Легко сказати: «Не плач» і ми часто стараємося цими словами потішити сумуючих. Проте, Ісусове «Не плач» усуває причину смутку чи розпачу. Якщо Христос говорить мені: «Будь мужній», то дає фундамент і опору для мужності. Якщо Ісус говорить: «Не бійся», то водночас пропонує для цього свою підтримку. У цьому запевнив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час проповіді до вірних у храмі Христа Царя с. Поріччя, Янівського деканату, з нагоди храмового празника, у 20-у неділю після Зіслання Святого Духа.
«Ми можемо мати чудовий день, працювати на городі чи повертатися додому і на дорозі бачимо похоронну процесію, цікавимося, хто це помер. Нас охоплює ще більший страх чи смуток, коли помирає молода людина. Ми пригнічені, якщо отримуємо вістку про смерть якоїсь рідної чи близької нам людини. Сучасна війна несе багато лиха та людських жертв, смертей. Про це швидко довідуємося в соцмережах. Ми тоді глибше роздумуємо над сенсом життя», — зауважує проповідник.
На його переконання, у ці хвилини крім почуттів страху найкраще зробити для себе висновки. Позаяк зустріч зі смертю нагадує нам про дочасність і короткотривалість на цій землі. «Рано чи пізно перехід до вічності чекає кожну людину. Буде парастас, похорон, поминальні дні. Що тоді буде потрібно нам?» — заохочує задуматися архиєрей.
Відтак продовжує свою думку: «Це саме хочемо нести тим, хто вже відійшов. Найперше молитву, свічку пам’яті, а не забобони. Якщо несемо квіти, то живі, а не пластик, щоб не забруднювати екологію, бо потім будемо цим дихати. На цвинтарі можна зауважити не лише, хто похоронений, а хто живе в цій громаді, наскільки задбані могили».
Євангелист Лука, — каже владика Володимир, — розповідає про ситуацію в контексті смерті. Це не для страху, щоб ми Бога боялися. Бог не хоче, щоб ми Нього боялися, а вірили в Нього, перебували в Його присутності та любові. Бог є переможцем смерті.
Відтак проповідник роздумує над драматичною історією вдови з Наїну, яку нам сьогодні представляє уривок Євангелія від Луки: «В місті Наїн йде похоронна процесія, похорони там відбувалися по обіді. А з іншої сторони прямує назустріч інша процесія, в якій йде Ісус, приятель життя. Іншими словами, смерть зустрічається з життям. В даній розповіді в центрі події стоїть не мертвий юнак, а його знедолена мати. Ця жінка втратила чоловіка, а в цей час вдови мали дуже трудне становище. А тепер ще й втрата сина. Вдова втратила не лише свою дитину – одинака, але також своє майбутнє, годувальника. Вона є безсила, залишається лише смуток та сльози. Вона така ж безсила як і мертвий юнак. Ісус звертає увагу на цю, яка в смутку, віддає перевагу не померлим, а живим. Він каже до матері: «Не плач!» Ісус не лише повертає юнака до життя, а віддає його матері. Він потішає людину, яка цього потребує, Його не зупиняє навіть смерть».
«Цю євангельську розповідь можна б по-іншому назвати: Не «Воскресіння юнака з Наїн», а «Потіха для матері»», – переконаний проповідник.
Не відомо, продовжує свою думку владика Володимир, —скільки цей хлопчина ще прожив, але все одно згодом помер. Але ми переживаємо з вдовою момент радості. Можемо подумати: Але що нам з цього? Ісус не повертає зараз мертвих до життя. Що з цього батькам, які хоронять своїх дітей. Прикро, коли діти стають жертвами невиліковної хвороби, різних узалежнень, зловживань, внаслідок чого помирають. Багато людей нажаль гине на війні, в дтп. Чи Христос більше не приходить до таких? Коли Лука писав Євангелію, то люди також покидали цей світ, як і сьогодні. Тут є глибше значення цієї розповіді, це є передсмак Воскресіння Ісуса, в яке ми повинні вірити, бо воно для нас, для нашої щасливої вічності. Ісус не воскрес просто так, бо вже не хотів більше бути в гробі, Він це зробив для Тебе, для мене…, щоб ми жили, мали щасливу вічність.
«Так як Ісус доторкнувся мар юнака і цей ожив, так торкається і гробу, звідки вийшло життя. Він не забирає смерть зі світу, але йде за межі смерті. Ісус дотикає тих місць мого життя, де є відчуття гробу…» — наголошує архиєрей.
«Наприкінці євангелист підкреслює, що чутка про Ісуса розійшлася по всій околиці. Вона прийшла і в нашу місцевість, зокрема до Поріччя. Святкуємо тут храмовий празник Христа Царя. Пам’ятаймо, що Ісус Христос як Цар був розп’ятий на хресті. Навіть напис свідчив про це. Але Він воскрес. В Бога смерть не має останнього слова, в Ньому є життя. Якщо хочемо жити, то важливо зустрічати Бога, бути з Ним, бо Він є джерелом життя», – — додає на завершення єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Відтак наприкінці адміністратор парафії о. Володимир Підгірний подякував владиці за душпастирський візит до с. Поріччя, а запрошенним священникам за спільну молитву.
Після Божественної Літургії відбулося освячення води та мирування з нагоди празника.
