Томина неділя Ді 5,12-20; Ів 20,19-31. Собор святого Юрія, Львів (о. д-р Турконяк Р.) 19.04.2026.
Ісус Христос воскрес, згодом, вознісся на небо й очікував від своїх учнів продовження його діяльності та настанов. Господь велів своїм апостолам займатися духовною діяльністю, що відноситься до спасіння людських душ: «Отже, йдіть і вчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Батька, і Сина, і Святого Духа, наставляючи їх, зберігати все, що Я заповів вам…» (Мт 28,18-19). І в Діяннях апостольських читаємо, що руками апостолів діялися різні чуда, народ таємно хвалив апостолів, але боялися садукеїв, фарисеїв та провідників юдейства, бо ті погрожували викинути із синагоги: «… юдеї вже були змовилися, що, коли хто визнає його за Христа, – той буде відлучений того від синаґоґи» (Ів 9,22). Господь благословив своїх учнів, які успішно голосили слово Боже, також, чинили різні чуда: «… Моїм ім’ям виганятимуть бісів, говоритимуть новими мовами. І візьмуть у руки зміїв і хоча щось смертоносне вип’ють, – їм не пошкодить; покладуть руки на недужих – і ті стануть здоровими» (Мр 16,17-18). Віруючих в Ісуса Христа ставало все більше і жінок, і чоловіків. Коли ж апостоли проходили вулицями, приміром, святий Петро, недужих виносили на роздоріжжя, щоб тінь з апостола впала на хворих і це оздоровляло їх, навіть, злі духи виходили із людей, таку силу дав Господь своїм учням (пор. Ді 12,15-16). Архиєрей зі своїми прибічниками, рішуче протиста́вилися апостолам, наклали свої руки на учнів Христових, кинувши їх до в’язниці, але ангел вночі визволив запроторених із в’язниці (пор. Ді 12,18-19). Неприязні люди, воюючи з апостолами, воювали з Господом Богом і як програли вороги Христа, розпинаючи його – він воскрес, так програє кожна особа, яка замахується на Господа в особі ближніх.
Святий Іван євангелист представив одну з історій після воскресіння Ісуса Христа: відвідання воскреслим Христом своїх учнів. Після воскресіння Ісуса, його учні, хоч багатьом з них він з’явився, були перейняті великим страхом – боялися юдеїв. Вони зібралися у певній світлиці, замкнули двері, очевидно, спілкувалися між собою, мабуть, найбільшою причиною розмов було те, що Христа не знайшли в гробі, але певні особи бачили його. Не усі приймали поспішно це за правду. Коли Ісус явися зібраним в домі учням ще й під зачиненими дверима, яких ніхто не відчиняв, вони раділи, хоч боялися. А Спаситель став посередині, несподівано, заговорив: «… Мир вам!» Ісус показав учням пробиті руки та рану в боці, щоб переконати про свою особу, знову повторив: «… Мир вам! Як послав мене Батько, – і я посилаю вас. Сказавши це, дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм; кому затримаєте – затримаються» (Ів 20,21-23). Учні раділи бачити Господа, а він появлявся їм, щоб вони довершували великого діла спасіння людських душ.
Переважно, ми концентруємося на особі святого апостола Томи, який був відсутній, коли Господь прибув до апостолів. Пригадуємо про його невірство в те, що Ісусу появлявся апостолам, мимо того, що вони усі бачили воскреслого Господа. А він поставив свою вимогу Богові: «… Поки не побачу на його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в його бік, – не повірю» (Ів 20,25). Наступного разу Ісус прибув знову до апостолів, а, звернувшись до учня Томи, закликав його: «… простягни свою руку і доторкнися до мого боку, – і не будь невірним, але вірним» (Ів 20,27). Роздумуючи про апостола Тому, який був присутнім біля Ісуса три роки, як свідок чудесних оздоровлень хворих, прогнання демонів з осіб, воскрешення мертвих та інших чудес, однак, не спішив вірити словам й твердженням своїх друзів, які бачили Господа. Тому не дивуймося нашому невірству та невірству наших ближніх, коли зустрічаємося з такими фактами у житті.
Бажаю сфокусувати нашу увагу на важливих словах Сина Божого, які він промовив тоді ж до апостолів: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм; кому затримаєте – затримаються» (Ів 20,23). Бог дав велику владу своїм апостолам, які передали священникам: відпускати гріхи. Нам потрібно постійно дякувати Господу за його велике милосердя до нас, грішників, що маємо можливість очищуватися від гріховного бруду. Хтось каже, що не потрібно сповідатися, бо я і так буду грішити? Перша відповідь: не гріши, чому грішиш, – тоді не сповідайся! А інша благородніша, яку передбачив Ісус Христос в розмові з апостолом Петром. Учень запитав: «… Господи, як згрішить мій брат проти мене, скільки разів маю йому прощати? До сімох разів? Відповідає йому Ісус: Не кажу тобі до сімох разів, але до сімдесятьох разів по сім» (Мт 18,21-22). Апостол Петро уважав великим подвигом простити сім раз, а Господь пояснив йому, що потрібно завжди прощати, коли хтось звертається з таким проханням.
Ізраїльський народ дуже часто і багато грішили, мимо того, що були свідками багатьох чудес, які Господь довершував на їхніх очах. Коли пророк Мойсей з волі Бога піднявся на гору і перебував там сорок днів та ночей, щоб отримати закон, ізраїльський народ дуже згрішив, зробивши собі золоте теля, якому покланялися. Мойсей, повертаючись з гори, кинув таблиці, де Господь виписав заповіді й розбив їх… Потім Мойсей перепрошував Господа, щоб не покарав народ та Аарона, священика, який спорудив золоте теля. Пророк перепрошував Бога молитвою з покаянням і постом, бо сорок днів нічого не їв і води не пив (пор. Втор 9,18-20).
Тому важливо просити Бога о прощення не лише для себе, але й для ближніх і для свого народу. Ось, уривок із молитви Мойсея: «… Господи, Господи, царю богів, не вигуби твого народу і твоє насліддя, яке Ти викупив твоєю великою силою, яких Ти вивів з Єгипту твоєю великою силою і твоєю сильною рукою… Згадай твоїх рабів, Авраама і Ісаака і Якова, яким Ти собою поклявся. Не гляди на твердість твого народу і на безбожність і на їхні гріхи…» (Втор 9,26-27). Пророк Мойсей увесь час пригадував своєму народові, щоб вірно служили єдиному Господу й не покланялися жодним божкам. Він, також, стверджував велику доброту Бога: «Бо Господь Бог твій милосердний Бог, не оставить тебе, ані не вигубить тебе, не забуде завіту твоїх батьків, який поклявся їм» (Втор 4,31). Не біймося приступати до нашого доброго, люблячого та милосердного Господа, який готовий завжди відпускати нам гріхи.
Господи, Ісусе Христе, змилуйся над нами, прости нам і нашому народові прогрішення наші, за які щиро каємося! Пресвята Богородице, виблагай у Господа милосердя для нашого народу!
