#МитрополитуІгорю70: Відеопривітання від Блаженнішого Святослава та Архиєреїв УГКЦ зі Згромадження редемптористів

-
Post font size
+

У середу, 3 серпня, Архиєпископа та Митрополита Львівського владику Ігоря привітали з нагоди сімдесятиліття у форматі відеопривітань Предстоятель УГКЦ та Архиєреї УГКЦ зі Згромадження Найсвятішого Ізбавителя.

Відеопривітання від Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава

Владика Ігор (Возьняк) є людиною, яка займає у моєму житті особливе місце. Можу сказати, що це є «мій Архиєрей». Я як колишній священник Львівської Архиєпархії був його священником, а він – моїм Архиєреєм. Свого часу саме владика Ігор іменував мене ректором Львівської духовної семінарії. Ми мали різні досвіди взаємної співпраці. Пригадую, з яким сумом він мене відпроводжував до Аргентини. Більше того, він є мій святитель. Саме з його рук як головного святителя разом з владикою Михаїлом (Микицеєм), покійним Архиєреєм з Аргентини, та покійним владикою Юліаном (Вороновським), я отримав Архиєрейську хіротонію у Соборі святого Юра. До владики Ігоря я маю особливу повагу. У цей день, коли мій Архиєрей, мій святитель святкує своє перше сімдесятиліття, я хочу його щиро привітати з цим ювілеєм. Хочу подякувати Господу Богу і владиці Ігореві за дар його життя і служіння, яке було випробувано, як горнило у вогні. Ми знаємо, що владика був підпільним священником нашої Церкви, учнем славних ісповідників віри – таких, як отець Бахталовський. Багато років він працював як звичайний захристиянин у римо-католицькому храмі у Вінниці. Але у свій час, коли прийшов час свободи, він був учасником параду перемоги нашої Церкви на красній площі у москві. Ця фотографія зафіксувала історію тріумфу нашої Церкви, яка воскресала над комуністичною системою у москві, що вмирала. Сподіваємося, що навіки. Ми дякуємо владиці Ігореві за те, що він служить усім, чим може, вміє, знає. Жодного дару, який Господь Бог йому дав, він не затримав у собі. Він все віддає і за все дякує Господу Богу. Він не соромиться питатися, якщо чогось не знає, просити помочі, якщо чогось не може чи не вміє. Ми сьогодні хочемо по-синівськи, в лоні нашого Синоду Єпископів, який у Перемишлі зібрався, привітати владику з його ювілеєм.
І сказати: Владико! На многая і благая Вам, владико, Високопреосвященний наш співбрате, дорогий Христовий Архиєрею нашої Церкви.

Відеопривітання від владики Володимира, єпископа-помічника Львівської Архиєпархії

Дорогий владико Ігорю, разом з Вами святкуємо ювілей Вашого життя. Сімдесят років вважається ювілеєм благодарення, тобто вдячності. Це чудова нагода, щоб разом з вами подякувати Богові за дар Вашого життя, за Ваших батьків, родину. Щоб подякувати за покликання до монашого, згодом священничого і Архиєрейського служіння. Сім і нуль. Сім вважається певною повнотою, і в античних часах це був символ структури мудрості, бо за ці роки напевно Ви назбирали достатньо досвіду, і дуже надіюся, що зараз маєте час, щоб цей досвід і мудрість разом структурувати. Після 7 є 0 – це замкнена цифра. Бажаю, щоб Ви її наповнили багатьма добрими речима, життєвими моментами. Псалмопівець говорить, що людське життя триває 70 років, від сили 80 – і то з них труд і марність. У Вашому житті ще буде багато труду, марність – це справа відносна, бо залежить як до справи підходити. Щиро бажаю, щоб Ви все ж здивували псальмопівця своїм довголіттям.

