Історії артефактів, пов’язаних із Церквою, — це майже завжди зрізи часу, подібні до кілець у стовбурі дерева: у них, як у лінзі, збираються свідчення про події і людей, про дух часів і зарубки, які вони залишають. Одна з таких «Історій з історії УГКЦ» — про статую Діви Марії на Марійській площі у Львові: від часів Габсбургів до незалежності України.
«Незвична історія: будемо говорити, як один львівський хрест започаткував повернення статуї Богородиці на її історичне місце в центрі Львова», — починає з кінця історик Юрій Скіра. І повертається до початків, у часи Габсбургів, коли ріка Полтва ще була наземною і не замурованою у підземний колектор: «Від початків заснування у XIII столітті Львів будувався як місто-фортеця, у тісному кільці оборонних мурів. З часом і розвитком військової справи ці укріплення поступово втрачали своє оборонне значення».
За «бабці Австрії»
Сучасний проспект Свободи — це фактично русло р. Полтви, яка в середньовіччі і до початку XIX століття була наземною. Перед сучасною пл. Міцкевича вона розділялася на два руками: на острівці, який вони утворювали, була капличка Божої Матері. Той острівець називався Марійним.
«Наприкінці XVIII століття, коли Галичина перебувала у складі Австро-Угорської імперії, австрійська влада почала розбирати оборонні вали Львова, розбивати на їхньому місці сквери та парки, а Полтву — заковувати у камінь і пускати під землю. Саме під час таких робіт у 1830-х роках, на місці цього острова із землі вдарило потужне джерело. Магістрат Львов вирішив скористатися з цього і видав розпорядження вибудувати криницю. Її було оздоблено кам’яними сходами й увінчано вазою. У 1861 році замість вази встановили статую Матері Божої. Невдовзі площа, на якій була криниця і статуя, одержала назву Марійської», — розповідає Юрій Скіра.
Скульптуру подарувала місту графиня Северина Бадені: фігуру з білого мармуру зробив на її замовлення у Мюнхені скульптор Йоганн Непомук Гауттманн.
За Польщі
«Так тривало до 1904 року, коли у Львові вирішили поставити пам’ятник Адамові Міцкевичу. І не знайшли кращого рішення, як перенести статую Богородиці на 50 метрів вбік і зробити для неї фонтан. У народі тоді жартували: „Посунься, Мати Божа, бо Міцкевич іде“, — продовжує розповідь Юрій Скіра.
Ідея побудови пам’ятника Міцкевичу у Львові була пов’язана зі 100-річчям від дня його народження: національний поет народився 14 грудня 1798 року, і вся Польща гучно відзначала цю річницю. У Львові польська громада постановила спорудити пам’ятник, але до ювілею не встигли. З офіційних джерел відомо, що спочатку розглядалося місце біля Оперного театру: там навіть розпочали підготовчі роботи, але близькість підземного колектора була небезпечною, тому від цього відмовилися.
Натомість з’явився план поставити пам’ятник Міцкевичу на Марійській площі — за задумом архітекторів, це місце підходило для цього найбільше. І було прийнято рішення пересунути статую Богородиці на 50 метрів, додавши постамент-фонтан. Автором проєкту цього комплексу був архітектор і міський урядник Міхал Лужецький.
За «совітів»
«На цьому мандрівки статуї не закінчилися, — продовжує розповідь Юрій Скіра. — У 1950 році радянська влада демонтувала статую Богородиці. Її спочатку перенесли на збереження до каплиці Боїмів, а тоді — до колишнього костелу бернардинів, який перетворився на склади й архів. Замість статуї Діви Марії на фонтані встановили чавунну чашу».
Фонтан реконструювали 1851 року за проєктом архітектора Анатолія Консулова. Фігуру Діви Марії замінила чаша із тритонами. Автором її став львівський скульптор Євген Дзиндра.
За незалежної України
Юрій Скіра розповідає момент, здається, уже забутий — як статуя Діви Марії таки повернулася додому. Щоправда, повернули копію, а не оригінал, який посьогодні залишається у бернардинах, у церкві Святого Андрія: «Зі здобуттям незалежності України промоутером повернення Богородиці на її історичне місце став ієромонах Антоній Масюк, ЧСВВ. Щоби зрушити справу з місця, вночі він поставив біля фонтану хрест — на знак того, що це було за місце. Отця підтримав Комітет захисту християнських пам’яток України, який звернувся до міської влади з вимогою встановити замість чаші статую Богородиці. Врешті 1996 року міська рада Львова ухвалила рішення щодо реставрації фонтану і встановлення там точної копії статуї Матері Божої зразка 1861 року. У жовтні 1997 року відбулося урочисте освячення скульптури. Так вона повернулася на своє історичне місце».
Варто додати, що скульптуру освятили саме на Покров, 14 жовтня. Вона, як і оригінал, виконана з білого мармуру. А реконструкцію фонтану провели за проєктом інституту «Укрзахідпроектреставрація» під керівництвом Ганни Новаківської.
Підготувала Оксана Козак,
Департамент інформації УГКЦ
