П’ятниця Еф 4,17-25; Мр 12,1-12. Старуня 29.09.2023.
Дякую усім вам, вірним нашої святої Церкви, що збираєтеся на моління. Приходите сюди, на гору в Старуні у храм, щоб прославляти Небесного Батька, нашого Творця. Ми з вами не проектували свого життя з поглядом на війну, але так сталося, що ми переживаємо люті та кроваві часи. Тому дуже важливо, щоб щиро молитися, постити, чинити добрі діла та благати Господа, щоб у нас та в усьому світі виконувалася його воля. Поки буде на першому місці людська воля, поки можновладці цього світу плекатимуть просування своїх ідей, ладу на світі не може бути. Людина обмежена, вона скінчене творіння, бо має свій початок. А Господь безконечний, святий, величний, могутній, тому ніхто і ніщо скінчене ніколи не зрівняється з Божою величчю! Ми часто чуємо певні голоси критики усього й усіх. Критикують політиків, урядовців, військових, церковних служителів, митників, лікарів тощо. Прошу вас, не спішіть піддаватися таким слухам, бо це чинять переважно ті, хто бажають розхитати відносний спокій у нашій країні. Хай такі критики покажуть себе на полі бою, в авангарді добровольців, волонтерів тощо. Хай покажуть свій чесний доробок в ім’я України та її народу! А критикувати, підігравати ворогам, приписувати собі право великих аналітиків чи аналітикинь легко, бо не потрібно перед кимось відповідати й ніхто таких ще не притягає до відповідальності. Тому прошу вас, щоб дуже проціджувати всякого роду твердження критиків. Радше не вірити таким, аніж перейматися їхнім говорінням. Ми молімося, надіймося на Господа, на його волю та святе Провидіння!
Коли збирався народ, Ісус промовляв до зібраних, навчав, оздоровляв, проганяв демонів. А коли було потрібно, тоді розмовляв з людьми, годував голодних. Якось до зібраного люду Ісус став говорити притчами про доброго чоловіка, який приготував виноградник для гідної праці в ньому. Усе зробив, навіть чавило зладнав, щоб праця тривала від початкового і до завершального етапу – видавлювання соку і приготування вина. Не контролював їх, не вимагав віддачі всього, лише частини, бо бажав щиро ділитися з працівниками своїм добром. Після певного часу послав слугу, щоб отримати свою частину від плодів винограду. Сталася несподівана реакція працівників винограднику, які схопили слугу пана, подібного собі, побили його й відіслали ні з чим. Пан був терпеливою і доброю людиною, тому не спішився з висновками. Послав іншого слугу до працюючих у його винограднику. Але ті розбили йому голову й насміялися з нього. Господар мав уже двох свідків, які виконуючи його веління важко потерпіли. Що ж вчинить надалі терпеливий і милосердний пан? Він добрий та милостивий добродій,тому буде ще довго посилати наступних своїх працівників, аби переконали виноградарів щодо їхнього зобов’язання перед господарем. Але відповідальні особи спільно з іншими працівниками винограднику умовилися й слідували своїм шляхом. Вкінці господар послав свого сина до виноградарів, надіючись, що вони схаменуться й шануватимуть власника, який дав їм працю та можливість заробляти! Але працівники мислили на свій лад: схопили сина, вбили та викинули з виноградника. Ісус продовжував розкривати суть притчі й довів до того, що терпеливість пана була випробувана до кінця. Володареві виноградника не залишалося нічого, як прибути з відповідними особами, вигубити негідних виноградарів, а виноградник віддати в користування іншим працівникам, які відповідно відноситимуться до пана та своєчасно здаватимуть його частку. А книжники, старшини та архиєреї зрозуміли, що зміст притчі відноситься до них, що Ісус впрост говорив про їхнє наставлення до пророків, суддів та посланників, яких присилав їм Господь. А їхні батьки та попередники не приймали Господніх посланців, а розправлялися з ними так, як їм подобалося, бо уважали себе за божих обранців. Вороги Ісуса шукали нагоди, щоб його схопити та вбити, бо так собі постановили. Правда, боялися зібраного люду, тому не посміли реалізувати своїх вбивчих планів. Відомо, що вкінці вбили Господа й розіп’яли на хресті, але він переміг ворогів, бо воскрес із мертвих!
У цій війні, як у кожній іншій, порушується та зневажається заповідь любові Бога та ближнього. Господь заборонив вбивати, поклав перед очі кожної людини заповідь: «Не вбивай!».
У вічності прозвучать слова Христа: «… зробивши це одному з моїх найменших братів, ви зробили мені» (Мт 25,40). А ось ще дуже виразні слова Ісуса, сказані у Хоразині, Витсаїді та про Капернаум: «Хто слухає вас, – той мене слухає; і хто гордує вами, – мною гордує; хто ж гордує мною, гордує тим, хто послав мене» (Лк 10,16). Заповідь Господню «Не вбивай!» прийнято з погордою, ворог не прийшов чинити добро, лиш грабувати та вбивати наш народ. Ми всю свою надію поклали в руки Господні. Та в міру своєї можливості, наше військо захищає нас від насильства, грабежів та вбивств.
Молімося до Бога, благаймо пресвяту Богородицю, щоб виблагала в Господа миру в Україні та в усьому світі. Пречиста Діво Маріє, візьми наш народ та нашу землю під свою особливу опіку та покрий своїм святим омофором!