Відеопривітання від владики Степана, Екзарха Донецького

Владику Ігоря я зустрів десь у 1977-78-х роках, на квартирі підпільного священника о. Михайла Винницького. Цей священник дав дуже багатьом молодим людям покликання до редемптористів. Вперше я його зустрів на Святій Літургії в цій кімнаті. Запитував його, що Ти далі будеш робити, як далі буде продовжуватися Твоє життя. Його тато був підпільним священником, і мимо того, що між нашими селами були невеликі відстані, він до нас приїжджав, відправляв Літургію. Я йому навіть дякувáв. Вже згодом я дізнався, що Ігор є його сином. Він мені відповів, що буде поступати в інститут. Думаю: правильно, здобуде освіту. Потім чую, що він вступив у монастир редемптористів. У о. Михайла Винницького була така традиція – він збирав нас, молодих людей, на зібрання у понеділок ввечері. І так казав до нас, що ми всі будемо священниками. Я собі так в душі подумав, що я першим не буду священником. Його особа мала вплив на багатьох нас. Спершу він вступив до монастиря, згодом теперішній владика Колтун, я – позаду, бо ніяк не міг вирішити, що робити.
З покликанням буває важко визначитися і також в теперішній час. Так ми знайомилися. Коли вони вже вчилися, я пізніше поступив. Ми були у різних групах. Потім, здається, він на два роки швидше був рукоположенний від мене.
Відносини у нас товариські навіть по сьогоднішній день. Навіть деколи забуваю йому «викати», кажу на «ти» як старому другові.
Що мені подобається у владиці Ігореві, що він, як криголам, через усі бурі спокійно йшов вперед. Треба мати витримку. Біля церкви Ольги та Єлизавети його люди у сніг штовхали. А він тихенько свою справу робить. Як чули, що владика Ігор йде до церкви, то всі священники так швидко бігли, щоб там бути на місці. Мали трохи страх, а страх здоровий потрібно трохи мати, бо то не раз, коли нема дисципліни, то тоді все таке розлізле.
Дай Боже владиці Ігореві здоров’ячка і духовної наснаги за посередництвом дії Духа Святого. Щиро бажаю йому мудрості, розуму, радості, кріпості, знання, побожності і страху Божого.

Відеопривітання від владики Михаїла, Єпарха Сокальсько-Жовківського

З нагоди біблійних роковин Львівського Митрополита Ігоря Возняка. Дорогий владико, присвячується тобі:
Число сім множиться на вічність.
Сімдесят сім по сім – Біблія так виміряє.
І так багато побажати хочемо ми Вам –
Хай щедрість Божа Вам це посилає.
Благословенне сім у Вас хай прогресує
В літах і незчисленних ласках для життя.
Ви свідченням цього у Церкві для нас були
І пам’яттю втішалась про Вас свята земля.

Дорогий владико! Ми разом з одного періоду переслідування, заборони, страху і усіх недостатків, які ми відчували в нашому житті. Але мусимо собі бути свідками того, що нам в той час нічого не бракувало. І ми так з цього періоду крокували – Ви в одному місці, я – в другому місці; Ви в Вінниці, я – у Львові; і наші стежки рідко коли сходилися, але вони були стежки разом. Ми познайомилися – можу сказати – хіба тільки через Згромадження, бо до того і я Вас не знав, і Ви мене не знали. І ми так поріднилися в монастирі – я мав свій монастир, Ви мали свій монастир; Ви мали свою формацію, я – свою формацію; але на сьогодні так стежки нас звели разом, що ми разом служимо в Церкві у такий виразний, видимий спосіб нашого покликання. Це покликання наше так можна сказати з такого небуття прийшло в буття, і десь воно засвітилося. І я Вам хочу ще раз побажати те, що такі неісповідимі дороги для Вас і для мене – вони склалися в долю Церкви. Ми можемо свідчити, як Божа благодать вела нас з такого забороненого часу у такий час свободи, щоби ми могли оцю свободу в собі реалізувати, і дякувати Богові, і працювати в своєму ж покликанні не тільки для себе, а працювати для братії, для Церкви. І це є щонайбільше, чим можемо подивляти Боже провидіння, Боже покликання. І цей час дарований нам в теперішньому часі , може, він ще зараз є більше загрозливий, але це впевнення, з яким ми йшли, з яким ми пройшли, і в сьогоднішньому часі я Вам бажаю дальше тих вимог – так як Ви колись мали для себе, ці вимоги Ви стали – я з Вами, бувало, був на реколекціях, я бачив Вашу таку вимогливість – і я би так бажав, щоб та ревність Ваша супроводжувала по всі часи вашого життя, і була такою успішною, прогресивною. Хай Пресвята Богородиця додає Вам того натхнення, яким Вона втішалася, ну і десь нам не тільки прикладом, але є і запорукою того нашого світлого майбутнього для Церкви, для нас, для нашого згромадження отців-редемптористів, бо вони потребують також у своєму житті цієї підтримки. І Ваше свідчення, Ваші пережиття – вони складаються на долю нашої братії редемптористичної, а також на долю нашої Церкви. Хай Бог благословить Вам на добрий час!

