17 листопада Всесвітній день передчасно народжених дітей. Лист батькам, діти яких перебувають у відділенні інтесивної терапії новонароджених.
Дорогі мами, дорогі татусі,
Цей лист, адресований вам, батькам дітей˗«пір’їнок». Для вас, які мали або маєте досвід пережиття батьківства «НАПОЛОВИНУ».
Так, справді, народження вашої дитини не було радісною подією, не було кульок, квітів, конфетті, а багато тривоги, болю і розпачу, ви є батьками «НАПОЛОВИНУ».
«НАПОЛОВИНУ» тому що ви є мамою, яка не може обійняти дитя, ви є батьком, який не може поцілувати своє маля, маєте дитину, але не можете одягнути її. Дитя народилося, однак не може спати у своїх пелюшках і її колиска є порожньою.
Натомість це «НАПОЛОВИНУ», ставить перед вами величезні виклики, які ви повинні негайно вирішувати. Найперше, що маєте навчитися, це переносити і справлятися з попередженнями і поганими новинами, неперервними невтішними новинами, часом руйнуючими, адже минуть численні тижні перше, ніж лікар почне бути більш позитивним. Також від самого початку ви змушені приймати рішення про речі, в яких зовсім необізнані, маєте підписувати численні інформовані згоди, мусите розуміти, питати і перепитувати.
Маєте навчитися жити впродовж 24 годин, переживаючи кожну годину одну за одною.
Зараз ваш світ це трубки, шнури, монітори, сигналізації, дезінфекційні засоби, халати і маски, процеси дезінфекції, дезінфекції і ще раз дезінфекції.
Починаєте говорити про аналізи, анемії, переливання, ШВЛ, антибіотики, препарати, настільки багато препаратів, що навіть не хочете про них вже чути.
В той час як намагаєтесь зорганізуватися в тому всьому наполовину, щоб віднайти рівновагу, а там, по ту сторону скла, є хтось дуже крихітний і маленький, який протистоїть значно більшому виклику, ніж ваш. Адже саме він бореться, це він, який харчується через зондик, це він, який є затубований, це він, хто має венозний центральний катетер, це він, хто переносить різні маніпуляції щодня, це він живе впродовж усіх 24 годин посеред звуків, які надходять від моніторів.
І тоді усвідомлюєте, що не можете скаржитись ВИ. Не можете і не мусите плакати, жалітись і піддаватися шкодуванню, однак маєте задіяти щонайменше половину своїх сил, щоб продовжувати глибоко дихати і йти вперед, ДИХАТИ, так само як він, … хоч ця річ є дуже важкою.
Разом, … ДИХАТИ.
Отож, дорогі мами, дорогі батьки, покладайтеся на те, що вам додає сили. На віру, якою б вона не була, надію, на любов, і будете щасливими, навіть якщо ваша дитина ще не має того вигляду, який собі уявляли, в той час коли вона є дуже крихітна і маленька.
Вона все ще є тут.
Жива і ДИХАЄ.
Розвивається, їсть, росте і бореться.
Отож, перестаньте жити так, наче це є втрата і будьте щасливими. Ідіть і провідуйте її щодня, не залишайте її ніколи впродовж всього можливого часу. Ви, мамо, якщо можете, зберігайте своє молоко для неї, таким чином трішки материнства зможете відчувати також і Ви.
Торкайтеся її ніжно і легенько, гладьте і даруйте ніжність, говоріть з нею увесь час. Скажіть їй, що ви є горді через неї і через те, що вона робить, співайте їй колискові вголос, щоб через перешкоду скла боксу, могла почути вас і не бійтеся виглядати смішними.
Для неї ваші голоси будуть пречудовою піснею.
В такий спосіб ваша крихітка зможе досвідчити силу через ласки, даруйте їй поцілунки, вони її торкнуть і ніколи не плачте перед нею, ніколи. Ваш час поруч з нею є дуже короткий, щоб його перетворювати на смуток.
В той час, коли ви не будете у лікарні поруч з вашою дитиною, не бійтеся і не стидайтеся виходити, йти на вулицю, щоб поїсти ваші улюблені страви чи повернутися до свого улюбленого заняття. Навіть більше, робіть це. Гуляйте і уявляйте, що незадовго зможете повернутися всі разом додому. Вірте в це. І не майте страху бути щасливими від того, що ваша дитина набрала 30 грам, навіть більше, відсвяткуйте це, можливо якимось десертом чи чимось приємним. Роздумуйте про позитивне, яке вас очікує незабаром. Роблячи так, ви навчитесь жити, святкуючи, навчитесь цінувати і бути вдячними за маленькі речі, які нам дарує і буде дарувати життя, навчитесь бути справді щасливими.
Мама і тато передчасно народженої дитини.
Джерело: Слід Життя / Imprint of Life
