29 травня 2022 року, в останню неділю травня, у монастирі св. Герарда Згромадження Найсвятішого Ізбавителя в Кохавино (смт Гніздичів Стрийського району Львівської області) відбулося урочисте святкування 30-річчя служіння редемптористів та надання апостольською пенітенціарією повного відпусту Кохавинській святині з нагоди традиційної прощі на честь Пресвятої Діви Марії, яку щороку велелюдно здійснюють паломники до цього відпустового центру Церкви. Архиєрейську Літургію звершив Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор.
Архиєреєві співслужили Екзарх Донецький владика Степан, Екзарх Одеський, Адміністратор Кримського екзархату, Голова Патріаршої комісії у справах монашества владика Михайло, Єпарх Стрийський владика Тарас, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії владика Петро та духовенство Львівської Архиєпархії та Стрийської єпархії.
Під час святкової Архиєрейської Літургії з проповіддю до присутніх звернувся владика Володимир.
«В цей травнево-пасхальний час паломники вкотре скерували свої стежки до відпустової Кохавини. Тут природа випромінює зелень, що є кольором і знаком надії. Біля джерела ще частково цвітуть каштани. Їхні квіти є в ролі свічок на травневому святі весілля природи. На лоні живої природи чуємо Слово Життя», – зазначив владика Володимир.
Коментуючи уривок Євангелія про сліпородженого, проповідник найперше звернув увагу на слова, які відкидають думки про причину його незрячості. В уривку сказано, що ні сам чоловік не згрішив, ні батьки його, а таким він народився, бо Бог має бути прославлений через нього.
«Люди би спішили робити висновки, шукати Божу кару. Питання “хто винен”, пошук жертви може об’єднати людей. Ісус змінює напрямок діалогу. Знайти винних – ще не вирішує проблеми. А в цьому випадку не було винних. Зустріч з Ісусом змінює життя сліпця. Цей жебрак, можливо, чув про Ісуса, але ніколи не бачив Його обличчя, сяючого любов’ю до людей», – сказав Архиєрей.
Відтак він пояснив, що в описі цього чуда є певна символіка і процес: «Ісус міг оздоровити сліпого лише одним словом чи поглядом, навіть на віддалі. Але Він докладає зусиль: робить суміш зі слини та землі, намащує очі хворому, відсилає до купелі. Це не є бюрократичні процедури, а наука, що добрі справи вимагають зусиль. Будь-який вид праці в суботу був заборонений. Тим самим Ісус показує свою владу і над суботою, особливо тоді, коли треба послужити людині. Слина вважалася в давнину засобом зцілення і оздоровлення. Земля чи болото означає матеріальність та смертність людини, яка повертається в землю, з якої взята. А купіль Силоам означає «післаний». А це є один з титулів Ісуса Христа. Христос звільнює людину від смертності».
Деякі люди, – каже владика Володимир, – на жаль залишаються сліпими, незважаючи на відкриті очі. І це інша, протилежна сторона розповіді. Побожні захисники релігії, фарисеї, судді – якраз вони залишаються сліпими, незрячими. В них нічого не змінюється, вони закриті в собі, і найгірше, що вони цього не зауважують.
Також він наголошує, що в цій історії ще є хтось третій, тобто ми, які чуємо це Євангеліє сьогодні.
Просить задуматися: «В якій ролі бачимо себе? В ролі сліпого жебрака, який через зустріч з Ісусом змінює своє життя? А може, ми лишаємося сліпими, дивимося, але не бачимо? Так може бути, що ми, християни, думаючи, що знаємо багато про Бога, не відчуваємо Його присутності. Така небезпека існує в кожному з нас».
«Ми можемо називатися християнами, мати свідоцтво про хрещення, але десь у глибині серця бути віддаленими від Бога і Його благовісті. Отже є небезпека: вважатися зрячими, але бути сліпими. Буття справжнім християнином починається від щирого бажання: Господи, відкрий очі мого серця! Чи я дійсно цього бажаю, незважаючи на власну недосконалість? Комусь може не подобатися, якщо ми змінюємо спосіб життя, стаємо кращими, аналізуємо, навертаємося, розширюємо світогляд. Сліпий до зустрічі з Ісусом ніколи не бачив, хто і що є довкола нього. Але були такі, що Його ще за це переслідували, не раділи», – застерігає проповідник.
«Будьмо вдячні Богові за дар відпустового місця у чудотворній Кохавині. Вже століттями Богородиця бере під свій материнський покров тих, хто до Неї сюди в довірі прибігає. Дякуємо Богові за тридцятилітнє служіння редемптористів на цьому місці, за перлинний ювілей. Цей монастир є водночас домом новіціяту. Десятки редемптористів під опікою Богородиці саме в Кохавині робили перші кроки в монашому житті. Скільки людей отримали тут зцілення душі і тіла, відкривали очі на істотні речі, зміцнювалися у вірі… Після віднови великих відпустів у Кохавині вже вдесяте звершуємо цей відпуст. Це трояндовий ювілей», – просить єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
«Одна сліпа дівчинка втішала себе тим, що перше обличчя, яке вона побачить у вічності, буде обличчя Спасителя. Нехай пасхальне прозріння дотикає нас і супроводжує на дорозі віри!» – додав на завершення проповіді владика Володимир.
Також Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор привітав Єпарха Стрийського владику Тараса з 40-літнім ювілеєм священства.
«Владика Тарас був свячений за радянського союзу. Не боявся! Хай його Господь благословить», – сказав Митрополит Ігор.
Відтак урочиста процесія вирушила до місця об’явлення Богородиці, що знаходиться біля каплиці та джерела. Там усі присутні звершили молебень до Пресвятої Богородиці прославленої у Кохавинській іконі.
Насамкінець відбулося водосвяття та окроплення освяченою водою.
Пригадаємо, що традиційно в останню неділю травня у Кохавинській святині відбувається відпуст. Цього року цей день став особливим для Згромадження Найсвятішого Ізбавителя та прочан святині через отримання Декрету про надання святині повного відпусту.
