21 неділя Гл 2,16-20; Лк 8,5-15 (о. д-р Турконяк Р.) Храм положення пояса Богородиці, Львів 29.10.2023.
Святий апостол Павло по сьогодні навчає своїм писанням, що ділами закону не можна виправдатися, бо Ісус Христос прибув на землю, він – Син Божий, щоб відкупити людський рід від вічної неволі, від неволі гріха. Закон був, Мойсей його отримав від Бога згодом, але людина вчинила непослух Богові, а цього закон не міг виправити. Лиш Син Божий уласкавив Небесного Батька, помираючи на хресті, таким чином засвідчивши вірність та любов Батькові за увесь людський рід. Віра в Ісуса Христа і у його спасенну місію, до чого закликав сам Ісус Христос, звичайно рятує людей від вічного осудження. Розуміємо, що не тільки словесні заяви, що «вірую», але й гідне життя з вірою! Коли Ісус прямував до будинку начальника, в якого померла дочка, до нього приступила з вірою кровоточива жінка, яка вмовила собі, що після дотику до одежі Ісуса у неї зупиниться кровотеча. Підійшла, доторкнулася й отримала ласку, Господь промовив до неї: «… Бадьорися, дочко: віра твоя врятувала тебе. І жінка була врятована тієї ж миті» (Мт 9,22). Сила віри врятувала жінку в її фізичній хворобі, тому слід вірити, що Господь радо рятує нас від усяких духовних та фізичних хвороб, коли молимося з довірою до нього! Святий апостол Павло відрікся себе й цілковито довірився Богові, про що сміливо написав: «Живу вже не я, а живе в мені Христос…» (Гл 2,20). Відречення учня від себе спричинило те, що Господь цілковито замешкав у ньому, це великий ступінь довіри до Господа, з другого боку – Господь наповнив собою життя святого Павла.
Апостол Лука пропонує нам роздумати над діями сіяча, який вийшов у поле щедро сіяти зерно. Сіяв рясно, бо надіявся, що зерно впаде у землю і зійде, виросте й дозріє, стане добрим урожаєм. Він мав добросердий намір, а земля запропонувала свої варіанти. Історія зерна, що впало, була різною: видзьобали птиці; витоптали люди; щось впало на каміння, а зійшовши всохло; ще інше заглушив терен… Більшість зерна впало в добру землю, і зійшовши, виросло й дало щедрий урожай. Навіть учні не зрозуміли цієї притчі, тому запитували Ісуса, що б вона означала. Ісус відізвався, пояснював, що зерно – це слово Боже, яке люди по-різному сприймають. Бо звичайне зерно має різні умови – щоб прорости, або не дати плоду. Подібно й слово Боже, може бути прийняте у серце й дати добрий плід, або бути заглушеним, відкинутим, неприйнятим. Спаситель глибоко описав учням історію слова Божого, яке він голосив і яке тепер голосять проповідники. Або, коли хтось читає духовну літературу і те слово приймається, або має перешкоди, щоб давати добрий духовний плід. У когось слово вириває демон, інших спокуси залякують, а також всілякі клопоти щоденні можуть стати перешкодою. Дехто подібний до юнака, що прийшов до Ісуса питатися, що йому робити, щоб здобути вічне життя. Ісус розпочав з того, що сказав молодцеві, аби він виконував Заповіді Божі. Той запевняв, що з молодості виконує їх. Тоді Ісус йому: «… Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай своє майно, роздай бідним, і матимеш скарб на небі; а тоді йди за Мною» (Мт 19,21). Така відповідь не задовольнила юнака, він віддалився зі сумом від Ісуса, бо мав великі багатства. Достаток на землі закривав юнакові можливість досконалого життя, а слова життя, які почув від Христа, заглушувало багатство. Ісус повідомив присутнім, що багатому тяжко увійти в Небесне Царство. Замало знати умови, що відчиняють дорогу до Божого Царства; не вистарчить навчати ближніх про здобування вічної нагороди; недостатньо зберігати лиш певні Заповіді чи приписи… Для того, щоб здобути Небесне Царство, потрібно мати добре серце; бути стійкими та вірними духом у різних життєвих випробовуваннях, непохитними в переслідуваннях; необхідно бути терпеливими й витривалими у нападах зла та виконанні благородних обов’язків. Добро, яке заходить у наше серце, має перешкоди, щоб давати добрі духовні плоди. Наші пристрасті воюють увесь час з нами, демон не спить та світ тягне у свій бік. Що нам ще потрібно, щоб витривати в доброму? Необхідно довіряти Богові, благати його про милосердя. Так жити, щоб Господь, став єдиною метою нашого життя. Як святий апостол Павло – усе уважав за сміття, щоб лиш Христа придбати.
Розгляньмося довкола себе й запитаймо: чи мета мого життя полягає на тому, що бажаю щиро жити з Богом, здобути вічну нагороду, яку усім пропонує Небесний Батько?
Просімо Святого Духа, щоб осяяв наш ум для правильного розуміння мети життя. Наше життя поволі прямує до логічного кінця. Нам з вами та тим, кого бракує, залишився різний період років до кінця життя на землі. Знаємо, що ніхто із нас не будемо вічними на землі! Навіть великі праведні вмирали і помруть! Сам Спаситель, Син Божий, помер на хресті, також пресвята Богородиця заснула навічно і ми – ми з вами теж кандидати – за рік, п’ять, десять, сорок років чи сто років, усі помремо. Який вибір нам робити? До кого прибігати і як з гідністю закінчити своє життя на землі?!
А Господь бажає, щоб ми усі були спасенні, були у вічності щасливими, назавжди щасливими. Не йдеться про тисячу чи мільйон років! Вічність немає кінця і ми з вами там незабаром будемо: я перший і усі ви, отець Іван Ковалець мене у цьому дуже підтримує! Від служіння у війську багато відкупилися, а від буття у вічності ніхто не відкупиться, бо ніхто не посідає таких коштів, які там не ходять. Ми з вами це розуміємо, тому борімося за вічне щастя з Богом і не жаліймо своїх сил, вміння, старання, терпіння та проявляймо велику любов до Господа й наших ближніх! Пресвята Богородице, ми – твої діти, рятуй нас й веди до свого Сина!
