З нагоди храмового празника Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор із душпастирськими відвідинами побував на Парафії Собору Пресвятої Богородиці в селі Домажир, що на Яворівщині.
У своїй проповіді владика Ігор зосередив увагу на уривку зі Святого Письма і переніс історію святої родини на наші дні:
— У короткому уривку до євреїв, автор звертає увагу на особу Ісуса Христа, який прийняв на себе людське тіло, служив людям, був весь час гнаним, переслідуваним, вкінці розп’ятим на хресті, щоб спокутувати людські гріхи, наші гріхи. Спаситель прийшов до народу світу не як ангел, але як людина, щоб жити в людському тілі та відчути увесь його тягар, крім гріха, показуючи велике милосердя до грішних людей. Христос називає своїх учнів друзями, всіх братами, бо так сильно любить нас. «Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить його пан; вас же назвав я друзями, бо сказав вам все, що почув від мого Батька» (Ів 15,15). Іншого разу Спаситель так промовив до тих, хто вказував йому про прихід братів та матері: «Бо хто чинить волю мого Батька, який на небі, той є Моїм братом, і сестрою, і матір’ю» (Мт 12,50). Отож, Ісус дуже близько бачить кожну людину біля себе – називає нас братами, сестрами та матерями. Буває, що рідних брата чи сестру трудно назвати щирими братами або сестрами. Бо не один раз нізащо – за дешеві матеріальні речі, за спадщину, за словесні образи, заходить важкий гнів у родині на усе життя з погрозою: ніколи не прощу. Такі сміхи немудрих трапляються між рідними, які переростають у тяжкі гріхи, можливо й закінчуються втратою вічної нагороди. Найдорожчий «будинок гніву», не вартує втрати вічної нагороди у небі! Мудрі люди миряться та швидко полагоджують відносини між собою, а немудрі гублять свої душі. У таких дуелях суперечок диявол проявляє свою владу, нав’язує владу смерті, захоплює ненавистю душу, щоб погубити її у пеклі. Навіть, якщо посісти всі скарби світу, не вартує втрати коштовності душі, не кажучи про спадок будинку. Тому Син Божий вирішив рятувати людський рід, понизив себе до стану людини. Бог, який створив людину – стався людиною, щоб її піднести зі стану гріха, покутувати за неї, померти розіп’ятим на хресті. Він воскрес із мертвих, щоб людину вчинити щасливою у вічності. Ісус Христос народився, бо дуже любить нас, любімо Ісуса! — розпочав своє звернення до вірних Архиєрей.н
Після цього повернувся до Євангельського Писання:
— Цікаву історію, пов’язану з народженням Ісуса, описав святий євангелист Матій. Він вказує на подію після того, як народженому царю Ісусу поклонилися три мудреці. Перш ніж прийти до Ісуса, вони завітали до Ірода, правлячого царя. Цей дуже зацікавився й виявив підступне бажання поклонитися новонародженому Царю. Розуміється, що мудреці прийняли бажання Ірода за правду, але Господь проявив над тим чуйність і вони поверталися іншою дорогою, оминаючи візит до Ірода. Ми не знаємо точного часу, коли це відбувалося. Не описано реакцію мудреців, багатих людей, які поклонялися народженому царю-немовляті у скромному помешканні. Перед тим вони бачили помпезні забудови царя Ірода, а тут, здогадуємося, уже не ясла, а якийсь орендований куток. Принесли свої дари, мудреці зложили жертву, а з усього зрозуміли незвичайність народженого царя, бо й зоря та інші обставини вказували на велику загадковість. Мудреці були слухняні проводові згори, а не хитрості Ірода, тому пішли за зорею, яка їм вказувала дорогу. А тим часом, ангел настановляв у сні Йосипові, щоб не гаяв часу, лиш зривався вночі та з новонародженим дитятком й Марією втікав у Єгипет. Йосип був слухняним, він дорожив народженим дитям. Усі піднялися зі сну й темною нічкою помандрували в напрямку Єгипту. Вдумаймося в цю глибоку історію життя Божого Сина, який новонародженим дитям був переслідуваним, далеким від дому в Назареті. Сім’я втікала на чужину в Єгипет, уникаючи в такий спосіб жорстокості Ірода. Марія, ще не дуже здорова після пологів, без жодних засобів медицини, без таких потрібних природних ресурсів, як вода, щоб купати