На свято Зіслання Святого Духа, у неділю 23 червня 2024 року, владика Володимир у співслужінні духовенства звершив панахиду на могилах Українських Січових Стрільців, що на Яеівському цвинтарі м. Львова.
Після молитви єпископ-помічник звернувся з духовним словом.
«В цей день П’ятидесятниці є день народження Церкви. Він показує чим є Церква. Ми можемо думати, що Церква – це мури, структура, адміністрація чи релігійна бюрократія. Ні! Церква – це ми: я і ти! Навіть, якщо хтось має причини для того, щоб нарікати, що щось не так. То ми також нарікаємо самі на себе, бо ми її творимо. Церкву творимо не лише ми: ті, які живемо на землі», – пригадав архиєрей.
А також, – додав він, – її творять ті, які вже відійшли до вічності, й пригадав, що вчора була заупокійна суботу перед Днем П’ятидесятниці – Вселенське поминання тих, хто вже у вічності.
«Сьогодні ми звершували вечірню з коліноприклонними молитвами. Це єдиний раз в році, коли ми після Святої Літургії молимося вечірню. Є три коліноприклонні молитви. Саме в третій звертаємо увагу на тих, хто у вічності. Там є надзвичайно глибокі слова про те, що мертві не можуть молитися чи Бога прославляти. Цього не можуть робити й ті, що в аді. А ми, що є живі, славимо Бога, Пресвяту Тройці», – пояснив єпископ-помічник.
Пам’ять про тих, хто відійшов до вічності є великою справою, бо тим самим ми пам’ятаємо про себе. Бо наша історія – це наше життя, яке неможливо почати з початку. В житті можемо писати нові сторінки нашої історії, але нове життя неможливо почати, бо історія йде разом з нами і ми не можемо її відкинути. Ми на тому місці, де похоронені люди, які також творили історію, які прокладали шлях до нашої Держави, нашої Незалежності і для того, щоб ми могли тут, живі молитися і прославляти Бога.
«Панахида – коротенька молитва, яка творить пам’ять про цілі покоління та події. Нехай всім нашим героям Бог дарує вічні обійми, а нам ніколи не забракне пам’яті про них», – додав владика Володимир.