Слово Митрополита Львівського у неділю по Різдві

Гл 1,11-19;
Мт 2,13-23.

Сьогодні, у неділю по Різдві ГНІХ, наша Церква вшановує пам’ять святого Йосифа Обручника, пророка Давида і апостола Якова, брата Господнього, а також святого первомученика Стефана і преподобного Теодора Начертанного. Усі вони люди, як і ми з вами, чинили немало помилок, але ми їхніх погрішностей не рахували, проте свої знаємо! Про святого Йосифа написано, що він був праведний (пор. Мт 1,19), хоч таким не вродився! Обручник Йосиф відзначався надзвичайними чеснотами; відомо, що до нього у сні приходив ангел і давав йому розпорядження, пов’язані з народженням Сина Божого. Святий Йосиф не сумнівався, що це – посланець від Господа, слухав його й виконував швидко та точно усі вказівки. Йосиф глибоко переконався про правдивість ангела, який йому говорив про вагітність Марії, що Її він, вагаючись у незнанні, підозрював, – хоч, з іншого боку, спостерігав Її високий рівень благородних чеснот. Не міг погодити праведний рівень життя Марії з незрозумілою йому вагітністю? Аж Господь прислав йому ангела, який вияснив усі білі плями. І хоч Йосиф – праведний чоловік, але сам не міг піднятися до такого рівня святості, щоб зрозуміти велич Марії, яку Бог вибрав на свою матір! Святий Обручник бачив життя, чесність, покору та посвяту Марії, однак він не міг збагнути, не міг вмістити у собі такого високого рівня чесноти, який посідала Марія під кожним поглядом поведінки Її життя! Людина певного росту не може побачити того, що діється за високою загородою, бо її невисокий ріст служить перешкодою! Святий Йосиф уже збудував плани, щоб тайкома відпустити вагітну Марію. Відданий Богові Обручник не міг порадити собі, не мав вміння зрозуміти й прийняти Марію в такому стані. Навіть не розпитував Її, не ганьбив, не чинив бучі, усе спокійно спланував, щоби в мирі, але розійтися, не перебувати в непевності. Святе Писання нічого не згадує, щоб він радився Господа у цій справі, лише сам вирішував, щоб з найменшою шкодою відпустити Марію. Дуже цікава й нам мало зрозуміла праведність Обручника, хоч рівень його вірності Богові підтверджений Святим Писанням, а не залишений здогадам! Так багато хочеться сказати про святого Йосифа – не старенького, лиш чеснотливого та до останнього подиху відданого послузі та слухняності Божому Провидінню! Коли б святий Йосиф був старенький, важко було б йому вночі підніматися, пускатися в далеку дорогу, бо сили його були б дуже обмежені. Та чого старенький мав би заручати молоду й прекрасну Марію? Святий Обручник шанував Марію, знаючи Її глибоке духовне життя. А святий Іван Золотоустий не допускає дітей у Йосифа, як рівно жодного його співжиття з Марією після народження Ісуса. Не буду над тим глибше застановлятися! Деякі автори посилаються на вираз Святого Писання, де написано: «Та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім’я Ісус» (Мт 1,25). Святий Учитель Церкви, крім різних інших тверджень, так повчає про святого Йосифа: «А, якщо б він пізнав її й дійсно, мав за жінку, то для чого би Ісусові Христові поручати її учневі, як незамужню, що нікого не мала і приказувати взяти її собі?» (св. Ів. Золот., Бесіда V на Мт, п.3). Просімо святого Йосифа, щоб допомагав нам утверджуватися у чеснотах, зокрема, благаймо цілковитої довіри до Бога та чистоти серця.

Ми згадували інших святих персонажів, яких життя нам пропонує свята Церква: пророка Давида, апостола Якова, архидиякона Стефана та преподобного Теодора Начертанного. Коли згадаємо життя хоч би царя Давида – відомо, що він чинив великі промахи у своєму житті. Користувався владою, що не завжди приносило духовну користь. Цар Давид був би радий збудувати дім Господеві, але задля його войовничості та інших життєвих помилок Бог через пророка Натана повідомив царя Давида: «… ти спочинеш з твоїми батьками, я поставлю по тобі твоє потомство, що вийде з твого лона, й утверджу його царство. Він збудує дім імені моєму, і я скріплю його царський престол навіки» (2Цар 7,12-13). Відомо, що мимо помилок, які чинив цар Давид, він каявся, мирився з Богом, був праведною людиною й удостоївся вічної щасливої нагороди в небі.

І ще дуже важливий персонаж, якого згадуємо, – святий архидиякон і первомученик Стефан, про кого свідчить текст Діянь апостольських: «… вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа…» (Ді 6,5). Інші свідчення про цього ж диякона: «Стефан же, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі» (Ді 6,8). Засідателі синедріону, до яких привели Стефана, підступно й несправедливо звинуваченого, «… бачили його обличчя, немов обличчя ангела». Коли первосвященник дозволив говорити святому Стефанові у синедріоні, усі почули мову про Авраама, Ісаака, Якова та Йосифа, якого продали у Єгипет. Потім продовжив розповідь про Мойсея, вихід ізраїльтян з Єгипту, про Арона та невірність Богові синів Ізраїлю, їхнє поклоніння божкам. Теж не опустив сказати й про царя Давида та Соломона, що збудував дім Господній. І строго став упоминати присутніх, називаючи їх людьми твердої шиї та необрізаних серцем, що противилися Святому Духові та гонили пророків (пор. Ді 7,51-52). Присутнім годі було слухати слів святого, які роздирали їхнє неупорядковане перед Богом сумління. Святого Стефана вивели за місто й, повні люті, вбили його камінням, а він, вмираючи, просив Господа, щоби прийняв його духа та не почислив вбивцям за гріх (пор. Ді 7,59-60). Розуміємо особу Стефана, який свідчив правду, свідчив свою вірність Богові, не побоявся погроз та смерті. Він вповні віддався в руки Господні, поборов страх смерті, радо помирав, віддаючи духа Богові, а також молився про вбивць, про їхнє навернення та спасіння. Бо говорити легше, як свідчити любов до Господа, тим більше, коли град каміння зі смертоносною силою сипався на нього, а він любов’ю до Господа та ближніх ворогів, перемагав силу кам’яних ударів, що наносили йому смерть. Вбивці бачили Стефана як ворога, а він бачив небо та Божого Сина по правиці Небесного Отця. Заснув навіки тілом, а ожив на щасливі віки духом! Святий мученику Стефане, випроси нам духа мужності протистояти затіям диявольських сил та духовним слабостям нашого тіла, щоб, перемагаючи зло, удостоїтися вічної нагороди у небі!

+ Ігор
Митрополит Львівський

9 січня 2022 р. Б., монастир Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, м. Львів

Останні новини

Про це повідомляють на офіційній фейсбук-сторінці Салезіян УГКЦ. Салезіяни УГКЦ запрошують на чергову зустріч-реколекції #Пізнай_Своє_Покликання усіх бажаючих юнаків...
У неділю по Богоявленні, 23 січня 2022 року, Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, з пастирським візитом,...
Не хочеться думати, що в якійсь сім’ї нині нема Святого Писання. Біблія – це не є сувенір, який...
Зважаючи на збільшення динаміки захворюваності на COVID-19, цього року у Львові не було традиційного освячення води на свято...
Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, та Преосвященний владика Володимир, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, очолили Богослуження свята Богоявлення...