Слово Митрополита Львівського до учасників руху «Курсійо»

Ді 5,1-11;
Ів 5,30-6,2.

Вітаю зібрану спільноту Курсійо на молитві та духовних роздумах! Дуже важливо в житті обновляти свій духовний стан, стаючи щиро перед Богом. Ми повинні пам’ятати, що ми не маємо сили відновити себе, бо ми – порох, про це нам нагадує автор псалмів: «Він знає, з чого ми зліплені, він пам’ятає, що ми – порох» (Пс 103,14). З іншого боку, не слід дивуватися своїм помилкам та падінням, бо пороху усе можливе, головне – підніматися з поглядом та голосом, зверненим до милосердного Бога. Пам’ятаймо, що Господь готовий нам завжди прощати, навіть більше, ніж ми грішимо, але не забуваймо, що існує межа прощення; коли людина переступає її, тоді вона не має сили звертатися до Господа й втрачає довіру. Про певну кількість прощати Господом гріхи ніхто не знає, Він завжди готовий пробачати, так стверджують багато святих, як Василій Великий, Альфонс Ліґуорі тощо, але кількість вчинених гріхів притуплює сумління, що стає причиною недовіри до Бога, до Його милосердя, або взагалі приходить стан невірства. Краще завжди уникати – не лише гріха, але обставин і нагоди до вчинення його!

