Одним з пріоритетних напрямків душпастирства у Львівській Архиєпархії на 2023 рік є приготування до святого Таїнства Подружжя та супровід родин. Нещодавно єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир звернувся зі закликом до священників звернути особливу увагу на приготування до подружжя під час укладання пасторального плану на рік, а також підкреслив необхідність дбати про духовний супровід християнських родин.
“В багатьох парафіях чи деканатах є заплановані курси приготування до святого таїнства подружжя. Також є вже певні напрацювання та досвід таких курсів при Референтурі у справах родини ЛА, яку очолює о. Михайло Пазиняк”, – підкреслив архиєрей.
Священники нашої Архиєпархії запрошені поширювати на своїх парафіях інформацію про можливість підготовки до подружжя при єпархіяльній реферантурі родини, а також зголошувати сім’ї, які потребують духовно-психологічного супроводу.
З огляду на це, спілкуємося з Референтом Архиєпархії у справах родини о. Михайлом Пазиняком, про християнську родину, підготовку до шлюбу, зокрема про потребу та суть передподружніх зустрічей. Просимо о. Михайла поділитися думками та рекомендаціями про те, як будувати щасливі стосунки та міцну християнську сім’ю.
Найперше намагаємося з’ясувати що ж таке християнська родина?
— Отче Михайле, що таке християнська родина? Власне якою має бути родина, щоб могла вважатися християнською?
На переконання священника, відповідь закладена у самому слові “християнська”, що означає, що християнська родина — це у родина, у якій живе Христос.
— Мені на думку приходить притча, яку розповідає Христос про двох будівничих. Один будує на піску, а інший на міцному фундаменті. Ми розуміємо, що саме сім’я є цим будинком, який будує людина. Коли людина будує без Христа, вона це робить на піску, а коли з Христом – на камені. Каже Євангелія, що цей наріжний камінь – це Христос. Та родина, яка будує своє життя на Бозі буде щасливою і благословенною. Це означає, що родина на щодень живе християнським життям.
Християнська родина обов’язково разом молиться і не може в неділю не прийти до храму, бо потребує цього.
— Найперше християнська родина – це та родина, яка молиться, тобто тато і мама мають особисту молитву: ранкову, вечірню. Важливо з Божим благословенням вийти з дому і лягти спати, подякувавши Богу за день, а також добре коли сім’я має спільну молитву, це найбільш практично ввечері. Тоді батьки спільно моляться разом з дітьми, які будуть брати з них приклад. Цим батьки закладають християнський фундамент у їхніх серцях. Для християнської родини важливо разом брати участь у неділю та на свята у Службі Божій. Це є основа. Християнська родина не може в неділю не прийти до храму, не тому що мусить, а для неї це є потребою – подякувати Богу за прожитий тиждень, що також є прикладом для дітей. Бо якщо діти бачать, що батьки відкладають усі справи і йдуть до храму в неділю і свято, тоді для них і в дорослому житті це залишиться важливою справою. Коли ми є непостійними, то діти від нас також вчаться цієї непостійності. Вони думають, що можна не піти.
Третій важливий елемент для християнської родини – це участь у Святих Тайнах, зокрема Сповідь і Святе Причастя. Заохочуємо принаймні раз на місяць приступати до Сповіді і при кожній нагоді приймати Святе Причастя, мінімум у неділю під час Літургії.
Окремо священник наголошує на важливості приймати Святе Причастя батькам разом зі своїми дітьми.
—Важливо, щоб дитина також бачила як батьки приймають Святе Причастя. Зі священичої практики спостерігаю за дітьми, які приходять до причастя. Дитина часто причащається, відходить і дивиться на маму або тата, як вони приймають Святе Причастя. Також дітки, які разом з батьками приступають до причастя без проблем і з радістю це роблять, бо мають добрий приклад своїх батьків.
Це є християнська родина, тобто родина, яка живе з Богом, дотримується Божих і Церковних заповідей.
—Чи важливо разом одночасно ходити до церкви чи достатньо, щоб всі члени родини просто впродовж дня були на Святій Літургії? Якщо так, то чому??
