Слово Митрополита Львівського у Томину неділю

Ді 5,12-20;
Ів 20,19-31.

Сьогодні гарна неділя, присвячена пам’яті святого Томи-апостола! Дякую усім вам, вірним, що прибули до Собору, знаходитеся у своєму храмі, щоб спільно помолитися. Мені завжди приємно бачити вас, ваші обличчя, ваші сім’ї, ваших дітей, онуків, малечу, яка плаче, співає, бігає та втішається, перебуваючи спільно на молитві. Усі, а особливо діти, вбирають у себе увесь духовний позитив, який присутній у цьому Соборі та у кожному нашому храмі. Молитви, спів, запах кадила, проповідування Слова Божого, паузи, звуки, усе-усе інше сприймається не лише дітьми, але й кожною присутньою особою! Храм – школа виховання, Божого становлення, та шлях, спрямований у вічність на гідну зустріч з Ісусом Христом, нашим Спасителем. Здогадуюся, що усе менше та мінімально знаходимо серед нашого люду таких, щоб не вірили у вічне життя. Знаю, що ми з вами завжди у списках (маю на увазі Господнє Провидіння) бути переправленими на той світ, до Бога, у якого віримо, з яким примирюємося, перепрошуємо, любимо та надіємося на вічну нагороду! Усі упокоїмося, помремо чи, як сказав Ісус про смерть Лазаря: «… Наш друг Лазар заснув, – піду розбудити його» (Ів 11,11; о. Тур). Господь назвав смерть сном! Звичайно, жаль наших воїнів, наших безстрашних захисників, але вони боронять нас, нашу країну; наші мужні вояки обороняють увесь світ від сатанинської навали. Тому що це – війна, приходиться багатьом класти свої душі за друзів – заснути! Озвучую слова Ісуса Христа: «Більшої любови ніхто не має, ніж та, коли хто душу свою покладає за своїх друзів» (Ів 15,13; о. Тур). Хто так чинить – такі удостоюються вічної щасливої нагороди, з ким незабаром й ми зустрінемося у вічності.

Уривок тексту Святого Писання, що написав святий апостол Іван, розповідає про Ісуса, який появився апостолам після воскресіння у приміщені, де вони зібралися при замкнених дверях. Господь став посередині й промовив: «Мир вам!» Відразу показав рани на руках, ногах та пробите списом ребро. Учні мимо побачених ран дуже зраділи, бо увиділи свого Спасителя. Потім Господь дихнув та промовив: «… Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм; кому затримаєте – затримаються» (Ів 20,22-23; о. Тур). Як багато ми з вами могли б роздумувати, сперечатися та провадити діалог про діло відпущення та затримання гріхів! Ця глибока ділянка життя відноситься до вічності, до справи вічного щастя, вічної нагороди або безоборотного покарання! При цій зустрічі, при з’яві Ісуса апостолам, не було апостола Томи. Він не міг повірити тому, що стверджували інші про зустріч із Христом. Цей учень уважав, що його «натягають», насміхаються?! Що Ісус не міг прийти до апостолів ще й при замкнених дверях? Учень Ісуса висловився вкрай строго: «… Поки не побачу на його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в його бік, – не повірю» (Ів 20,25; о. Тур). Глибока невіра учня, бо десять осіб, а можливо й більше, стверджували йому про зустріч з Христом, а він натомість заявив, що повірить тоді, коли своїми пальцями відчує рани на Ісусовім тілі! Невіра учня Томи стала переконливою вірою для багатьох, які сумнівалися у воскресінні Христа! Через вісім днів Ісус знову прийшов, як і раніше, промовив: «Мир вам!» Відразу звернувся до Томи: «… Поклади сюди свій палець, поглянь на мої руки, простягни свою руку і доторкнися до мого боку, – і не будь невірним, але вірним» (Ів 20,27; о. Тур). Тома мав можливість почути Христа, Його голос, побачити Його постать та діткнутися своїми руками Господніх ран. Учень прийшов до переконання у воскресіння Христове через довершений факт вкладання руки до ран, а не через віру. Аж після такого переконання, після такої дії апостол промовив: «… Господь мій і Бог мій!» (Ів 20,28; о. Тур). Ось такі дивовижні події відбувалися після воскресіння Христа.

Наші воїни показують нам переможні рани, які вони отримали, що промовляють до нашого народу та народу світу: Мир вам! «Мир вам» означає, що воскреслий Господь з нами! Христос був катований, зранений, зневажений, щоб нас захистити від ран та приниження. Ісус показує нам свої рани – наш народ також відкриває й показує Господові наші рани, зокрема, військових, про які Він знає, а ми просимо Його позитивної реакції, захисної дії Його могутності проти демонських ворогів. Виходить, через нас, через наших воїнів, волонтерів, мирне населення тощо Господь промовляє до людства усього світу. Здається, через рани наших воїнів, добровольців, мирних жителів, тих, хто приймає вимушених переселенців, та вбитих сатанинською ненавистю нашого населення, хоч би в Бучі, Гостомелі та в інших місцях, Христос бажає показати свої пробиті руки та ноги, свій поколений списом бік. Рани українців, упокій убитих багатьох мирних та військових осіб із нашого доброго народу стають свідоцтвом для усього світу, що життя кожної людини висить на волоску. Уважаємо, що руки багатьох доброчинців з-за кордону, військових та цивільних із нашого народу служать Богові, щоб підносити безнадійних, відновлювати віру, втілювати ідею надії мудрим людям усього світу! Через відкритість українського народу, через його рани, через бажання миру та свободи, через наші серця Бог прагне показати свою любов до усього людства! А Христос воскрес, Він – Господь наш і Бог наш!

+ Ігор
Митрополит Львівський

1 травня 2022 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

Останні новини

Ми стаємо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Сергія. Одним з завдань диякона є проголошувати Євангеліє, проповідувати...
16 серпня 2022 року парафія святого Івана Боско в с. Коростів (Сколівщина) відсвяткувала храмовий празник. У день народження...
На парафії святого великомученика Димитрія у Львові (вул. Загірна 28а, Збоїща) 8-13 серпня пройшов табір «Веселі канікули з...
15 серпня 2022 року в Iconart Contemporary Sacred Art Gallery у Львові (вул. Вірменська, 26,) відбулося відкриття виставки...
Вчора, у неділю? 14 серпня, у Музеї Митрополита Андрея Шептицького, що біля храму cвященномученика Климентія (Шептицького), відбулось відкриття...