраама ангелами, і церковна традиція певною мірою ототожнює цих трьох ангелів із самим Богом, вбачаючи в них прообраз трьох Осіб Пресвятої Тройці. Це зрозуміло. Але те, що ти згадав про Ангела Великої Ради, походить з іншого контексту. Йдеться про пророцтво Ісаї, яке ми урочисто співаємо на свято Різдва: «Бо дитя народилося нам, і син даний нам…» — і серед імен, які там згадуються, є також «Ангел Великої Ради».
Пресвята Трійця
Джерело фото: Синод єпископів УГКЦ
Грецьке слово ангелос у цьому випадку означає просто «посланець». Воно відсилає до книги Буття, де Бог говорить у множині: «Сотворімо людину на образ і подобу Нашу», — тобто радиться ніби в собі, у межах божественної ради. І саме з цієї «великої ради» трьох Осіб Божих Христос постає як Посланець — Той, кого Отець посилає у світ, щоб спасти його, коли через людину він, цей світ, упав. Тут, звісно, не йдеться про ангела як створену істоту, а про «Ангела» у первісному значенні слова — посланця. Христос є Посланцем Великої Ради, тобто ради Пресвятої Тройці, трьох Осіб Божих.
— В усіх трьох авраамічних релігіях згадуються ангели, вони відіграють активну роль.
— Абсолютно. Ангели присутні в усіх авраамічних релігіях, адже згадуються у їх священних текстах. Вони є частиною об’явлення — і в Біблії, і в Торі, і в Корані.
Варто також сказати, що ангели є не лише християнським чи навіть юдейським релігійним феноменом. Вони згадуються і в позабіблійному контексті. Частиною загальнолюдського досвіду є усвідомлення існування духовних сутностей, які можуть спілкуватися з людиною від імені Бога: допомагати, якщо це добрі ангели, або шкодити, якщо це ангели упалі.
Янгол на мусульманській ілюстрації XIV ст.
Джерело фото: Вікіпедія
— Ми наближаємося до свята Михаїла, але в той же час знаємо про інших архангелів. Є Гавриїл, який виконує функції комунікатора, займається прямими комунікаціями Бога з людьми. Адже він, зокрема, сповіщає Марії благу вістку. Ми також знаємо про Рафаїла. Так. І ще згадується, здається, Уриїл.
— Отже, церковна традиція, залежно від історичного періоду, говорить про більшу чи меншу кількість архангелів. Але загалом усі традиції, які дійшли до нашого часу, визнають чотирьох основних. Це Михаїл який є очільником Божого воїнства; Гавриїл — подібний до грецького Гермеса, посланець, який приносить Божі звістки. Саме він з’являється у сцені Благовіщення в Новому Завіті, сповіщаючи Богородиці, що вона зачне і породить Сина. Рафаїл є архангелом-супровідником, покровителем подорожуючих. І, нарешті, Уриїл, про якого ти згадав.
Про нього у Святому Письмі безпосередньо не йдеться, він згадується в апокрифічній літературі, зокрема у книгах Еноха. Ці книги, до речі, певний час входили до складу українських біблійних збірників. Це цікавий феномен: маємо багато збережених рукописів, які свідчать, що книга Еноха була знана і поширена на наших землях. У ній якраз докладніше описується це повстання на небі, внаслідок якого частина ангелів відпала від служіння Богові. Там згадується й архангел Урієл, хоча його роль не до кінця зрозуміла. З його імені (Урієл — від «ур» — вогонь, або «світло») можна зробити висновок, що він пов’язаний із вогнем чи світлом — можливо, у символічному сенсі. Отже, він постає як один із чотирьох архангелів, що стоять перед Богом.
Інколи цим архангелам приписують також особливі посланництва до людей, тому вони й названі поіменно — на відміну від більшості інших ангелів, імена яких нам невідомі.
Усі чотири архангельські імена мають закінчення «-ел», що означає «Бог», — це вказує на їхній особливий зв’язок із Богом у служінні Йому. Так, наприклад, Михаїл означає «Хто як Бог?», риторичне питання, яку має на увазі, що власне «ніхто не є як Бог».
«Хор янголів» Франческо Ботіччіні, XV століття
Джерело фото: Вікіпедія
— У нас з ангелами є дуже багато всяких асоціацій, фразеологізмів, пов’язаних традицій тощо. Ми часто вживаємо фразу “день ангела”, хоча йдеться про святого. Тобто які вживання поняття ангел є цілковито невідповідними, чи зовсім неправильними? Що ще у нашому побуті є власне з ангелом пов’язане, яке зовсім не так, як воно є?