Отець Михайло переконаний, що спільна участь у Божественній Літургії для сім’ї це дуже важливий момент, що є духовною поживою для зміцнення подружжя, можливістю зростати у ньому, а також необхідним прикладом для дітей.
— Брати участь разом у Пресвятій Євхаристії для подружжя є дуже важливо, бо вони перебувають у Таїнстві. Для того, щоб могти зростати у Бозі і бути щасливими потрібна духовна пожива. Спільна участь у Святій Літургії ще більше об’єднує і духовно наповнює.
Важливо також, щоб дитина мала приклад батьків. Наприклад, маленька дитина буде і з мамою ходити чи з бабцею до храму. Але рано чи пізно виросте і поставить собі питання про те, чому, наприклад, тато не йде.
Один священник, розповів історію жінки, яка прийшла до церкви і плакала через те, що їй син сказав що хоче вирости. І цей священник каже, що не міг зрозуміти спочатку, чому вона через ці слова плаче. Виявилося, що саме через те, що мама брала його щонеділі до храму, а тато лежав на ліжку вдома цілу неділю. Він хотів вирости, щоб залишатися вдома як тато. Мама плаче, бо вона розуміє, що її старання нівелюються батьком, який не є прикладом у сім’ї.
Навіть коли ми говоримо, що у подружжі чоловік з жінкою стають одним тілом, то розуміємо, що вони не змінюються фізично, але найперше єднаються духовно. Тому вони так потребують поживи духовної, щоб цю єдність зберегти і розвивати.
У різдвяний час ми часто згадуємо Пресвяту Родину. Цікавимося в отця, хто для нас може бути гарним прикладом християнської родини, зокрема чого нас може навчити Пресвята Родина.
—Хто є гарним прикладом християнської родини?
—Практично бачу гарні приклади сімей у нашій спільноті «Домашня Церква», руху «Подружні зустрічі», рух християнських сімей… Багато з них щоденно читають Святе Письмо. Хай це буде 5-15 хв, але це є щоденною їхньою молитвою. Я бачу людей, які є щасливими. Бачу дітей, які зростають у любові, які є добрими і щирими.
Звичайно, що кожна сім’я проходить через певні випробування, але разом з Богом це зробити набагато легше.
Пресвяту Родину о. Михайло вважає взірцем родини. А також вказує на Йосипову довіру і вміння чути Бога та покору Марії. Він переконаний, що саме ці риси дозволяють Йосипу та Марії здійснити в повні Божу волю.
—Чого нас може навчити Пресвята Родина?
— Під час різдвяних свят ми читали євангеліє, в якому чули як ангел з’являється у сні св.Йосипу і каже вставати, брати Богородицю, дитя і тікати. Святий Йосип найперше довіряє Богові. Ми бачимо його абсолютно довіру і любов до Бога. Коли він будить Марію, вона йому не протестує, а покірно слухає свого чоловіка. У їхніх стосунках бачимо покору жінки до чоловіка. Кожна жінка може навчитися цієї покори. Чоловіки мають брати приклад з Йосипа Обручника, з його стосунку з Богом. В тому, як слухати і чути Бога. В результаті він здатний добре покерувати своєю сім’єю, здійснити свою місію – опікувати і захищати дитятко. Кожен чоловік по своїй природі є опікуном і захисником в тому числі своєї сім’ї. А здійснити свою місію чоловік може лише тоді, коли знає, любить і чує Бога. Так само жінка, коли не є горда перед чоловіком і Богом, а любить, чує Бога і слухає свого чоловіка. Часом люди не розуміють чому жінка має проявляти покору чи навіть присягати під час шлюбу послух.
У світі всюди є ієрархія, де б ми не вчилися чи не працювали. Вона є для того, щоб дбати про порядок і добре функціонування. Для розвитку і порядку в сім’ї потрібна також своя ієрархія, яку встановив Бог. Коли немає цього, то починається хаос, сварки і це може привести до руйнування сім’ї.
—Цікаво, а ось наприклад у сім’ї Шептицьких своєрідним «духівником» була мама. Вона вчила молитви, читала «Святе Письмо» з дітьми, а найголовніше навчила своїх синів дбати про чистоту душі, вони, за різними спогадами, смерті боялися менше чим гріха…
—Так, це не заперечує того, що молитва мами має унікальну силу. Пригадую також, що Софія Фредро-Шептицька на запитання про те, як їй вдалося виховати таких великих синів, відповідала, що за кожен добрий чи поганий вчинок свого сина вона молилась «Богородице діво». В такий спосіб цілковито віддавала їх в Божі руки. Це є гарний приклад для кожної матері.
—Війна суттєво вплинула на родину. Принесла у наші сім’ї чимало викликів, серед яких смерті, розлучення, життя у різних країнах. Що є найістотнішим серед цих викликів, щоб зберегти родину, щоб допомогти загоювати рани втрати чи розлуки?
Найважче, коли війна когось забирає назавжди, тоді залишаються діти та родини без батька або матері. Це найглибша рана. Перенести цю втрату є дуже важко. Люди потрапляють у депресію. Горе людину давить і може навіть знищити, якщо вона залишиться з ним сам на сам, якщо не прийде до Бога.
—Найістотніше у цьому горі зберегти Бога, свій живий стосунок з Ним. Важливо собі сказати: Боже, я не можу з цим змиритися, але я довіряю Тобі.
Ісус каже брати свій хрест і йти за Ним. Якщо людина не хоче цього хреста брати і йти, то їй дуже важко, бо тоді цей хрест її придавлює. Людина не справляється. Кожна людина і родина мають свої хрести.
Довга розлука охолоджує стосунки. Тому під час розлуки дуже важливо часто і багато спілкуватися, навіть по телефону чи через інтернет.
—Якщо подружжя мало спільну молитву, то необхідно продовжувати її бодай в такий онлайн спосіб, коли це можливо. Ці кілька хвилин будуть підтримувати зв’язок у родині.
—А як жити тим сім’ям, хто залишається разом, але відчуває впливи війни, бо переживають страх через тривоги, обстріли, агресію, невпевненість у завтрашньому дні? Як берети духовний баланс?
— Криза рано чи пізно приходить у кожну сім’ю, якою вона б не була гарною. Вони трапляються кожні 5-10 років. Ключове питання в тому, як подружжя їх переходить. Якщо з Богом у молитві, Господь допомагає це перенести. Щоб зберегти духовний баланс важливо бути з Богом і в Бозі.
—Попри війну в Церкві народжуються нові сім’ї. На що Референтура звертає основну увагу у приготуванні до шлюбу?
—У нас є шість предметів: Бог і людина (Пригадуємо Божі Заповіді, аналізуємо для чого людині Святі Таїнства, а також говоримо про те, якою є роль спільної молитви у подружжі); Богослов’я подружжя (Говоримо про цілі християнського подружнього життя, про суть подружньої любові, а також про те чому не можна розпочинати подружнього життя без Таїнства подружжя; Психологія подружжя сім’ї (Розглядаємо різницю між психологією чоловіка та жінки, наголошуємо на наслідках до яких призводить брак спілкування у подружжі, а також наголошуємо, що потрібно працювати над розвитком почуттів у подружжі; Канонічне і цивільне подружнє право (тут розглядаємо необхідні моменти для укладення цього таїнства); Біоетичні аспекти подружжя та сім’ї (цей предмет розкриває морально-етичні питання що стосуються зачаття та народження дітей у сім’ї); Відповідальне батьківство (Ознайомлюємо з методами природного планування плідності, а також обговорюємо різні аспекти, які стосуються відкладання зачаття та досягнення цього різними технологіями)
Священник звертає особливу увагу, що дуже багато молодих людей допускають велику помилку, коли п’ють протизаплідні таблетки. Вони мотивують тим, що ще не готові народжувати, а потім, коли починають готуватися ставати батьками виявляється, що не можуть завагітніти.
— Справа в тому, що вони не читають інструкції до цих засобів,в якій пишуть про побічні ефекти, одним з яких є безпліддя. Але найбільше люди не усвідомлюють, що це гріх, бо ці таблетки це теж абортивні засоби.