дитя, або ж чисті пелени тощо. Вона подалися пішки, хіба трохи ослятко слугувало допомогою, на яке могла сісти Марія. Хто в силі уявити таке народження Христа, царя неба та землі?! Хто насмілиться нарікати на невигідні умови життя, пригадуючи про народженого Божого Сина, який був позбавлений всякої гігієни необхідної для немовляти, подорожуючи в чужий край?! Ірод, тим часом, вбивав дітей в околицях Вифлиєму, а налякані Йосип з Ісусом та Марією, перенόсили невигідні умови подорожі. Жодне людське серце не має бути байдужим, далеким та чужим до цієї історії Божої правди. Серця Марії та Йосифа, попри складну подорож, палали любов’ю до народженої Божої дитини! А Ірод довершував криваву розправу. Подібне чинять ворожі російські війська на території нашої України. Ми вдячні нашим ангелам – воїнам та воячкам, які боронять свою землю та всіх нас від смертоносних куль. Що їх кличе до оборони, в якій наражають своє життя на велику небезпеку? – Любов до краян та земляків, до своєї землі! Це – особи святого покликання, вони виконують заповіт Христа: «Більшої любови ніхто не має, ніж та, коли хто душу свою покладає за своїх друзів» (Ів 15,13). Так, ми оплакуємо наших синів та доньок, які поклали своє життя з любові до ближніх і дуже віримо у їхнє вічне щастя в небі. Хай Господь прийме їхні душі у свої ласкаві обійми! — поділився своїми думками владика Ігор.
На завершення Архиєпископ закликав молитися і просити завершення війни:
— А тим часом, свята родина поселилася у Єгипті й перебувала там до пори, поки ангел зявився увісні Йосипові, промовивши: «… Вставай, бери Дитя і Його матір та йди в землю Ізраїльську, бо повмирали ті, що шукали душу Дитяти» (Мт 2,20). Небесний Батько руками Йосипа та Марії опікувався своїм Сином, Ісусом. Повернулися у Назарет, де проживали, виконуючи волю Бога. Ось такий фрагмент з історії життя Божого Сина, його опікуна Йосипа і матері Марії. Ірод вчинив війну проти Бога, а духовний меч Марії прошив серце — забув Ірод, що помре й буде відповідати за сподіяне зло. Подібно й ми, не нарікаймо на військову ситуацію, в якій опинилися через московську навалу на нашу землю. Не біймося, Бог є на світі. Боронімо свій народ так, як можемо. Себе потрібно захищати, бо ніхто не прийде воювати за нас.
Молімося до Господа, щоб завершив війну. Він має тисячні можливості це вчинити. Допомагаймо щедро нашим військовим, не жаліючи коштів та матеріальної вигоди. Не дивімося на тих, хто має великі статки, а чинять скупі внески. Пам’ятаймо — наша мала лепта обернеться великою перемогою, а перед Богом немалою нагородою! Господи, благаємо тебе, заверши війну в Україні та припини військові розбої в усьому світі. Ісусе, Маріє, Йосипе, рятуйте наш народ, припиніть війну. Маріє, ти у Кані просила Ісуса, щоб залагодив справу нестачі вина на весіллі, випроси у нього ласки завершення війни в Україні! Амінь.
Завершивши Божественну Літургію, Архиєпископ пригадав про важливість підтримки наших воїнів, не лише долучаючись до різних зборів, а й молитвою та постом.
У подячному слові адміністратора храму Собору Пресвятої Богородиці, отець Ігор Микуш порівняв Архиєпископа і Митрополита Львівського Ігоря зі святим священномучеником Йосафатом за його невтомну і цілеспрямовану працю задля відродження і становлення нашої Церкви:
— Знаю через скільки викликів ви пройшли, як молитовно, в пості це переживали. Також знаю, наскільки Ви є авторитетним серед духовенства і мирян, так, як був святий Йосафат Кунцевич. Ваші душпастирські відвідини нашої парафії — історичні. Ми минемося, а люди ще довго берегтимуть цей спогад про Ваше благословення. Діти почуваються в затишку, коли перебувають на руках батька чи під його опікою. Нам надзвичайно приємно вітати Вас тут, бо Ви є нашим батьком. Ваша підтримка, слово, молитва дуже важливі для нас! Бажаємо, щоб Ви ще багато років мали добре здоров’я, а Мати Божа тримала Вас під своїм покровом!
Після Архиєрейської Літургії владика Ігор освятив воду та благословляючи, окропив усіх присутніх.
Більше фото — на нашій сторінці у фейсбуку:
