У Великий четвер Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор в Архикатедральному Соборі святого Юра звершив Вечірню з Божественною Літургією святого Василія Великого у співслужінні з єпископом-помічником владикою Володимиром. А також здійснив Чин омивання ніг.
У своїй проповіді Архиєрей зазначив:
― Сьогодні великий празник, особливо для осіб священицького стану, бо вони знають, що у четвер, перед смертю, Ісус Христос встановив Тайну Священства. Це ― особлива тайна, особлива близькість до нашого Спасителя, який дав священникам владу відпускати гріхи і чинити переміну хліба і вина у тіло та кров Христову. Стосовно відпущення гріхів, Ісус так сказав своїм апостолам: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм; кому затримаєте – затримаються» (Ів 20,23). А відносно Тайни Священства, Господь промовив: «І, взявши хліб та віддавши хвалу, переломив і дав їм, кажучи: Це моє тіло, що за вас віддається; це робіть на спомин про мене. Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша – Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається» (Лк 22,19-20). Син Божий велів, щоб переміну хліба і вина в тіло і кров Господню учні не переставали чинили. Це – Його заповіт. І свята Церква сформувала обряди поставлення у священство, відповідно підготовлених осіб, та обряд святої Служби Божої, на якій відбувається переміна приготованих дарів у тіло та кров Господню. Очевидно, що причащання відбувається для тих, хто приготував свою душу через визнання та розкаяння у гріхах. Словом, для цього необхідна очищена душа! Священник повинен сам тримати душу у безгрішному стані, щоб виконувати достойно свої обов’язки.
Пророк Єзекіїл озвучив слова Господні: «І його священники відцуралися мого закону і опоганили мої святощі. Вони не розрізнили між святим і огидним, і не розрізнили між нечистим і чистим, і від моїх субот покрили свої очі, і Я був осквернений посеред них» (Ез 22,26). Господу не подобається, щоб священник опоганював його святощі. Він хоче бачити свого слугу чистим у сумлінні й праведним у своєму житті, бо Він довірив священникові велику владу, особливо відпущення гріхів, що належить єдиному Богові. Навіть противники Ісуса говорили: «І почали розмірковувати книжники та фарисеї, кажучи: Хто ж він є, що говорить таку богозневагу? Хто може відпускати гріхи, крім самого Бога?» (Лк 5,21). І це – правда, але правда й те, що сам Бог дав таку владу священникам, попередньо ми про це сказали.
Сам Ісус Христос говорив важливі слова до натовпу в присутності апостолів: «Хто споживає моє тіло і п’є мою кров, той має вічне життя, – і я його воскрешу останнього дня. Бо моє тіло є правдивою поживою, а моя кров є правдивим напоєм. Хто споживає моє тіло і п’є мою кров, той перебуває в мені і я в ньому» (Ів 6,54-56). Ось заповіт Христа, який виконують священники і з якого користають вірні, причащаючись святих таїн. Тоді багато не вірили Ісусові, покидали Його, але Господь не змінив свого слова: «Чимало його учнів, почувши це, казали: Жорстока ця мова. Хто може його слухати? (Ів 6,60). Віднині багато з його учнів відійшли геть і вже не ходили з ним» (Ів 6,66). І ми до сьогодні користаємо з великого Господнього заповіту, причащаючись тілом і кров’ю Господньою! Звертаюся до нашого священства, щоб пам’ятали та гідно виконували Божі повеління, за які будемо здавати строгий рахунок перед нашим Творцем і Суддею.
Висловлюю глибоку вдячність нашим священникам, які з великою запопадливістю виконують волю Бога, пам’ятаючи про свій останній день життя на землі! Хай Господь усіх благословляє та зміцнює в дорозі до вічного життя, яке з кожним днем наближається до нас!