Дуже часто подружні науки сприймаються молодими парами як якась бюрократична чергова довідка, яку треба подати священнику, бо без неї він не дасть шлюбу. Проте це необхідність молодим людям усвідомити важливість і глибину значення святої Тайни Подружжя.
—Це важлива річ для молодят. Часом так буває, що молодята пройшовши ці навчання довго думають чи брати шлюб, а хтось приходить до розуміння, що ще не готовий до такого кроку, усвідомлює важливість і наслідки цього. Це для нас. Коли здобуваєш знання, можеш себе краще реалізувати.
— Як невоцерковленим людям пояснити чим є Тайна Шлюбу та про що це насамперед?
— Шлюб це про щастя. Немає людини, яка б не хотіла бути щасливою. Кожна людина хоче бути щасливою. З позиції Церкви ми як християни є щасливими тоді, коли є Богом благословенними. Люди отримуючи таїнство подружжя отримують Боже благословення на життя. До цього треба відноситися серйозно.
Передшлюбні зустрічі є для того, щоб в духовному плані пізнати один одного. Важливо чи твій наречений(наречена) є християнин(християнка), чи ходить до Церкви. Бо Бог єднає. Це те про що ми говоримо на початку розмови. Це дуже важливо. Шлюб – це не лише згадка, це те, що триває і постійно має продовження, до кінця життя когось з подругів.
Важливо, щоб всі наречені отримали однаковий старт, зокрема, маю на увазі знання, які хочемо передати кожній парі наречених на цих передподружніх навчаннях, а далі вже відповідальність кожного хто і як працюватиме над розвитком. Двоє сусідів можуть мати однакову землю, але урожай зберуть відповідно до того, скільки зусиль і праці в неї вкладуть.
— Що є ще важливим, істотним крім навчань, у підготовці до шлюбу?
—Кожна людина, створюючи свою сім’ю, вносить в неї досвід своєї родини, з якої приходить. Часто люди думають, що все само налагодиться, чоловік та дружина самі зміняться чи ми зможемо змінити. Дуже важливо усвідомлювати цей багаж, з яким прийшли, серед якого є добрі приклади і певні травми. З травмами важливо працювати. Також значно легше, коли наречені походять з сімей, які мають спільні християнські цінності.
—Як зголоситися на науки?
Дуже важливо завчасно зголошуватися на такі курси, не залишати на останній момент перед шлюбом, коли люди зайняті іншими викликами.
— Ми запрошуємо всіх наречених нашої Архиєпархії на навчання. Було роздано оголошення і запрошення на кожний деканат і парафію, маю надію що на дошках оголошень вони висять, а якщо ще ні, то прошу парохів про це подбати. В кого немає оголошення, то можна отримати у Референтурі, попередньо зателефонувавши за номером: 0976589774.
Плануємо відновити духовний супровід сімей в кризі, який ми провадили впродовж попереднього року перед початком війни. Якщо священники знають такі сім’ї, то зголошуйте їх до нас і ми заплануємо ці навчання. Щороку плануємо дві прощі до Страдчу для мігрантів та іммігрантів. На них запрошенні всі наші подружжя та родини.
—Ви є одруженим священником. Насамкінець поділіться, будь ласка, особистими порадами з власного досвіду для молодих сімей чи тих, хто тільки планує її створити.
—Я одружувався в доволі зрілому віці, у 35 років, не думав, що буде стільки викликів. Дякувати Богу нашому шлюбу, цього року вже 15 років. Маємо трьох дітей. Священича родина має свої нюанси. Я щонеділі є в церкві, мої діти і дружина самі йдуть на Службу Божу. Це теж виклик, бо коли діти малі, дружині важко і вона про це говорила часто. Назагал я можу з власного досвіду поділитися і засвідчити силу спільної молитви. Це гарний приклад, як Господь будує сім’ю і допомагає долати труднощі, які посвідчив і пережив особисто. Запрошую наречених, ще раз на передшлюбні навчання і бажаю кожній християнській родині Божого благословення.
— Щиро дякую за цікаву розмову.
Пригадуємо, що вже цієї суботи, 28.01.2023 року стартують передподружні зустрічі при Референтурі у справах родини.
Підготувала Христина Потерейко