— Ну, я навіть не знаю, що тут можна додати, окрім того, що в народі часто кажуть “день ангела”. Я розумію, що люди завжди плутали небесного покровителя зі своїм ангелом-охоронцем. Є одна стародавня ідея-вірування — вона трапляється в апокрифічних текстах, — нібито світ існуватиме доти, доки число відпалих ангелів не заповниться людьми. І, мабуть, саме через це виникло ототожнення святих з ангелами: мовляв, святі займають місця тих ангелів, що відпали від Бога, і коли число цих “місць” буде заповнене святими, тоді настане кінець світу. Але, як на мене, це не має безпосереднього зв’язку з тим, що означає “ангел-охоронець”.
Ангели є ангелами — це зовсім інші сутності. Люди є цілком іншими істотами, і вони залишаться людьми. Вони можуть бути «як ангели» у тому сенсі, що повністю віддають себе волі Божій. Саме в цьому контексті Христос говорить про Царство Небесне: що там не женяться і не народжують дітей, але живуть як ангели на небі. Проте суть цього життя не полягає у втраті людської природи, адже ми очікуємо воскресіння тіл. Ми воскреснемо у наших тілах, які, однак, будуть іншими, ніж тіла ангелів — бо ангели теж у певному сенсі «тілесні», хоча не так, як ми це розуміємо. Вони створені, їх багато, їх можна перелічити; вони не є всюдисущими. Бог є всюдиприсутній, а ангели — ні. Вони можуть пересуватися дуже швидко, але все ж обмежені простором. Тому, зрештою, ми не станемо ангелами, і ангели не стануть людьми. Це два різні способи буття, два різні типи творіння, які Бог сотворив кожен із власною природою.
— До речі, про уявлення, візію, зображення ангелів. Вони присутні у нашому побуті, наприклад, у вигляді таких ангеликів, що нагадують скоріше античних амурчиків. Ангели представлені у культурі, мистецтві, кінематографі.
— Так, навіть якщо ці фільми не завжди мають християнський зміст, присутність ангелів — як добрих, так і злих — у них є. І це не випадково. Це свідчить про те, що досвід сприйняття духовних сутностей властивий людству загалом. Ангели є загальним досвідом людства.
Пресвята Трійця
Джерело фото: CREDO
Як я вже казав, віра в існування духовних істот не є суто біблійною чи навіть авраамічною. Вона набагато ширша. Про подібних істот згадують у зороастризмі, у різних східних релігіях, у новітніх духовних ученнях — усюди, де люди намагаються осмислити присутність невидимого духовного світу, який взаємодіє з видимим.
— І це просто через те, що людина є свідома того, що крім неї є інші, як би то сказати, духовні істоти в цьому всесвіті, і вона їх загально окреслює терміном ангели. І вже в залежності від культури і самої релігії по-іншому їх зображують.
— Те, що ти кажеш про маленьких літаючих ангеликів, походить із греко-римської культури. Там існували образи амурчиків чи купідонів — саме їх уявляли як таких крилатих істот, що згодом стали популярним зображенням ангелів. Так само і образ чорта з рогами та хвостом — це теж спадщина античної культури, радше художнє уособлення зла, ніж біблійне бачення диявола.
У Святому Письмі про зовнішній вигляд ангелів сказано небагато. Ми маємо лише кілька описів — наприклад, херувими і серафими зображаються як істоти з шістьма крилами. Чи це буквальний опис, чи образна мова — ми не знаємо, бо навряд чи хтось бачив ангелів у їх справжній реальності. У пророцтві Ісаї сказано, що серафими стоять біля престолу Господнього і двома крилами закривають обличчя, двома — ноги, а двома літають. Це символічна мова: вони закривають обличчя, бо не можуть прямо дивитися на Бога, адже ніхто не може побачити Бога і залишитися живим.
Херувим. Собор Св. Софії. Київ
Джерело фото: Вікіпедія
Також у деяких місцях згадується, що ангели мають багато очей. Це теж образ, який означає не фізичну особливість, а здатність бачити більше, ніж люди, — спостерігати всю дійсність ширше й глибше. Проте все бачить тільки Бог; ангели, як і ми, обмежені у своїй пізнавальній здатності, хоча вона значно вища за людську. Тож Святе Письмо подає ці описи радше як символи — щоб передати велич, чистоту й духовну проникливість небесних сил.
Власне, Святе Письмо дуже часто описує ангелів як людей — світлих, у блискучому або сяючому одязі. Інколи їхня поява справляє враження настільки сильне, що навіть лякає. Тому зустріч з ангелом у Біблії майже завжди супроводжується словами: «Не бійся». Так, наприклад, коли ангел з’являється Богородиці, він каже: «Не бійся, Маріє», або коли з’являється Йосифові — «Не бійся, Йосифе». Це показує, що перша людська реакція на щось незрозуміле, надприродне — це страх, захопленість, невпевненість, адже людина не знає, чого очікувати від такої зустрічі. Зустріч із духовною істотою, якої не можна повністю осягнути, завжди викликає здивування, трепет або навіть переляк. Саме тому слова «Не бійся» стали майже постійною формулою в біблійних описах зустрічей з ангелами чи архангелами.
