Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в храмі Священномученика Йосафата УГКЦ при монастирі Згромадження Сестер Святого Священномученика Йосафата з нагоди вшанування пам’яті святого Йосафата Кунцевича.
У своїй проповіді Архиєрей зазначив:
― Дуже глибокий та духовний лист написав святий апостол Павло, звертаючись до солунян, де, в чудовому уривку згадує про успішний його прихід до них. А успіх святий апостол бачив у тому, що голосили людям Божу Євангелію, він згадав, що у Филипах їх переслідували й не було легко проголошувати слово Боже. Святий ґрунтовно розумів, що Господь вибрав певних осіб, щоб проголошували слово і це не було для того, щоб подобатися людям, а навчали з любові до Бога: люди переслідували учнів, а Господь благословив. Апостол дбав, щоб навчати людей віри в правдивого Бога, він дуже добре розумів, що після смерті кожну людину чекає Божий суд, а, потім нагорода або покарання – і то на завжди без жодних змін.
Ті, хто осуджені на землі й перебувають у камерах увʼязнення до смерті, знають, що помруть, але надіються на смерть, яка їх визволить від перебування в камері.
Звісно, коли ж не покаються за вчинені злочини, отримають вічне покарання в іншому світі, де уже не буде зміни. На землі смерть багато чого розвʼяже, а у вічності немає смерті, лише щасливе або нещасливе життя. Вчитуймося у листи святого апостола Павла, вони повчальні, повні прихильності та любові до людей.
Святий написав, що проповідники слова Божого були готові, навіть, передати їм свої душі, бо слухачі стали улюбленими та прихильними до їхнього проголошення Божої вістки!
Ісус Христос навчав своїх учнів молитися, заохочуючи, щоб зверталися до Небесного Батька з проханням, шукаючи у Бога того, що потрібно до гідного духовного життя. Господа не потрібно боятися, а стукати, щиро, з довірою до нього, молячись аж поки не відчинять. Ісус зближував слухачів слова до свого Небесного Батька через порівняння до людського батьківства. Він стверджував, що ніхто із батьків не дасть дитині каменю, коли вона просить хліба; рівно ж не подають скорпіона замість яйця? І людина, яка порівняно з Господом, хоч не така добра, подає беззлобні дари дітям, «… то наскільки більше Небесний Батько дасть Святого Духа тим, які в нього просять?» (Лк11,13). Ісус навчав, щоб жити в тісній любові з його Небесним Батеньком, так він звертався до нього, стверджує отець доктор Турконяк Рафаїл, який читає тексти Святого Письма в оригіналі певних мов. Стараймося, щоб під час дня відновлювати у собі силу любові, часто звертаючись думкою до Небесного Батька, коли працюємо, вчимося, відпочиваємо, подорожуємо тощо. Богові приємні наші моління, керуймо наші думки до нього, бо він – наш Батько і Творець, який з великої любові покликав нас до життя. Душа, безсмертний дух в нашому тілі, це – твір Бога! Ізолюймо наш дух від негативу, провадьмо просте, духовно чисте життя! Любімо Бога, любімо його всім нашим серцем, усіма зусиллями любімо його, – не вистарчає слів висказати про нашу необхідність любити Небесного Батенька!? «Любов не в тому, що ми полюбили Бога, але в тому, шо він полюбив нас – і послав свого Сина як очищення за наші гріхи» (11в 4,10), – такі чудові пояснення написав святий Іван Богослов, апостол Христа.
Всеохоплюючою любов’ю до Бога був обгорнутий святий Иосафат Кунцевич, який ніби не жив у тілі, як навчав святий апостол Павло: «Живу вже не я, а живе в мені Христос. А коли тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина…» (Гл 2,20).
Священномученик Йосафат охоплений любовʼю до Бога, бажав усіх привести до нього! Жив на переломі 16-17-го століття, коли наша Церква відновила єдність з римським Престолом. Трудна була чернеча дорога святого Иосафата, який вибрав храм Святої Трійці, у Вільні, за чернечу келію. Мав добру памʼять, здобув високу освіту, багато молився, постив, чудово проповідував… Це був час, коли нез’єднані з намісником Церкви Христової воювали проти тих, хто відновив єдність з Апостольською Столицею і її очільником Папою Римським.
Священномученик Йосафат багато трудився над спасінням людських душ, ця посвята займала багато часу. Він, також, займався упорядкуванням чернечого життя в чоловічих та жіночих монастирях. Виникало багато труднощів. Святий Йосафат став священником, згодом, епископом (1617), кому прийшлося пережити багато нападів від незʼєдинених та тодішньої влади. Вкінці життя святий прибув до Вітебська, у храмі молився різні богослужіння, сповідав, проповідував… 12 листопада 1623 року розлючена юрба напала на прислугу та вбили святого священномученика Йосафата. А він закривавлений, падаючи на землю молився…
Згодом, коли усе заспокоїлося вороги зрозуміли свою гріховну помилку. Багато навернулося і стали практикувати правдиву віру, а різні духовні особи подивляли відважного святця. Господь довершував багато чудес повʼязаних з мощами священномученика Йосафата. На даний час вистачає духовної літератури. З різних джерел можемо докладніше ознайомитися із життям цього великого святителя та зрозуміти ті далекі й непрості часи, та обставини. Святий священномученику Йосафате, виблагай у Господа навернення до віри нашого народу та завершення війни в Україні!
Преподобних сестер святого священномученика Йосафата, духівництво та усіх присутніх, щиро вітаю зі святом великого святителя: священномученика Йосафата!