Відеопривітання від владики Михаїла, Екзарха Одеського

Високопреосвященний владико Ігоре! Ви приймали мене в монастир як кандидата. Ви є мій співсвятитель в єпископській хіротонії. Дозвольте щиро привітати Вас з ювілеєм сімдесятиліття життя і побажати Вам великого міцного здоров’я, ще довгих-довгих років служити нашій Церкві і свому боголюбивому українському народові. Дякую Вам! Хай Господь благословить Ваше служіння.

Відеопривітання від владики Ярослава, Єпарха Самбірсько-Дрогобицького

Слава Ісусу Христу! Високопреосвященний владико Ігоре, з нагоди сімдесятої річниці Ваших уродин прийміть найщиріші вітання та найкращі побажання від духовенства, монашества та мирян Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Кожен ювілей – добра нагода благодарити Господа за дар життя. Своє життя Ви, дорогий Митрополите, посвятили служінню Богові і своєму народові, відповівши на Боже покликання «во врем’я люте». Коли наша Церква була в катакомбах, Ви ревно трудились і свідчили перед ордою Московії, що наша Церква жива, і врата більшовицького ада її не подолають. Все ж, коли споглядаємо на Ваш життєвий шлях, бачимо, як мудро Господь приготовляв Вас до цього пастирського завдання. Ви протягом усього свого монашого та священничого покликання змагалися за життя і за обнову Церкви, робили це, передусім вступаючи до монашого Чину Найсвятішого Ізбавителя в темні роки переслідування. Цей крок означав тоді готовність до самопожертви, включно з жертвою власного життя. Але завдяки тому, що були саме такі, як Ви, особи, наша Церква могла перетривати і підготувати фундамент для прийдешньої відбудови церковного життя, що й сталося на початку дев’яностих років минулого століття. Саме тоді Ви знову прийняли на себе завдання відбудови Провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя, коли прийняли від блаженної пам’яті кир Филимона (Курчаби) уряд настоятеля Провінції. Своєю терпеливістю, уважністю та мудрістю Ви зуміли згуртувати розсіяних братів через переслідування, творячи з них дійсно апостольську спільноту. Дбали про освіту, духовний зріст спільноти братів у монашестві, про відбудову домів Провінції тощо. Понині з вдячністю згадуємо ті славні вівторки, коли всі ми збиралися, щоб ділитись тим, чим ми були і чим жили. Певного часу один співбрат звернув увагу на Ваш цінний дар, кажучи: «Отець Ігор Возьняк завжди вміє вислухати». І дійсно – Ви завжди мали час і серце для кожного співбрата. Таким чином Господь проложив Ваш життєвий шлях відповідальними стежками людської історії. Він покликав Вас також до благодатного архипастирського служіння та доручив Вам важливі завдання у Божому винограднику. Жертовно виконуючи їх, Ви здобули любов, повагу і вдячність люду Божого. Тож у день, коли Ви відзначаєте сімдесяті роковини Ваших уродин, я приєднуюсь до всіх привітань, які линуть на Вашу адресу, і молю Господа, аби благословив усі Ваші добрі починання та архипастирські труди на теренах нашої рідної Львівської Митрополії та всієї Української Греко-Католицької Церкви в Україні та на поселеннях. Сердечно дякуємо Богові за Ваше життя і служіння, яке Ви звершуєте у твердій вірі, непохитній надії за допомогою мудрого і виваженого слова та світлого і гідного до наслідування прикладу любові Бога, Церкви і свого народу. Нехай Милосердний Господь допомагає Вам відкривати нові горизонти перед нашою Церквою, облагороджує наше зболене суспільство переконливим архипастирським словом та у непрості часи війни Московії правдивим подвижницьким свідченням вміло провадити Божий люд до спасіння. Бажаю Вам, дорогий владико, у Архиєрейському служінні і надалі відчувати супровід Святого Духа та материнську опіку Пресвятої Богоматері Неустанної Помочі, щоб Ви змогли якнайповніше сповнити Божий задум щодо Вас. Бо ж у цьому і є справжнє щастя кожної людини. Нехай Господь посилає Вам міцне здоров’я, духовний мир і щедру благодать на дорогах Вашого життя і служіння на многії і благії літа, дорогий наш Митрополите!

