Часто міркуючи про свято Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, ми звертаємо більшу увагу на радісну і світлу подію, в якій Ісус на третій день після своєї смерті силою свого Божества оживає й переможно виходить із гробу. Однак справжнє християнське переживання цієї події означає не лише прийняття Воскресіння Христа, а насамперед співпереживання страстей, смерті та погребення Спасителя.
Єврейська Пасха (Песах) є прообразом новозавітної Христової Пасхи. Юдейське свято було встановлене на згадку про Вихід євреїв із Єгипту (кн. Вих. 12 гл.). Дослівно «Песах» означає «проходити повз», «пройти через щось». Коли фараон відмовився відпустити єврейський народ із рабства, Господь сказав Мойсеєві, що наведе кару на Єгипет і для цього вночі прийде ангел смерті, який уб’є усіх єгипетських первенців. Аби зберегти ізраїльський народ, первенців Ізраїлю, Бог наказав їм кров’ю однорічного агнця помастити одвірки. Тож ангел смерті не зачепив ізраїльські родини. «Пасхальний агнець став символом, який виводить ізраїльський народ з Єгипту і входить в нову обітовану землю. Тому єврейська Пасха є символом і прообразом Пасхи Христової», – пояснює ієрей Іван Гобела, докор літургійного богослов’я.
Християнська Пасха означає перехід через страждання Христа, через Його смерть до славного і триденного Воскресіння. Він, як співаємо, в Пасхальній утрені «перейшов від смерті до життя» (Ірмос першої пісні Пасхальної Утрені). «У таїнстві празника Пасхи ми розуміємо, що Ісус своєю смертю знищив гріх, знищив оту стару людину і оновив її в таїнстві свого Воскресіння, – пояснює далі священник. – Тому Велика субота у східній літургійній візантійській традиції називається «Зішестям в Ад», бо сам Христос «входить у глибини підземні» (Ірмос шостої пісні Пасхальної утрені) і тим самим, як навчають Отці Церкви, повертає первісне достоїнство нашим пратоцям – Адаму і Єві, а відтак усім старозавітнім праведникам, які очікували приходу Господа». «У Старому Завіті було сказано, що їсти пасхальне ягня потрібно повністю, не залишаючи нічого. У новозавітній Пасці прототипом пасхального ягня є сам Син Божий», – каже літургіст.
На багатьох візантійських іконах Воскресіння можемо побачити, як Господь стоїть на своєрідному перехресті (його часто називають Хрестом святого апостола Андрія Первозваного), подаючи одну руку Адамові, а іншу – Єві, витягуючи їх таким чином з «аду преісподнього». Святі та праведники, яких можемо знайти на іконі, неначе зітхають, побачивши Христа, нового Адама, який визволяє старого Адама, впалого в гріх. «Сам воплочений Бог Ісус Христос відновлює союз зі своїм Отцем, розриваючи смертні пута гріха, визволяючи людство у своєму Воскресінні», – підкреслив літургіст. Цікава деталь ікони, на яку він радить звернути увагу, – Христос, зображений у білосніжних пасхальних ризах, що символізує нове життя, яке Бог дарує кожному в таїнстві своєї Пасхи. Невипадково в багатьох літургійних візантійських традиціях, зокрема грецькій, під час Чину похорону людей ховають у світлому одязі, як символ того, що смерть не є кінцем, а народженням до вічного життя.
Ранньохристиянські Отці Церкви подію Воскресіння Христа розуміли насамперед у контексті Його страстей і смерті. «У їх творах бачимо, що Пасха є хресною, а це означає, що вона святкувалася не окремо сама по собі, а особливий наголос був на страстях, смерті, а відтак Воскресінні Спасителя», – пояснює він далі.
У ранньохристиянській церковній традиції (I-III століття) не було так все літургійно структуризовано, як зараз. Літургійне розділення, «Трідуум Пасхуале», входить у практику Церкви з його різновидом богослужінь наприкінці IV – початку V століття. «Про це ми довідуємося з паломництва Етерії, західної прочанки, яка свого часу відвідала Святу Землю і детально описала богослужіння Страсної седмиці й святкування Пасхи місцевими християнами Єрусалимської Церкви», – каже священник.
У всіх літургійних традиціях існує «Трідуум Пасхуале», що включає в себе тридення, яке готує нас до Пасхи (таїнство страстей, смерті і погребення Спасителя, а відтак Воскресіння Христа). Так, у Великий четвер ми входимо в богослужіння страсного характеру, а з ним і в таїнство смерті, погребення Христа (Велика п’ятниця), Зішестя в Ад (Велика Субота), а відтак славне Його Воскресіння.
Як нам цьогоріч святкувати Воскресіння ГНІХ? На думку богослова, неможливо святкувати Пасху, лише зібравшись за великоднім сніданком й не переживши Христових страстей і таїнства Його смерті. «Церква нам пропонує пройти сорокаденний піст, зійти з Христом на Оливну гору, піти з Ним на Голготу, зійти з Ісусом до гробу і в Ад, а тоді пережити Воскресіння», – наголошує він.
У теперішніх карантинних умовах ми не зможемо піти до храму й поблагословити пасхальні страви, та важливим є те, як ми підготували свої душі до Христового Воскресіння. «Істинний християнин, який з послухом приймає вказівки церковної ієрархії, знає, що повинен молитовно переживати страсні й пасхальні богослужіння за допомогою онлайн-трансляцій. Очевидно, для нас, священнослужителів, відсутність вірних є дуже відчутною в храмі. Однак ми, священники, все ж звершуємо богослужіння цих особливих літургійних днів нашого церковного року, інколи навіть за зачиненими дверима храму. У таких драматичних умовах ми відчуваємо те, що ми мали і що певною мірою тимчасово втратили. За таких обставин ми повинні навчитися в нашій домашній Церкві відчути таїнство Воскресіння Господнього», – вважає ієрей Іван Гобела.
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
