Закінчується різдвяний час. Переживаємо його серед реалій війни, які дають нам багато причин для смутку. У своїх роздумах про цей час владика Володимир показує нам дорогу радості і світла як альтернативу до шляху смутку та зневіри.
«І хоча різдвяний період закінчується, Бог залишається з нами, зцілюючи людей і стаючи джерелом духовного життя серед зневіри і внутрішнього виснаження. Це і є найцінніший дар Різдва», — наголошує Владика.
Час смутку і зневіри – це час втрачених можливостей
У різдвяний час, в черговий рік війни, серед темряви зими було достатньо причин для смутку. Сумувати – означає «падати, ставати млявим і безсилим» (А. Ґрюн, Різдво, с. 48). Чи це властива дорога? Вона точно не веде до перемоги чи зміцнення імунної системи. Смуток має не лише свої симптоми, а й наслідки: час, прожитий у зневірі, можна вважати втраченим. Ми не можемо життя перемотати назад чи поставити на паузу. Можемо питати, чи ще довго чекати змін на краще? Якщо лише чекати, – то довго.
Оглядаючись на пройдений різдвяний час, бачимо в моментах смутку чимало втрачених можливостей, стресу, невиконання запланованого. І що з тим всім робити, яка альтернатива?.
Бог приходить у темряву людських страждань, але потребує нашого прийняття
Різдво – це прихід Бога в своєму Сині не лише на знедолену землю, в темряву і лихоліття війни. Це також прихід Бога до мене. Але діалог не може бути одностороннім, він вимагає партнерства. Бог чекає на нашу відповідь. Можливо, хтось уникає цього діалогу, бо боїться бути засудженим? Але Бог не засуджує людину, – це роблять її вчинки. Місія Бога – зцілювати людину, її стосунки.
Віра та спільнота допомагають нам знайти своє місце у житті
У діалозі з Богом наше життя отримує опору, міцні підвалини, на яких можу стояти чи йти вперед.
Адже важливо не лише, куди ми йдемо, але й з ким йдемо. Якщо хтось не має часу для Бога, – то чи знайде він час для інших людей? Звідки черпатиме силу?
Сьогодні багато говориться про внутрішнє вигоряння, про черпання ресурсу… Багато людей почуваються самотніми. А Різдвяний час – це прихід Утішителя в цю самотність. Якщо ця самотність наповнюється Богом, тоді місце смутку стає оазою довіри та радості.
Найцінніший дар Різдва
Ми всі є родом з дитинства, маємо спогади про дім і родинні традиції. Але замало мати відчуття чи спогад дому, – людина прагне бути вдома, прагне знайти своє місце у житті.
Спільнота, молитва та служіння – ось що дає людині відчуття дому.
Сьогодні, завершуючи різдвяний час, дякуємо Пресвятій Богородиці, яка, даруючи світові Відкупителя, подарувала нам радість Різдва. І хоча святковий період закінчується, Божа присутність серед нас залишається. Це і є найцінніший дар Різдва.