Відеопривітання від владики Богдана, Екзарха для українців греко-католиків у Німеччині та Скандинавії

З владикою Ігорем мене пов’язує дуже багато зв’язків; спочатку також сусідські зв’язки, бо владика походить з сусіднього села з моїм, і коли одного разу висвятили ще одного єпископа, владику Мощича, який належить до нашого рідного Миколаївського району, то хтось пожартував – в нас в сільській раді вже є два єпископи, бо його село, Липиці, належало до нашої Гірської сільської ради. Але окрім цього владика Ігор був моїм першим протоігуменом, який, властиво, мене приймав до Згромадження отців-редемптористів, для мене служив також як приклад духовності і такого мудрого старшого співбрата, від якого я багато вчився. Пригадую, що ми одного разу їхали до Тернополя, щоб послужити в Великому Пості сповіддю, слуханням сповідей, і владика цілу дорогу завжди спонукав до молитви. Ми перемолилися все, що могли, що знали напам’ять – і Хресну Дорогу, і вервицю, і Ісусову Молитву. І це був для мене для мене дуже будуючий приклад – що людина будує своє життя, своє служіння на молитві. І саме тому він є такий переконливий в тому, що проповідує. Владика дуже любить Отців Церкви, знаю, що він захоплюється Йоаном Золотоустим, часто переплітає свої проповіді цитатами з творів святих Отців, дбає про своїх священників, про свою єпархію, про цілу Церкву. Він також був адміністратором Української Греко-Католицької Церкви, коли світлої пам’яті Блаженніший Любомир зрезигнував з уряду, пішов на пенсію – і тоді, у цьому перехідному, дуже важливому, періоді владика Ігор приїхав до Києва, і я мав честь співпрацювати разом з ним – перевести Церкву у цей дуже складний і делікатний момент нашої новітньої історії. Можна ще багато прикладів наводити, бо його особистість є багатогранна і дуже глибока, дуже така повчальна і духовна. Одну розповідь, яку він мені розповів, яка мене дуже якось збудувала і залишилася мені назавжди в пам’яті – це про його світлої пам’яті батька, о. Михаїла. Його тато був священником підпільної Греко-Католицької Церкви – а водночас він був директором місцевої школи. І в районному відділі освіти коли довідалися, що у директора радянської школи висять вдома на стінах ікони – домагалися, щоби отець Михайло зняв ці ікони зі стін свого дому. Отець відмовився – тоді йому почали пригрожувати, грозити, що його звільнять з роботи. Отець сказав: «Добре, звільняйте». І владика Ігор розповідав, що їхня родина могла вижити в тих ще радянських часах тільки тому, що вони збирали пляшки, які лежали в ровах при дорогах, при вулиці, і продавали ці пляшки за мізерні копійки, і таким чином могли собі забезпечити вижиття в радянському періоді переслідувань нашої Церкви. Це показало для мене, наскільки та святість є глибока, автентична – а водночасно вона є дуже конкретна. Такі приклади – вони не забуваються ніколи і вони завжди лишають якийсь слід в душі кожного з нас. Я думаю, це великий скарб, що ми в Синоді маємо єпископа, який в своїй особі поєднує підпільну Греко-Католицьку Церкву і одночасно скеровує нашу Церкву до майбутнього. Бажаємо владиці сили Святого Духа, витривалості і на завершення свого земного шляху, який нехай буде після сто з копійками років, бажаємо йому святості в небі.

