Страсна пʼятниця, собор святого Юрія, Львів 14.04.2023.
«… Хіба не чуєш, скільки проти тебе свідчать?», такими словами заспокоював своє сумління Пилат, звертаючись до Ісуса. Спаситель мовчав, жодного слова не промовив, а правитель дивувався, що Ісус не боронив себе. Згодом, перед судом Пилата та перед зібраним натовпом стояли Ісус, та вʼязень Варава. «На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного вʼязня, якого бажали» (Мт 27,15). Пилат знав, що Христос нічого злого не вчинив, щоб його карати та, що його видали через заздрощі. А Ісус знав, що Пилат засудить його на смерть. Правитель не керувався правдою, підмовлений архиереями та старшиною, натовп кричав, щоб відпустити Вараву, а Ісуса розіпʼяти. На запит Палата: «… Який же злочин Він скоїв?», звучала відповідь: «… Хай буде розіпʼятий».
У своє оправдання, Пилат вмив руки водого, сказав, що він не винен крові праведника, однак, сумління не відмив, навпаки, забруднив тяжким гріхом, видаючи несправедливий вирок. Вода не чинить чистим сумління, коли бракує правди та покаяння, хіба при хрещенні усуває гріхи!? Пилата не опамʼятали слова його дружини: «… Не май нічого з тим праведником; бо багато я потерпіла нині вві сні через Нього» (Мт 27, 19). Різні добрі посилання мав Пилат, щоб поступити по правді, намагався відпустити Ісуса, але злякався, коли почув звучання брехливих й лякливих слів: «… Якщо його відпустиш, ти не є другом кесаря. Кожний, хто себе робить царем, – противиться кесареві» (Ів 19,12). Ось, суддя, який не поступав по правді, потоптав голос сумління, втратив совість, видав несправедливий засуд проти Боголюдини, бо несправедливості домагалася старшина та підбурений ними народ. Після вироку, воїни правителя роздягнули Ісуса, кинули на нього багряницю, ніби царську пурпуру, на голову настромили вінець із терня, в руку дали тростину й насміхалися, припадаючи перед ним. Господа били по голові, глузували, називаючи його царем, а він усе терпів, памʼятаючи на людські беззаконня, про мої та наші гріхи. Жодного нарікання, ніякого докору не прозвучало з уст Спасителя, великі болі та неймовірні терпіння зносив Ісус з любові до кожної особи людського роду, памʼятаючи про справу нашого спасіння! Це трудно уявити, неможливо охопити людським розумом того болю, горьованого відчуття, що торкалося Спасителя світу, а найбільшого болю завдавала Ісусові людська байдужість і легковажність людей до свого спасіння, бо він, як Бог, бачив всю історію людського роду.
Ісус пройшов важку дорогу з хрестом на плечах, обезсилений падав під тягарем хреста, його шарпали, ударяли лежачого, знущалися і понижували як могли. Вкінці, прибили до хреста, натягуючи руки й піднесли хресне дерево з прибитим тілом, вставляючи нижній кінець хреста у приготовану яму. Ісус переніс нові смертельні болі від цвяхів, що роздирали рани на руках та ногах. Ніхто не в силі описати тих жорстоких мук, які Господь переніс від немилосердних знущань, що нанесли здорові та сильні воїни правителя?! Бракувало співчуваючих осіб, бо, ті, хто проходили мимо, ганили його: «… якщо ти Божий Син, то зійди з хреста». Архиєреї, книжники та старшина говорили: «… Інших врятував, а себе самого не може врятувати… Він покладав надію на Бога, хай нині Його визволить…» (Мт 27,42-43). Навіть, один із розбійників посмів насміхатися з (суса, але другий скартав насмішника…? Мабуть, кожен та кожна із нас може пізнати своє відношення до Бога, покращувати його й вірніше служити Небесному Батькові.
Господи, Ісусе Христе, ти з любові до мене неймовірно та невимовно страждав, переніс муки, яких не можливо виразити людськими словами, бракує слів і навіть, сліз не вистарчить. Прости нам, милосердний Господи, звертаємося до тебе з розкаяним серцем, знаючи твоє безмежне милосердя і памʼятаємо твоє ласкаве прощення розбійнику, що висів поруч тебе на хресті. Ти не згадував йому та не докоряв за вчинені розбійницькі безчинства, лиш, прихильно відізвався: «… Щиру правду кажу тобі, сьогодні зі мною будеш у раю» (Лк 23,43). Прости нам, Господи, прости нашим військовим, коли б вони порушували встановлені норми військових дій, пробач нашому народові усі беззаконня.
Ми любимо тебе, милосердний та повен любові Господи, тому з великим довірʼям звертаємося до тебе, благаючи о прощення гріхів. Прийми, Ісусе, наші співчуття, нашу любов і рівень нашого розуміння великої твоєї доброти, а нашої погрішності. Коли ти помирав: «… завіса храму роздерлася надвоє…, земля затряслася, скелі порозпадалися; гроби повідкривалися…» (Мт 27,51-52). Потряси нашим сумлінням, відкрий наші серця на твою любов, Ісусе, заверши війну, хай припиняться рости гроби від цієї безглуздої, розвʼязаної агресором війни. Наша надія на тебе, Господи! Змилуйся над нами!
Страждаюча Маріє, мати Сина Божого, рятуй нас від духовних та тілесних ворогів!
