Сьогодні ми наповнені вдячністю за нашого співбрата Володимира, який через дияконське рукоположення закорінюється в служіння Божому народу. Ісус Христос, кличучи людину до служіння, пропонує свою особливу дружбу. Вкінці євангельського уривку чуємо, що Ісус переплив на човні на інший берег, у своє місто. Тобто додому. Ісус Христос прагне своїм домом зробити моє серце. Тоді там не буде місця на зло. Бажаю диякону Володимиру, вам та собі бути близькими приятелями Бога! Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час проповіді у 5-ту неділю по Зісланню Святого Духа у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, звершуючи дияконське рукоположення Володимира Кульпи.
Євангельськее слово сьогоднішньої неділі провадить нас в гадаринський край. Це був поганський край, де люди жили своїми цінностями, мали власну уяву про світ, але там бракувало Бога для людини. Саме туди пішов Ісус Христос. Назустріч йому виходять двоє біснуватих. Так виглядає, що вони навіть були ініціаторами зустрічі. На перший погляд можна собі відразу створити відповідне враження про місцеве населення. Тих двоє людей не жили вдома, а в гробах. Гріб – це нечисте місце для євреїв. Біснуваті були дуже люті, тому ніхто не міг перейти цією дорогою, де вони йшли, але один перейде: Ісус з Назарету. Це зустріч правди і обману, добра і зла. Тут нема компромісу, якоїсь третьої альтернативи. Біси приречені на загибель, бо зло не має місця там, де є Бог. Вони не хочуть покидати цього краю, тому входять у свиней, які вважалися нечистими тваринами. Тоді свині потонули. Завданням зла, гріха є нищити. Найбільше терпить від цього людина, тому що людина має розум, свобідну волю і дає згоду на це зло: приходить спокуса, якась гріховна думка, потім слово, діло… Спокуса, а згодом гріх людину притягає, трішки дає задоволення, але має кінцеву мету нищити. Людина не завжди визнає свою гріховність, навіть може за будь-яку ціну виправдовувати своє становище, при чому може вдатися до невідповідних середників. Може піти до знахарів, ворожок, тим самим підтримує їхній бізнес, а ще гірше відкриває своє серце на зло. Якщо в серці людини є Бог, освячуюча ласка, то ніхто нічого поганого не може їй вдіяти. В гадаринському краї, на перший погляд, сталося диво, бо всі люди вийшли назустріч Ісусові. Але відразу відчутна проблема, бо ціле місто просить відійти Ісуса, не може чи не хоче прийняти його науки, а ще більше присутності. Тут є така деталь, на яку ми можливо не звертали ніколи увагу. Не виключено, що цим людям було шкода свиней. Це б означало, що це населення ставило свиней вище від життя цих двох співгромадян. Люди цього краю могли займалися бізнесом вирощуванням свиней. Тому втрата матеріальних середників могла спричинити бунт. Але Ісус шанував вибір цього народу, терпеливо очікуючи його навернення. Для нас християн також існує небезпека повернення до стану поганства. Сьогоднішній євангельський уривок є чимсь більшим від архівної згадки. Чи є прояви біснуватості в нашому суспільстві? Людина в будь якому випадку є спокушувана, виставлена на пробу. Тобто спокуси будуть старатися нас звести з доброї дороги. Подивімося, чим заповнений сьогодні медіапростір, скільки там є негативу. Це для того, щоб показати людині, що її життя не має жодної вартості. А хтось при цьому ще заробляє, творить комерцію. Наскільки перетворюється скарб людського тіла в товар. А Бог дав людині дар любити і бути любленою. Великою загрозою для людини і суспільства є різні узалежнення: наркоманія, комп’ютерні узалеження, ігроманія, а особливо алкоголізм. Тоді чимало людей не може дійти додому чи втратили його. Якщо людина втрачає контроль над собою, то втрачає свобідну волю, яка є Божим даром. Як наслідок вона втрачає здатність любити, а це глибока духовна хвороба. На щастя, маємо реабілітаційні центри. Але важливо усвідомити, що сама терапія чи громадські організації не врятують. Бо залежність повстає там, де є духовна криза. Тут може допомогти лише Бог, який помер і воскрес за людину. А людина повинна дозволити Богові діяти. Як лише щось інше стає в житті на перше місце замість Бога, то стається хаос. Тоді через покаяння спішімо знову до Бога.
Владика Володимир Груца
