З нагоди храмового празника Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор очолив Архиєрейську Божественну Літургію та привітав парафіян зі святом Вознесіння Господнього. У своєму слові владика наголосив на важливості живої віри, молитви та єдності громади у Христі.
Під час святкових урочистостей Митрополит Ігор також відзначив душпастирів та мирян за їхнє ревне служіння Церкві й активну працю для розвитку парафії.
Митрополит у своїй проповіді зазначив:
— Дорогі сестри і брати, називаю усіх сестрами і братами, бо ми – вірні святої Церкви, які очікуємо нагороди від Господа, разом молимося, прославляємо Бога, каємося за наші провини, за промахи життя, довіряємо Божому милосердю та великій Господній любові до нас, гріховних людей! Ісус Христос з’являвся апостолам після свого воскресіння ще сорок днів, давав настанови, утверджував їх у вірі та поставив завдання, щоб вони проповідували, а він стверджував їхні слова чудесами. Апостоли слухалися Господа й очікували приходу Святого Духа, не віддаляючись від Єрусалиму. Коли учні зібралися, Ісус появився між ними і вони його запитали: «… Господи, чи не тепер ти відновиш царство Ізраїлю?» (Ді 1,6). Ісус не прийшов відновлювати чи встановлювати земські царства, він увесь час заохочував своїх апостолів, щоб дбали про Небесне Царство, але вони тяжіли, мріяли та вимірювали своє служіння політичною відновою Ізраїлю, Господь навпаки, з’являвся: «…їм упродовж сорока днів і, промовляючи про Боже Царство» (Ді 1,3). Господь переконував апостолів, що вони мають свідчити про нього, про його Царство, бо земські царства міняються, народ терпить утиски, нічого постійного, як лише любов до Бога та служіння йому в особі ближнього. Спаситель переконував, що справжнє царство існує в людині, у її серці: «… Боже Царство всередині вас» (Лк 17,21). Не просто й не легко було Спасителеві переконати апостолів, щоб вони більше думали та старалися своїм виконанням волі Бога здобувати Царство у небі?! Христос говорив учням про те, що вони стаються його свідками, їм необхідно дбати про Небесне Царство: «… бо через великі утиски треба нам увійти до Божого Царства» (Ді 14,22). І навіть тоді, після воскресіння, учні Ісуса не могли збагнути свого справжнього завдання? Вірили Ісусові й очікували Святого Духа: «Коли ж прийде він, Дух правди, наставить вас на всяку правду…» (Ів 16,13). Святий Дух чинив велику переміну в апостолах і вони поволі ставалися мужніми учнями Христовими, які свідчили Ісуса Христа, як Сина Божого, віддаючи своє життя за вірність йому. Даючи певні настанови, Ісус ступав з апостолами й раптом, став підноситися вгору, вони не виходили з дива, очікували, можливо, знову появиться. Стояли довго з піднятими головами аж побачили: «… два мужі в білих убраннях з’явилися перед ними та й сказали: Галилейські мужі, чого стоїте й дивитесь на небо? Цей Ісус, що піднісся від вас на небо, прийде так само, як оце бачили ви, коли йшов Він на небо» (Ді 1,10-11).
Мужі у білих вбраннях пригадали апостолам, що їхнє завдання не стояти на місці з піднятими головами, бо перед вознесінням Ісус настановляв учнів, щоб проповідували: «… в ім’я його покаяння на відпущення гріхів між усіма народами…» (Лк 24,47). Апостоли поверталися в Єрусалим з особливими враженнями, переконавшись знову і знову, що Ісус Христос – Син Божий, Месія, якого очікувало людство! Господь вознісся на небо, не залишаючи апостолів, а, надихаючи їх Святим Духом на виконання волі Небесного Батька. «І я попрошу Батька і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами – Дух правди… А ви знаєте його, бо він у вас перебуває і у вас буде. Не залишу вас сиротами – прийду до вас» (Ів 14,16-18). Такими дбайливими словами Ісус запевняв своїх учнів, що клопотатиметься про них, їм не потрібно сумніватися ані нічого не боятися. Апостоли повернувшись в Єрусалим трималися спільнотою на молитві, перебуваючи постійно у храмі та прославляли Господа!
Згадаємо сьогодні святих рівноапостольних Костянтина та Олену, які підтримували Церкву, будували храми тощо. Завдяки цариці Олені у 326 році був віднайдений животворящий Хрест Господній, на якому був розіп’ятий Ісус Христос. А великий Костянтин дарував Церкві свободу, коли християн переслідували й знищували. Він видав Міланський едикт у 313 році про заборону переслідувати християн, а, ставши єдиним правителем Римської імперії в 323 році, він поширив цю свободу на всю імперію. Святі рівноапостольні Костянтине та Олено, виблагайте в Господа духа навернення нашому народові та завершення війни в Україні!
