Ді 5,12-20;
Ів 20,19-31.
Ісус Христос того самого дня, коли покинув темну гробницю, як звечоріло, увійшов у приміщення, де були зібрані Його учні. Ніхто не відчиняв Йому дверей, Він просто появився у кімнаті, став посередині й промовив: «Мир вам!» Показав учням руки та бік, щоб вони не сумнівалися, що це Він, звернувся, щоб прийняли Святого Духа, й промовив: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Ів 20,23). Дав присутнім учням важливу владу: відпускати та затримувати гріхи! Апостоли знали, що Він помер на хресті після жорстоких мук, тому Він показував їм пробиті руки та бік, щоб вони не вагалися та не видумували, що бачать мару, лиш чітко знали, що сам Ісус з’являвся їм і промовляв до них! Учням не було легко увірувати у воскресіння Ісуса, Він знав про це, тому зволив усім, чим можна, переконати, що це – Він та що Він – живий, тобто, воскрес, переміг та підкорив собі смерть. Смерть не мала над ним влади, лиш на стільки, на скільки Господь сам зволив їй діткнутися Його. Ісус воскрес і про це заявив своїм учням появою у різних місцях, як жива особа! Апостоли зраділи, коли побачили Ісуса, водночас, їм було ніяково, незвично, бо знали, що Він був розіп’ятий і помер на хресті. Але воскрес, як обіцяв, показуючи, що смерть підвладна Йому, та – що найбільше – що Він усіх померлих воскресить. Ось слова Спасителя: «І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд» (Ів 5,28-29). Господь усіх підніме: праведних та грішників, щоби встановити справедливість над кожною особою перед усім людським родом!
Текст Святого Писання, що ми почули сьогодні, описаний святим апостолом Іваном, як свідком, що розповідає про прихід Ісуса під вечір до зібраних апостолів. Вони уже менше страхалися, бо чули звідусіль, що Ісус не залишився в гробі, що Він воскрес і з’явився уже багатьом! Він появився знічев’я посеред кімнати, де зібралися Його учні. А Тома, апостол, був відсутній, коли ж прибув до своїх, ті йому повідомили, що бачили Господа. Але він зовсім не бажав їм вірити й твердо відповів, що не повірить доти, поки сам не вкладе пальця у місце, де були цвяхи, та руки у пробитий бік Ісуса. Цікаве недовір’я? Він же не був присутній на горі, коли розпинали Ісуса та не відав, як помирав Христос? Лише чув, що Ісуса розіп’яли та що воїн пробив Йому бік… У це вірив, в поховання у гробі вірив, хоч там не був, а в прихід Ісуса до зібраних його друзів не повірив, лиш висунув певні умови, щоб повірити? Бог є всюди, Ісус відразу знав про бесіду невірного Томи, але не спішив себе представляти в той спосіб, якого вимагав Тома. Мабуть, Господь очікував аж вісім днів, щоб учень змінив думку й повірив, коли йому будуть розповідати про явлення Ісуса багатьом? Ні, жодної зміни, не вірив у воскресіння, поставив умови, щоби Бог особисто прийшов до нього та задовольнив його очікування. І Господь прибув по вісьмох днях до учнів, Тома уже був присутній, тож Син Божий відразу звернувся до нього, щоби подав палець, побачив рани та вклав руку в пробитий бік. Ісус лагідно натякнув Томі, щоб він був віруючим, щоб вірив і Його попереднім словам, і тим, які йому говорили правду, бо вірити цінніше, ніж бачити та доторкнутися! Тома почув голос Ісуса і, мабуть, того було замало, бо Спаситель звернувся до нього: «… Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій…» (Ів 20,27). Лиш тоді Тома вигукнув: «… Господь мій і Бог мій!» (Ів 20,28). Щаслива невіра Томи стала вірою у воскресіння Христове для багатьох із людей! І ми усі віримо у те, що Ісус Христос, Син Божий помер на хресті та воскрес, щоб ми «мали життя в його ім’я».
Сьогодні ми зібралися на молитву, також почули про святого апостола Тому, але й святкуємо посвячення нового престолу та храму святого великомученика Юрія в селі Шкло. Багато тут трудився, світлої пам’яті, отець Михайло Писко, ми віримо, що він сьогодні невидимо перебуває з нами на цьому великому торжестві, а разом з ним багато тих вірних, які швидше відійшли до вічності! Хоч час непростий, відчувається бідність нашого народу, але ви доклали усіх зусиль, щоби перебудувати цей храм на прославу Господнього імені. Ця свята будівля служить вам, як місце молитви, місце зустрічі з Богом, місце, де перебуває Господь у Пресвятій Євхаристії. Не забуваймо, що у храмі є престіл, на престолі кивот, а в кивоті перебуває Господь під скромними видами хліба й вина – євхаристичний Ісус! Цей самий Бог, який зійшов з неба, народився у Вифлеємі, навчав людей, творив чуда, терпів страшенні муки, помер на хресті, потім Його тіло поклали у гріб, а Він воскрес! Він тут, в кивоті під видами хліба та вина, між нами перебуває Господь, якого ми споживаємо в святому Причасті! Віримо у це й не сумніваємося, як це чинив апостол Тома? Чудові слова написав автор псалмів: «Господь – у святім своїм храмі; Господь – престол його на небі. Очі його дивляться на вселену, повіки його за людьми стежать» (Пс 11,4). Бог перебуває всюди, а з нами – як Дух та в пресвятій Євхаристії!Проявляймо чуйність над своїми душами, цінуймо своє спасіння, що дарує Господь! Дякую усім вам, що ви докладали багато зусилля, вміння та коштів, щоб розширити цей святий храм. Доглядайте за ним, бо тут перебуває Бог, який чекає на вас, любить вас, знає усе про вас! Бог цікавиться нами, тому линьмо нашими думками вдень та вночі до Нього, часто просячи прощення провин та промовляючи слова любові до нього! Не зважаймо на відстань, бо Господь всюди присутній! Ось слова молитви автора псалмів: «У моїй скруті до Господа візвав я, заволав до Бога мого. І він почув мій голос із свого храму, і моє благання дійшло до вух його» (Пс 18,7). Господи, благослови усіх нас, які не бачили Тебе, але віримо кожному Твоєму слову! Допоможи здолати наше невірство, Господи наш і Боже наш! Пресвята Богородице, заступайся перед своїм Сином, а нашим Спасителем, щоби помилував душі наші!
+ Ігор
Митрополит Львівський
9 травня 2021 р. Б., храм великомученика Юрія, смт. Шкло