Відеопривітання від владика Петра, єпископа-помічника Сокальсько-Жовківського

Щиро вітаю нашого владику Ігоря з його ювілеєм сімдесятиліття. В цей час, у цей момент важливо подякувати Богові за дар його життя, дар його служіння, за його покликання, за його «так», що він сказав Богові, за його покликання до монашества та священства і за прийняття єпископства. Для мене владика Ігор відіграв важливе значення: він був моїм магістром, він був тим, хто заклав фундаменти мого монашого життя і духовності, яку я міг перейняти, будучи у монастирі редемптористів.
Він був моїм святителем на диякона, священника. Також був співсвятителем у моїй хіротонії. Тому в цей гарний ювілей, в цей час, коли ми бачимо, які духовні плоди дозрівають за посередництвом його служіння і благословення, хочеться побажати йому рясних Божих ласк. Побажати, щоб у його служінні завжди це добро, яке виходить від нашого Господа, він сам досвідчував, але також ділився з тими, які є поручені його опіці. Тому дорогий владико Ігоре, Божих ласк, опіки Пресвятої Богородиці, яку Ви так любите, почитаєте, на многії та благії літа.

Відеопривітання від владика Миколи, єпископа Мельбурнської єпархії святих апостолів Петра й Павла

Сьогодні щирі слова привітання з нагоди Вашого ювілею линуть із Америки, з храму святого Івана Хрестителя м. Ньюарку. Ваша постать у моєму житті стала немовби провідною ниткою у моєму покликанні, на сторінках мого життя. Розпочинаючи ще з 90-х років, де Ви як протоігумен неодноразово приїжджали до храму Успення Пресвятої Богородиці у м. Тернополі, згодом – будучи магістром у новіціаті, пізніше – будучи соцієм в м. Тухові, в семінарії у Польщі, та й пізніше вже, коли стали Архиєреєм, оскільки саме із ваших Архиєрейських рук я прийняв святу Тайну Священства і також у 2020 році Ви стали співсвятителем у моїй Архиєрейській хіротонії. Хочу пригадати одну історію із життя. Коли я був у новіціаті, в нас було 14 новиків, на початку нашого новіціату нашим магістром був отець Степан Федчишин. Пригадую момент, коли нам оголосили, що будемо мати нового магістра. На той час Ви були у Вінниці, мусили бути ще на храмовому святі Покрову Пресвятої Богородиці, а після 14 жовтня вже мали прибути до Кохавини як магістр.
Пригадую той день, коли Ви мали приїхати, 14 новиків стали в рядочок, чекали свого магістра. Пригадую картину, коли червона дев’ятка заїжджає на територію Кохавинської обителі і виходите Ви, у такій строгій постатті і кажете: «Слава Ісусу Христу, дорогі новики! Тепер починається новіціат, тепер буде духовне життя!»
Ми між собою так перемовилися, що досить строгим у нас буде магістр. Згодом, з плином часу, ми побачили, що за строгістю криється щире серце батька, який не тільки навчає, але також на прикладі власного життя показує, як жити духовним життям.
Преосвященніший владико, в сьогоднішній день в особливий спосіб дякую Богові за дар Вашого життя. Дякую за усі добрі діла, які Ви зробили для мене у формуванні мене як монаха, священника і тепер вже як єпископа. Нехай Господь щедро обдаровує Вас багатьма Божими дарами, талантами, своїм благословенням, щоб ви і надалі залишалися добрим пастирем у винограднику Христовому, а зокрема у повіреній Вам Львівській Архиєпархії.
Вимолюю в Бога щедрі дари, щастя, здоров’я, сили та наснаги довершити призначене Вам служіння на многії та благії літа.

Останні новини

Ми стаємо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Сергія. Одним з завдань диякона є проголошувати Євангеліє, проповідувати...
16 серпня 2022 року парафія святого Івана Боско в с. Коростів (Сколівщина) відсвяткувала храмовий празник. У день народження...
На парафії святого великомученика Димитрія у Львові (вул. Загірна 28а, Збоїща) 8-13 серпня пройшов табір «Веселі канікули з...
15 серпня 2022 року в Iconart Contemporary Sacred Art Gallery у Львові (вул. Вірменська, 26,) відбулося відкриття виставки...
Вчора, у неділю? 14 серпня, у Музеї Митрополита Андрея Шептицького, що біля храму cвященномученика Климентія (Шептицького), відбулось відкриття...