16 квітня 2022 року у Львівській духовній семінарії Святого Духа (м. Львів, просп. св. Івана Павла ІІ, 35) відбувся духовно-мистецький проєкт «Ми – разом, бо з нами Бог!»
Захід розпочався із Великої Вечірні з Литією з нагоди свята Входу Господнього в Єрусалим, яку звершив Митрополит Львівський Ігор із духовенством семінарії.
Відтак відбувся концерт Брас Хору Луганської обласної філармонії (мистецький керівник – Ігор Шаповалов) із духовно-мистецьким словом Зої Зубченко-Полосуєвої та Марії Христинич.
Автор проєкту – п Михайло Перун, директор Фундації «Андрей». Організував захід о. Юрій Чудяк, Синкел у справах духовенства Львівської Архиєпархії, за сприяння Інституту постійної формації духовенства Львівської Архиєпархії УГКЦ, Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної ради, Фундації «Андрей».
Духовно-мистецький вечір відвідало чимало гостей, серед них – пані консул з Хорватії, представники влади, духовенство Львівської Архиєпархії, а також семінаристи Львівської духовної семінарії.
Митрополит Ігор привітав усіх присутніх та подякував музикантам Луганської філармонії та всім організаторам і виконавцям мистецького вечора. Роздумуючи над питанням, чи варто в час війни звертатися до мистецтва, Митрополит зауважив: «На війні також військові чекають, щоби їм заспівати, заграти, якісь гарні вірші задекламувати – це піднімає дух і зрівноважує людину». Нелегкі часи нападу агресора завдали чимало труднощів, багато людей постраждали і втратили домівки, проте важливо не впадати у відчай і довіряти Богові.
«Треба віддатися в Божі руки, просити в Бога, думати, застановлятися – очевидно, що так ніхто просто не залишений і не забутий. Все одно, мимо такої складної ситуації, яка склалася, вихід завжди є, і ми хочемо, щоби цей вихід був добрий – щоби війна закінчилася, щоб ми ворогів прогнали, щоб в нас запанував мир і всі повернулися на свої місця» – наголосив Митрополит з вірою в те, що теперішнє протистояння завершиться перемогою України.
Пан Михайло Перун, автор проєкту «Ми – разом, бо з нами Бог!», провів декілька історичних паралелей, наголошуючи на винятковій ролі УГКЦ та її пастирів у відродженні української державності. Прикладами є Патріарх Йосиф, що спромігся після довгих років заслання звести у Римі українську святиню – Собор Святої Софії, який зараз є великим осередком допомоги українцям, що постраждали від війни; Митрополит Андрей, що своєю діяльністю спонукав суспільство до самоорганізації, всесторонньої підтримки, а в час Голодомору 1932 року посланням «Україна в передсмертних судорогах» проголосив світові правду і зібрав матеріальну допомогу, що мала підтримати українців в охоплених голодом областях. Навіть сама львівська семінарія, що під час війни була зруйнована, зараз засвідчує надію для понищених українських міст.
«Ми сьогодні повинні тримати кожен свій фронт. Капелани – молитися і підтримувати родини Церква – молитися і робити роботу, яку вона робить» – зауважив пан Михайло, наголошуючи на необхідності боротися з фейками, захищати і відновлювати правду за прикладом провідників УГКЦ, що «є тим опертям, яке рятує українську державу».