Архистратиг Михаїл. XI ст. Софія Київська, Київ.
Джерело фото: icon.org.ua
— Архангел Михаїл є популярним в українській християнській культурі. Ми маємо багато ікон з ним. Знаємо, що вже за давньоруських часів він був серед найбільш шанованих, про що свідчать і монастирі, і храми на його честь названі. А також в новітній історії України Михаїл відіграє дуже важливу роль. І перший, і другий наші Майдани ми пов’язуємо з ним, тобто з його опікою, вважаємо захисником тих людей, які були на Майдані, тієї боротьби за свободу і гідність. Навіть зараз, коли розпочалася ця війна, особливо, її повномасштабна фаза, ми виставили текст Акафісту до архистратига Михаїла як молитву захисту і перемоги над ворогом. Яку ще роль, скажімо, у нашому житті він відіграє? Чому взагалі ми маємо право вважати його нашим заступником?
— Ну, дивись, мабуть, навіть треба почати не з Михаїла, а з того, що війна — це природний досвід людства від самого початку його існування. Уже Каїн і Авель вступають у конфлікт, і вся подальша історія людства — це, в певному сенсі, історія воєн. У цьому контексті постать очільника воїнства Господнього виглядає природно близькою людині: він є захисником, особою, з якою людина прагне бути у зв’язку, бо знає, що він стоїть на боці добра. Михаїл є очільником доброго війська небесного, яке перемогло зле військо на чолі з Люцифером, тобто дияволом. Тому Михаїл ототожнюється з перемогою, із захистом, із торжеством добра над злом. І саме тому, у всіх ситуаціях, де людина переживає загрозу, боротьбу чи духовний супротив, ім’я Михаїла звучить як ім’я добра, тоді як диявол постає як уособлення зла.
Отже, до Михаїла звертаються як до покровителя всіх, хто бореться за справедливість, за правду, за добро. Він є покровителем усякого доброго війська. Інші ангели мають свої завдання, але Михаїл є передусім воїном, і то переможним воїном. У певному сенсі, якщо порівнювати з грецькою міфологією, то, можливо, його можна було б співвіднести з Ареєм, богом війни, тільки на боці добра й світла.
Архангел Михаїл. Гвідо Рені
Джерело фото: Вікіпедія
— Що ще варто знати, розуміти, не плутати, що пов’язано з ангелами?
— Напевно, питання слід поставити трохи інакше: хто ми в контексті цього ангельського сонму? Ми, християни, у певному сенсі прирівнюємося до ангелів — якщо дивитися з перспективи нашої віри. Христос, як “Ангел Великої Ради”, коли вибирає апостолів, чинить із ними те саме, що Отець учинив із Ним: “Як Отець послав Мене, так і Я посилаю вас”. Це християнське післанництво робить нас подібними до ангелів, а можливо, навіть ставить вище за них. Адже ми не лише сповіщаємо Божу волю — іншим, собі, світові, — ми беремо участь у самій Божій присутності і навіть більше — ми самі стаємо місцем присутності Бога в цьому світі. Цього ангели від Бога не прийняли (див. Євр 2:9).
Через Літургію, через проголошення Слова Божого, через святкування таїнства смерті й воскресіння Христа ми здійснюємо це посланництво, стаючи знаками і місцем Його присутності. Але не просто символічними знаками. Бо ангели є посланцями, які звіщають Божу волю від Його імені. А ми, християни, які є причасниками Христа, не просто діємо “замість Бога” — ми стаємо місцем Його явління і дії. У кожному з нас живе Христос. І кожного разу, коли ми звіщаємо волю Божу, ми говоримо не лише від себе — не лише як Тарас, Василь чи Марія, — а як Христос у нас і через нас (див. Гал 2:20).
Спас у силах. XVI ст. Національний музей ім. митр. Андрея Шептицького у Львові
Тому нашим завданням є бути не лише післанцями Божої волі, але й місцем Богоявління. Бути таїнством у схоластичному сенсі цього слова: видимим знаком невидимої Божої благодаті. Ми самі є такими знаками, бо є носіями Святого Духа й Христа. Ми про це молимося у Літургії Василія Великого та у Літургії Передосвячених Дарів: щоб, прийнявши Тіло Христове, ми стали “причасниками Святого Духа, носіями Христа”. Бо Христос каже: “Ось стою при дверях і стукаю; якщо хто відчинить, увійду до нього і сотворю оселю в ньому разом з Отцем” (Йо 14:23-24; Об 3:20).
Отже, завданням кожного християнина є бути посланцем Божої присутності у світі, ангелом Його присутності і дії. Це наше справжнє ангелоподібне покликання.
— Амінь!
Автор: Тарас Антошевський
Джерело: РІСУ