Текст уривку Святого Писання від Івана пригадує час по оздоровлення Ісусом у Єрусалимі чоловіка, який 38 років лежав біля водного басейну, очікуючи на видужання. Ніхто не цікавився цією людиною й не допоміг вчасно прибути до води, щоб увійти в неї після її помішування. Але була субота, коли Ісус зцілив його, і юдеї уважали це великим порушенням закону. Знайшли Ісуса й стали Йому докучати, переслідували, що Він в суботу чинить чуда. Коли ж Ісус став говорити про Бога, як свого Отця, про воскресіння померлих; наводив свідоцтво святого Івана Хрестителя, чого вони не сприймали, пригадав про Мойсея та про їхню невіру тощо, очевидно, їх це спонукало до переконання вбити Ісуса. Спаситель виразно їм сказав про їхнє відношення до Небесного Отця: «І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, – ви бо не віруєте в того, кого він послав» (Ів 5,38). Син Божий говорив чітко й аргументовано, а юдеї злобно та з ненавистю відкидали Його правдиві слова. У них була своя віра, а тим більше пояснення чи практика цієї віри. Одного разу Ісус звернувся до своїх учнів і повідомив їх: «На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять. … Усі свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди…» (Мт 23,2-3;5). Юдеї не могли нічого правдивого представити, щоб оскаржити Христа, бо за порушення суботи Він їм відразу сказав про вола чи осла, яких вони відв’язують у суботу та ведуть поїти або витягають їх з ями, коли впадуть у неї (пор. Мт 12,11). Ісусові дуже лежало на серці спасіння юдеїв та подібних до них, однак гординя засліпила їхні серця, і вони вперто трималися своїх помилок. Він звернувся до них: «Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, – а й вони свідчать за мене!» (Ів 5,39). Господь відсилав їх до текстів Святого Писання, які свідчили про Нього, але вони не бажали вірити, бо ненавиділи Господа, любили себе та приймали славу один від одного … а слави, яка від самого Бога, не шукали (пор. Ів 5,44). Ось така віра й таке відношення юдеїв до свого Спасителя, який прибув до своїх, а вони не прийняли Його, не любили, погорджували висміювали… Звичайно, Ісус багато терпів, бо прийшов шукати і спасати те, що гине (пор. Лк 19,10).
Дуже цікава історія подана в Діяннях апостольських, коли один чоловік Ананія та його дружина Сафіра пообіцяли продати свій маєток й усі виручені кошти передати спільноті з апостолами. Продали, але залишили собі дещо з обіцяних віддати коштів. Коли Ананія поклав гроші, апостолові Петрові у ноги, йому було дано згори пізнати, що Ананія приховав певні кошти. Апостол запитав Ананію, а той говорив неправду про кошти за продане поле. Святий Петро сказав, що Ананія намагається обманути Святого Духа. Після такого повідомлення Ананія впав мертвим, подібно сталося з його дружиною, бо вони домовилися говорити неправду. Так за короткий час впали трупами обоє через неправду, яку потвердили, хоч могли залишити собі таку суму, яку бажали, бо їх ніхто не тягнув за язика. Мабуть, розраховували на якусь похвалу за свою щедрість, приховуючи нещирість? Перед людьми міг пройти такий варіант, бо люди би повірили, але Господь не бажав, щоб утворена громада починала розвиватися неправдою, і таким способом перестеріг інших, щоб не чинили подібно. Коли апостол запитував Ананію, він міг ще рятувати положення, хоч приніс не всю суму, але міг на місці признатися й покаятися – не вчинив цього. Пообіцяв дати одну суму, але вилучив з неї те, що бажав, щоб не віддати обіцяного. Подібно й Сафіра пішла за намовою чоловіка та приховувала правдиву суму продажу. Впав чоловік мертвим, і його дружина теж не розкаювалася, лиш твердила неправду. Нагло померла і Сафіра, а усіх обняв великий страх, бо неможливо протистояти Святому Духові. Петро звертався до Ананії й перестеріг, що сатана наповнив його серце втаїти правдиву ціну проданого поля (пор. Ді 5,3). Святий Іван Золотоустий ставить собі питання щодо того, що сатана наповнив серце Ананії, для чого його звинувачувати? І дає відповідь: «Він винний у тому, що прийняв дію сатани й виконав» (св. Ів. Золот. Бесіда ХΙΙ на Ді п.2). Роздумуючи про цей випадок, слід затямити, що обіцяне Богові треба виконувати, бо це коштує подібної кари, яку понесли ці особи. А Господь не завжди карає за вчинені промахи, лиш очікує, щоб людина покаялася, навернулася й жила. Комусь Господь дає час на покаяння, не усі із цього користають? А іншим не надає більше часу, бо лиш Богові відомо положення людської душі щодо подібних ситуацій! У книзі Числа знаходимо історію бунтарів проти пророка Мойсея, а тим самим – проти Бога. Ними були Корах, Датан й Авірам з їхніми прибічниками, які хотіли бути священниками. Вони несправедливо звинувачували Мойсея в чому лиш могли. Господь велів відлучити їх, і коли вони стояли біля своїх шатер: «… земля під ними розступилася, роззявила рота свого та й поглинула їх самих, домівки їхні й усіх людей, що були в Кораха, та все майно» (Чис 16,31-32). Буває, що Господь говорить і такими категоріями.

Стараймося жити щиро по-християнськи, віддаючи своє життя в руки Господні та виконуючи Його волю! Вітаю усіх учасників руху Курсійо, благословляю та прошу Господа особливої опіки над вами, вашими рідними, близькими та знайомими!

+ Ігор
Митрополит Львівський

14 травня 2021 р. Б., Брюховичі

Останні новини

12 червня 2021 року відбулася IX Всеукраїнська медична проща до Страдчу «Моє милосердя змінює світ», яку організувала Комісія...
У суботу 12 червня 2021 року спільнота "Оселя" святкує вісімнадцяту річницю з дня свого заснування. З цієї нагоди...
З 13 до 27 червня з нагоди 20-ліття візиту до України святого Папи Римського Івана Павла ІІ у...
8 червня 2021 року у Львівській міській раді відбувся брифінг, на якому презентували загальноміську програму святкування 20-літнього ювілею...
8 червня 2021 року в конференц-залі Курії Львівської Архиєпархії (м. Львів, пл. св. Юра, 5) відбулися червневі збори...