Відповідно до рішення Синоду Єпископів УГКЦ, Неділю Про Блудного Сина присвячено особливій увазі душпастирській опіці в’язнів.
У контексті євангельського читання М’ясопусної неділі важливо звернути увагу на такий момент: грішник буде засуджений не так за те, що він зробив неправильно у своєму житті загалом, як за те, що не зробив для свого ближнього, який перебував у потребі: «Бо голодував я, а ви не дали мені їсти; мав спрагу а ви мене не напоїли; був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідалися до мене» (Мт. 25, 42-43). В убогій і потребуючій людині приходить до нас сам Христос – убогий, спраглий, недужий, ув’язнений. Хто має побожність до Христа убогого, того прийме до свого Царства і Христос прославлений. Потішаючи в’язнів, несімо їм духовну та суто людську підтримку без огляду на особу.
Молімося про постраждалих в наслідку злочинів та за їх родини. Пам’ятаймо про пенітенціарних службовців, що потребують наших молитов.
Беручи до уваги те, що благодійне служіння ближньому є суттєвим елементом християнського життя, від якого залежить спасіння віруючої людини, Синод Єпископів проголосив М’ясопусну неділю Днем соціального служіння та благодійності, а дні між Неділею про блудного сина та М’ясопусною – Соціальними Днями, закликаючи в такий спосіб усіх вірних подбати про тих, хто потребує допомоги. Адже потребуюча особа, яку посилає до нас наш Творець і Спаситель, є таїнством Його присутності. Ось чому все те, що ми зробили для свого ближнього, – Господь сприймає так, наче б ми це зробили особисто Йому. Він нам сьогодні настійно нагадує: «Те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших, – мені також ви того не зробили» (Мт. 25, 45).
Також 24 лютого 2023 року в усіх єпархіях та екзархатах Української Греко-Католицької Церкви в усьому світі проголошено День посту, молитви та милостині. Нехай цей день стане для нас нагодою комусь вчинити добро: сумного потішити, нагого одягнути, змерзлого зігріти, голодного нагодувати.
Парафіяльний рівень має слугувати фундаментом, на якому будується і діє служіння ближньому. Якщо все наше церковне тіло не долучиться до цього харитативного руху, то ми – єпископи, священики, миряни – не вповні виконаємо свою християнську місію і колись на суді перед нашим Господом складемо звіт про те, чого ми не зробили для вбогих і потребуючих.
Звертаюся до Вас із проханням проявити особисту солідарність із тими, кого суспільство забуло і відкинуло, хто сьогодні найбільше потребує нашої дієвої підтримки й солідарності. В Мясопусну неділю просимо провести збірки пожертв на єпархіяльний Карітас та на соціальні ініціативи парафій і єпархій. Особисте служіння кожного з нас та пожертви, які зроблені від щирого серця, навіть коли вони невеличкі, допоможуть нам спільно підтримати людей, що опинилися у складних життєвих обставинах.
Плекаймо в собі чесноту християнського милосердя, ділімося нашими, навіть малими, достатками та нашою послугою з іншими та навчімо так чинити дітей. У такий спосіб ми не тільки відповідатимемо на потреби тих, хто чекає нашої допомоги, а й об’являтимемо світові материнське обличчя люблячої Церкви. Сьогодні люди шукають знаків надії, а соціальне служіння свідчить про Божу любов, бо діла милосердя є живим знаком присутності Бога серед людей. А наші добрі діла, за словами апостола Павла «Перемагай зло добром!», також є внеском кожного з нас у нашу спільну перемогу.
