«Бути певним у непевному завтра» – цикл духовних роздумів ієромонаха-студита Іллі (Мамчака), про те, що є близьким для серця й потрібним для внутрішньої постави та у діалозі з Богом. Про підсвідоме бажання мати опору та шукати Бога, про людські страхи та мужність, про надію та її значення у життєвій дорозі. Духовні роздуми будуть корисними для розуміння себе, а для когось, можливо, стануть орієнтиром у пошуках відповідей на внутрішні запитання.
Як людині знайти внутрішню постійність?
Все залежить від того, як ми дивимося на час, на життя теперішнє, і в чому саме ми шукаємо стабільність. В Євангелії від Матея Господь говорить про Івана Хрестителя і каже: «На що ходили ви в пустелю подивитися? Чи на тростину, котру вітер хитає? На кого ви дивитися ходили? Чи на чоловіка, зодягнутого в м’яку одежу? Ті, хто носить м’який одяг, у царських палатах живуть. Тоді на кого дивитися ви ходили? На пророка? Так, повідую вам, навіть більше, ніж пророка. Бо він той, про кого написано: Ось, Я посилаю посланця Мого перед Тобою, котрий приготує шлях Твій перед Тобою. Істину кажу вам: Із народжених жінками не поставав більший від Івана Хрестителя; але менший у Царстві Небеснім більший від нього. А від днів Івана Хрестителя донині Царство Небесне силою береться, і ті, що докладають зусилля, здобувають його». Знову читаючи вищезазначені рядки з Євангелія, можна зрозуміти, що Іван Хреститель не був тростиною, якою колише вітер різних повчань. Він був постійним. Іван Хреститель – той, хто вказав на Спасителя, що це є обіцяний Месія, що це Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу. Виявляється, в чому була впевненість Івана Хрестителя, і в чому була його сила, і в чому була його стабільність. Його ніщо не могло похитнути у цьому світі. Він зовсім не надіявся на зв’язки із сильними цього світу. Він їх не шукав. Він свідчив про Христа Спасителя. Він говорив про покаяння, а саме казав покаятися, бо наблизилося Царство Небесне. Можна побачити, що Іван Хреститель був повністю перейнятий Царством Небесним. У нього було одне єдине величезне бажання – звіщати людям про Царство Небесне. Тому що людина, яка є образом і подобою Божою, вона втратила зв’язок із Богом. Іван Хреститель вказує на Спасителя, Який прийшов відновити цей зв’язок, Який прийшов знову людину повернути до Бога.
Коли людна повертається до Бога, вона тоді повертається до стабільності життя. Бо Господь ніколи не міняється. Він є постійним, завше є стабільним. І людина в постійності для себе набирає сили і отримує її, коли вона шукає Бога. Ми можемо побачити, що ученики Христа Спасителя були звичайними людьми і мали багато слабкостей. Коли двоє з них підійшли до Христа і просили, щоб один був праворуч від Нього, а другий – ліворуч. Це через нерозуміння. Потім, коли взяли Христа, вони всі розбіглися і ховалися від юдеїв, бо мали страх. І як Воскреслий Господь з’явився своїм ученикам, вони тоді змінилися. Повна їхня переміна відбулася в той час, як вони отримали Духа Святого. Прикладом їхньої відваги було мужнє свідчення Петра перед синедріоном про Христа.
Виявляється, ось де сила. Тому наше життя, коли воно є звернене до Бога, стає стабільним.
Переміни зовнішні завше будуть. Але стабільність є в одному єдиному Господі.
Розмовляла Христина Нищей
Спеціально для пресслужби Курії Львівської Архиєпархії
