Цього року на Святий Вечір припадає 317-й день від моменту повномасштабного вторгнення росії на територію України. В одинадцятий місяць війни, поміж сирени, обстріли та масовані ракетні удари, шукаємо духовної підтримки і настанов у праведного митрополита Андрея, який впродовж двох світових воєн очолював Українську Греко-Католицьку Церкву. Нехай його настанови, досвід і молитовне заступництво будуть підтримкою для усіх нас у час різдвяних свят.
У час Другої світової війни, на Святий Вечір 1944 року, митрополит Андрей Шептицький звернувся з пастирським посланням до духовенства та вірних від 23 грудня 1943 року. У цей воєний рік, у своєму батьківському слові, в навечер’я празника Різдва Христового, митрополит Андрей особливу увагу приділив християнському привіту «Христос раждається», вважаючи його найповнішою радістю, потіхою, а також надією на життя. Львівський митрополит також пригадував духовенству та вірним про перемогу Христа, якою Він перемагає усяку неправду і зло. Митрополит Шептицький пригадував про царство християнської любові й запевняв, що для християн обов’язково настане хвилина, коли усі терпіння перетворяться на радість.
На переконання кир Андрея, у слові: «Христос раждається» – є суть цілої Євангелії, доброї новини про спасіння.
— Христос раждається! Цим словом витаю Вас в навечеріє празника Христового Різдва. В цьому слові находимо найповнішу радість, яка тільки на цьому світі можлива, навіть серед найбільших злиднів і найтяжчих терпінь. У цьому слові: «Христос раждається», – є наймогутніша потіха, бо в ньому є щось, що не з цього світу, щось із неба, щось із тієї радости, яка людину підносить до життя надприродного: віри, надії, любові.
З огляду на це кир Андрей запевняв духовенство та вірних, що навіть у час війни, коли є надія, яка походить від Христа, то можна і треба радіти, наперекір усяким злидням.
— В лютих часах війни маємо усі стільки причин смутку, плачу, що приходилося б у терпіннях і без надії сходити з цього світу, якщо б не було Спасителя Христа, коли не можна б витатися і поздоровлятися цим словом. Але якщо Христос народився, якщо Він посеред нас, якщо нам дає Свою благодать, якщо в Ньому кожної хвилини маємо найліпшу раду, що чинити, і найуспішнішу поміч, аби зробити те, що треба, тоді немає ніякої причини до розпуки, а навпаки, є всяка найповніша і найсильніша причина надії. А коли є надія, то можна, то треба радуватися і наперекір усяким злидням.
Тому що, саме надія, за словами владики Андрея — «святочна надія», є частковим виявом перемоги, якою Христос переміг і перемагає всяку неправду.
—Святочний привіт, святочні побажання, святочна надія, що в Різдвяні свята скріпляються, але по них не переминають, – усе те для нас і поміж нами; і то не пусті звуки товариського привіту, взаємної чемности, формальности людських побажань, – це все дійсність, правда, дійсніша від всього того, що очима бачимо, чого руками дотикаємо. Все те – частинний вияв тієї перемоги, якою Христос переміг і перемагає всяку неправду, всяку лож і всяку кривду поміж людьми.
Львівський митрополит розумів, що Христової перемоги є ще недостатньо, щоб на світі не було зла і зникла потреба повторювати в молитві Отченаш: «Ізбави нас од лукавого». Українці досвідчували і досвідчують несправедливість, брехню, кривду убогих і малих. Сьогодні, як і тоді переживаємо хвилини боротьби царства темряви і зла з царством світла і часто видається, що царство темряви перемагає. Але митрополит Шептицький рівно ж наголошував на важливості бути в єдності з Христом. Ба більше він був переконаний, що хто перебуває з Христом і Його благодаттю, хто навчився боротись у власному серці з гріховними пристрастями, хто досвідчив Христову силу в перемогах над собою самим, той не тільки вірить, що Христос переміг і перемагає, але знає це з власного досвіду. Тому він і знає, і більш очікує, ніж надіється, що Христос переможе.
— А коли Христос переможе, тоді настане Його Царство, Царство Божої Правди, Царство християнської Любові поміж людьми. Причина смутку перемине, а настане день радости, день перемоги. І привитаємо Його радісним: «Христос раждається».
Тому владика Андрей був переконаний тоді і запевняє нас сьогодні, що хоч на святий вечір у воєнний час українці вітаються «Христос раждається» ридаючи, обов’язково найближчим часом настане хвилина радісної перемоги.
—Нинішнє «Христос раждається» повторюємо ще ридаючи, ним потішаємось, у ньому шукаємо відваги й сили, але прийде днина, і вже недалека, коли витатисьмемо радісним окликом перемоги: «Христос раждається». Напевно, переминуться крамоли і роздори поміж нами, напевно, перевалиться та буря ненависти, що тепер у світі шаліє. І брат брата обніме почуттям тим щирішої любові, чим довше вона була забута чи нехтована.
Як люблячий душпастир, своїми батьківськими обіймами на Різдво архиєрей бажав обійняти кожного особисто.
—Я бажаю сьогодні відвідати духом усіх Вас і кожного зокрема. Я хотів би зайти до кожного, що тяжко хорий, віддавна прибитий до ліжка болізни. Хочу відвідати тих, що не мають ніякої опіки, ніякого ліку й ніякої, навіть у свята, найменшої потіхи. Я хотів би, щоб моє слово зайшло у кожну найубогішу хатину, притулило, піднесло, скріпило на душі й тілі кожного, що терпить.
Віримо, що і сьогодні, перебуваючи на своїй дорозі до святості, в обіймах Небесного Отця, праведний митрополит Андрей підтримує своєю молитвою всю Україну і кожного українця зокрема. Кожного воїна, хто на полі бою захищає свою Батьківщину від ворога; кожну дитину, яка чекає з війни тата, або маму; кожну дитину, дружину, брата чи сестру, хто через війну втратив свої рідних; кожну матір, яка цього року на Різдво оплакуватиме хрест на могилі свого сина; кожного українця, який здригається під звуки сирен та вибухів; кожного пораненого; кожного, хто перебуває в темряві і холоді, хто не має їжі і дому; кожного, хто вимушено перебуває далеко від України.
Сьогодні митрополит Андрей кожного українця огортає молитвою і потішає:
—Не сумуйте, зближається хвилина, де Ваші терпіння обернуться в радість. Бо, кли по-християнськи терпите, коли з Божої волі принимаєте хрести життя, дивіться в небо: ось вже плетуться вінці, нагорода приготовляється. Може, добрий Бог верне Вам здоровля, а коли така Його свята воля, милосердний, найліпший Батько прийме у Себе в небесних хоромах Своїх бідних, терплячих дітей. Для всіх, ці мої побажання, містяться в однім, але важнім слові: «Христос раждається». Нехай Христос буде з Вами, нехай кріпить, потішає, навчає і веде. Нехай простить дотеперішні провини, нехай душі очистить із усякого гріха, а серцям най дасть потрібний лік для усунення всякого болю і всякої сльози, бодай на цих кілька днів Різдвяних свят.
#ДорогоюДоСвятості
Підготувала Христина Потерейко
