«Не біймося дотикати Бога»: Проповідь владики Володимира у 24-у неділю після Зіслання Святого Духа

-
Post font size
+

Євангельські персонажі сьогоднішньої неділі вчать нас, що до Бога важливо йти з вірою і довірою. Він знає, що з нами робити та куди нас провадити. А ми тоді будемо учасниками вдалого життя.

Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у проповіді в Архикатедральному соборі святого Юра у 24-у Неділю після Зіслання Святого Духа.

Наше життя складається з зустрічей, які відбуваються в різний спосіб, мають різний характер. Зустрічі наповнють також земну діяльність Ісуса Христа. Згідно євангельського слова (Лк 8, 41-56), біля Ісуса збиралося щораз більше людей. Вони довідуються, що цей проповідник є Божим посланцем, Він випромінює силу зцілення. Багато осіб хочуть Його почути, побачити, доторкнутися або щось попросити. Тобто, люди прагнуть зустріти Ісуса. А віра людей робить чуда.
Ми чуємо про дві драматичні життєві історії, де присутній дотик Бога, який нахиляється над людиною. Зцілення отримують ті люди, які на перший погляд не мали б на це розраховувати.
Спочатку до Ісуса припав Яір, голова синагоги, чиновник окупаційної влади. Припасти до ніг – це упокорення і постава великого благання. Яір просив не за себе, а за дочку, бо дитина вмирала. Але
Ісус чомусь не спішить до Яіра додому. Бог діє також в чеканні, через чекання вчить людину терпеливості. Зрештою, Йому належить вічність. Кажуть, що Бог створив час, а про поспіх нічого не сказав. Тому ми не за життя не отримаємо відповіді на всі наші запитання і виклики, для цього є також вічність.
В той час приходить жінка, яка мала кровотечу. В даному випадку йдеться не лише про втрату крові, а також втрату життєдайної сили. За юдейським законом така особа була ізольована від суспільства. Вона вважалася нечистою, її життєвий простір був дуже обмежений. Не могла нікого доторкнутися, бо інший став би нечистий. Ніхто не міг після неї сісти, бо крісло нечисте, тому вона не могла сидіти. Така людина не могла йти на релігійні зібрання, лише виконувала приватно молитовні практики. В даному випадку згадана жінка мала трохи майна і це витратила – тому і бідна. Все пішло на лікування, але ніякий лікар не допоміг. Тому не дивно, що ця жінка боїться людей. Але вона все ж таки довірила Ісусові, дотикається до Нього. В момент дотику вона стає здоровою. «Віра твоя спасла тебе» – каже їй Ісус. Він серед багатьох людей побачив її віру. Ісус також звертається до неї «Дочко». Це дуже рідкісне звернення в Новому Завіті. Можливо вона ніколи не чула такого лагідного слова, невідомо, що було з її батьками. А Ісус дарує їй це звернення і ще й здоров’я. Присутність Ісуса дає людині певність, людина вже себе не почуває самотньою чи чужою в цьому світі. Вислів «дочко» це підтверджує.
Ісус повертає людину до спільноти, бо чудово розуміє, що людина є створена суспільною істотою, тобто для життя з іншими.
Але далі залишається актуальним питання: Чи Ісус кінцево забув про дочку Яіра, чи Він не може всім відразу допомогти? Драматизм ще більше загострюється, бо виявляється, що дитина вже й померла. А Ісус далі говорить про віру: «Тільки віруй і вона спасеться»!
Це є специфіка Євангелії Луки як лікаря зображати такі постаті чи події «на межі», на «грані». Тим самим показується завдання Ісуса рятувати тих, хто загинув. Ісус все-таки приходить до хати Яіра, а це означає ввійти в життєву ситуацію людини.
Ісус каже, що дитина спить, дотиком повертає її до життя. В очах Ісуса вона жива, бо віруюча людина не помирає, вона лише засинає, покидає земне життя. Божа присутність не дозволяє людині померти. Хоча ця дівчина рано чи пізно також відійшла до вічності. В будь-якому випадку для батьків ця дитина немов би знову народилася. Ісус каже дати їй їсти, а це є ознакою живої людини, бо дитину після народження годують.

В обидвох випадках є зцілення через дотик з Ісусом. Він наголошує не так про здоров’я чи фізичне зцілення, а про спасіння. Спочатку віра, а потім оздоровлення. А що нам заважає взяти Бога немов би за руку? Доторкнутися до Нього? Тоді нам нічого не може перешкодити в спасінні.
Дотик Бога до людини присутній в Церкві до нинішнього дня. Зокрема, священик, даючи Святе Причастя, говорить опісля: Оце діткнулося уст твоїх, відійме беззаконня твоє і всі гріхи твої очистить.

Не біймося дотикати Бога, Він сам пропонує нам свою руку, можливо ми не маємо відваги або щось нам перешкоджає? Зокрема певні гріхи можуть нам створювати бар’єри чи ізолювати нас. Гріхи віддаляють людину від Бога. З цієї ситуації є вихід! Маємо в Церкві великодній дарунок прощення гріхів, яке відбувається в сповіді.

Львів, собор св. Юра. 19.11.2023 р. Б.

Останні новини

Екобюро УГКЦ Львівської архієпархії під проводом о. Сергія Довби провело екологічно-патріотичний табір у горах під назвою «Місія». Табір...
Упокоїлася в Бозі п. Ганна, мама о. Івана Колодія, священника Львівської Архиєпархії. Заупокійні богослужіння: Парастас - сьогодні у...
Зарваниця, 2–12 липня 2024 року Божого Цьогорічний Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви проходив у Марійському духовному центрі в...
Коли ми приходимо на прощу до Зарваниці, ми усіма фібрами своєї душі відчуваємо, що над нами відкривається небо,...
Цьогоріч 12 липня минуло 13 років, коли вперше вірні УГКЦ молились святу Літургію на сходах Гарнізонного храму святих...