Ми хочемо запросити Богородицю в наше життя, даруючи їй нашу дитячу довіру. Просимо її, щоб навчила нас бути добрими матерями. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир під час Архиєпархіяльної прощі спільноти «Матері в молитві» до Крехова.
«Вітаю всіх на сьогоднішній архиєпархіяльній прощі християнського руху «Матері в молитві» Львівської Архиєпархії, – сказав на початку проповіді Архиєрей.
З Божої ласки, – зазначив проповідник, – вже довший час в наших парафіях існує цей рух матерів та жінок, бо кожна жінка має в собі цей дар материнства: біологічного чи духовного. За його словами, матері разом моляться та служать Господеві, несуть віру, надію та любов іншим людям, зокрема в своїх родинах. Матері зустрічаються разом на молитву згідно запевнення «Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них». Тим самим вони себе взаємно підтримують в прагненні святості.
«Ось і сьогодні ми зібралися разом, щоб молитися, взяти участь у Святій Літургії, послухати слово життя», – наголосив він.
Відтак владика Володимир звернув увагу на уривок сьогоднішнього Євангеліє: «Євангелист Матей розповідає про чудо розмноження хліба для чотирьох тисяч чоловіків, не враховуючи жінок і дітей. Ми знаємо також розповідь про чудо розмноження хліба для п’ятьох тисяч чоловіків. Якщо додати жінок і дітей, то виходить велика кількість людей. Тоді учні на пустинному місці приходили до Ісуса з своїми пропозиціями відпустити народ, щоб купив собі їсти».
«Ісус в сьогоднішній розповіді виходить з ініціативою, виявляє турботу, кажучи: «Жаль мені цих людей, бо вже три дні вони зі мною і не мають що їсти». Цей натовп складався передусім з хворих людей, а подія відбувається на горі. Учні не знають, звідки взяти хліба, вони нічого не засвоїли з попереднього уроку розмноження хлібів. Сім є цифрою досконалості, означає завершення діла створення світу та відпочинок Бога», – додав проповідник.
«Співчуття є початком конкретної дії. Співчуття – це любов, яка відчуває інших як себе самого», – зазначив Архиєрей.
Символічно, – зауважує проповідник, – є також три дні – це час перебування Ісуса в лоні землі. Ісус Христос возносить подячну молитву і розмножує хліб, дає учням, а ті людям. Тут можна відчитати паралель до Старого Завіту, де в книзі пророка Ісаї є мова про месіянський бенкет: «Господь сил учинить на оцій горі бенкет для всіх народів … Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх обличь сльози» (Ісая 25).
На його переконання, подячна молитва означає також звершення Євхаристії, що відбувається на престолах у цілому світі. Ми це робимо сьогодні разом тут, у Крехові. Ми подивляємо велику Божу турботу. Апостоли отримали завдання навчати народи, а жінки повинні були їх підтримувати, особливо тоді, коли вони засумнівалися.
«Цей факт часто повторюється в різних життєвих обставинах:
– Коли син іде в дорогу, йому товаришує батьківська пам’ять чи молитва матері. Слабкі жіночі руки перебирають зернятка вервиці, щоб дитина не заблудилася в житті;
– Молитва матерів підтримує місіонарів, які проповідують Боже слово;
– Жінки мироносиці великоднього ранку з олійками в руках вказують на місце жінки в церкві, можливо не серед провідників, а там, де потрібні олійки доброти, делікатності, де потрібні руки, здатні побачити потребу. Щоправда лише апостоли взяли участь тайній вечері, їм було довірено ламання хліба. Це не є приниженням жінки, бо жінка має в Церкві своє покликання і місце: не біля керма, а в серці Церкви! І це є великий привілей, як каже св. Тереза з Лізє: «В серці Церкви я маю бути любов’ю»;
– Церква потребує жінки, так як лікар потребує медсестри (символічно). Не досить встановити діагноз, замало виписати ліки, потрібна ніжна рука, яка ці ліки подасть, поправить подушку хворої людини, прожене біль з виснаженого обличчя;
– Бог як великий знавець і Автор людської природи, довірив жінці Слово, яке стало тілом. Дівчина з Назарету стала матір’ю Ісуса, жінка у постаті Богородиці першою побачила Ісуса на землі, жінка першою стала свідком Його Воскресіння. Жінка відчуває народження і смерть!», – перерахував Архиєрей.
«Сьогодні дякуємо Богові за наших молитовних матерів. Хочемо запросити Богородицю в наше життя, даруючи їй нашу дитячу довіру. Просимо її, щоб навчила нас бути добрими матерями», – наголосив владика Володимир.
«Звертаємося сьогодні до кожної матері: Дорога українська мамо, витривай до кінця в доброму, особливо коли твоя дитина опиниться на «хресній дорозі» життя, коли біль буде прошивати твоє серце. Бо материнство – це солодкий присмак болю. Як син можу йти впевнено в житті, бо зі мною є матір!» – звернувся на завершення Преосвященніший Володимир.
