У неділю, 5 липня, у свято Матері Божої Неустанної Помочі, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир виголосив проповідь під час Божественної Літургії в Архикатедральному соборі Святого Юрія у Львові.
Роздумуючи над євангельським уривком про зцілення двох біснуватих у гадаринському краї (Мт. 8, 28-9, 1), владика звернув увагу на руйнівну силу гріха, небезпеку духовних компромісів і свободу людини у виборі між Богом і злом. Окремо він наголосив, що матеріальні речі ніколи не можуть бути важливішими за людське життя, а також закликав берегти своє серце відкритим для Бога. Наприкінці проповіді владика звернувся до сьогоднішнього свята Матері Божої Неустанної Помочі, закликавши прийняти Богородицю у власне життя.
Зло не має місця там, де є Бог
Якщо ми приходимо в якусь місцевість, то можемо мати якесь перше враження про неї. Євангельське слово сьогоднішньої неділі провадить нас у гадаринський край. Це був поганський край, де люди жили своїми цінностями, мали власну уяву про світ, але там бракувало Бога для людини. Саме туди пішов Ісус Христос. Назустріч Йому виходять двоє біснуватих. Так виглядає, що вони навіть були ініціаторами зустрічі. На перший погляд можна собі відразу створити відповідне враження про місцеве населення.
Біснуваті були дуже люті, тому ніхто не міг перейти цією дорогою, де вони перебували. Але один перейде: саме Ісус із Назарету. Це зустріч правди і обману, добра і зла. Тут нема компромісу, якоїсь третьої альтернативи. Біси приречені на загибель, бо зло не має місця там, де є Бог. Вони не хочуть покидати цього краю, тому входять у свиней, які вважалися нечистими тваринами. Тоді свині потонули.
Спокуса трохи дає задоволення, але має кінцеву мету нищити
Завданням зла, гріха є нищити. Найбільше терпить від цього людина, тому що людина має розум, свобідну волю і дає згоду на це зло: приходить спокуса, якась гріховна думка, потім слово, діло… Спокуса, а згодом гріх, людину притягає, трішки дає задоволення, але має кінцеву мету нищити.
Людина не завжди визнає свою гріховність, навіть може за будь-яку ціну виправдовувати своє становище, при чому може вдатися до невідповідних середників. Може піти до знахарів, ворожок, тим самим підтримує їхній бізнес, а ще гірше – відкриває своє серце на зло. Якщо в серці людини є Бог, освячуюча ласка, то ніхто нічого поганого не може їй вдіяти.
Ісус Христос прагне своїм домом зробити моє серце
У гадаринському краї, на перший погляд, сталося диво, бо всі люди вийшли назустріч Ісусові. Але відразу відчутна проблема, бо ціле місто просить відійти Ісуса, не може чи не хоче прийняти Його науки, а ще більше Його присутності.
Тут є така деталь, на яку ми, можливо, ніколи не звертали уваги. Не виключено, що цим людям було шкода свиней. Це б означало, що населення цього краю ставило свиней вище від життя цих двох співгромадян. Люди цього краю могли займатися бізнесом із вирощування свиней. Тому втрата матеріальних середників могла спричинити бунт. Але Ісус шанував вибір цього народу, терпеливо очікуючи його навернення. Для нас, християн, також існує небезпека повернення до стану поганства.
Вкінці євангельського уривку чуємо, що Ісус переплив на човні на інший берег, у своє місто. Тобто додому. Ісус Христос прагне своїм домом зробити моє серце. Тоді там не буде місця для зла.
Приймімо Марію у власне життя
Сьогодні, в першу неділю липня, ми звершуємо свято Матері Божої Неустанної Помочі, скеровуємо наш погляд на Її ікону, яка стала для нас дуже рідною. На ній зображені знаряддя страстей і смерті Ісуса Христа, а також ангельська потіха та підтримка. Ми споглядаємо на цю ікону великодніми очима і вчимося виконувати «заповіт хреста» у нашому житті.
Цим заповітом є слова: «Ось мати твоя». Тому приймімо Марію у власне життя.
