Воскресіння Христа відбулося, але сьогодні багато хто з людей і надалі не вірить у Воскресіння. Що нам з цим робити? Щонайменше нам самим надалі вірити, свідчити свою віру і не розчаровуватися, що інші не вірять. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир у проповіді під час Вечірніх чувань в Архикатедральному соборі св. Юра у ніч на Світлу суботу.
«Цікаво було б знати про що ви зараз думаєте? Очевидно, що кожен з нас думає про щось своє. Можливо дехто вже не є в стані думати, що не є найгіршим варіантом, бо тоді не може також нічого поганого думати», – зазначив Архиєрей.
Проповідник зауважив, що травневі Вечірні чування завершують Світлий тиждень. Незважаючи на те, що ще нема очікуваного тепла, Світлий тиждень вносить у наше життя своє світло: кольори, ризи, хоругви…
Сьогодні, – звертає увагу він, – ми також звершуємо пам’ять євангелиста Марка, який не належав до дванадцятьох апостолів, був учнем апостола Петра. Саме з його передань уклали перше Євангеліє біля 40 року. Інші дві: Матея і Луки є синоптичними, бо написані на цій основі, лише з доповненнями дитячих історій Ісуса.
Владика Володимир закликав замислитися над тим, що робити з тим, що багато людей і надалі не вірять у Воскресіння Христа. «Щонайменше нам самим надалі вірити. Свідчити свою віру і не розчаровуватися, що інші не вірять.
Бо Ісус Христос виразно говорить до апостолів йти, доки приймають, а як не приймають, то Він рекомендує виходити, обтрусивши порох зі взуття, їм на свідоцтво.. Можливо хоч цей порох допоможе пригадати вас..», – рекомендує проповідник.
Цікаво, зауважує він, що Ісус в Євангелії говорить учням нічого зі собою не брати. На його переконання, якщо людина все має, то Бога не потребує. Християнство розвивається насамперед у бідних країнах, де є матеріальна потреба. Якщо є країни розвинуті, де процвітає матеріалізм, де має добру зарплату, де має страхівку будинку, здоров’я і всього можливого, тоді там не має потреби в Бога. А дякувати людина не завжди вміє. В такій ситуації завжди виникає питання доки так дійде в житті.
Відтак Архиєрей підкреслює, що Ісус дозволяє апостолам брати зі собою палицю і пояснює її символіку: «Палиця – це продовження нашої руки. Там, де я не можу сягнути рукою, можу досягнути палицею. Але не для того, щоб когось побити, а для того, щоб зробити щось добре. Діапазон дії милосердя і наших добрих справ є дуже широким».
«Апостоли не знеохочувалися, що не всі вірили у Воскресіння. Вони йшли і проповідували покаяння, виганяли злих духів, намащували олією хворих…
Пам’ятаймо, що це актуально також і сьогодні, бо Ісус Христос є той самий – вчора, сьогодні і повіки», – наголосив на завершення Преосвященніший Володимир.
