Колись я був наївним священником, а згодом став наївним єпископом. Бо людина завжди є запальною, має свої ілюзії, ідеї та ідеали. Наївність пропадає, коли з’являєтья розуміння людини і її вчинку. Цією та іншими думками про особисте життя поділився єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир у програмі «Відкрита Церква» на каналі Живого Телебачення з нагоди 5-ти річчя свого Архиєрейського служіння.
Моя засада – ніколи ні про що не жаліти, окрім гріха. Хіба за гріхами. Якщо ти кажеш Богові «так», то це означає, що треба на щодень йти з цим «так».
Найперше маю людям послужити. Коли мова йшла про Архиєрейське служіння, то я також розумів, що найперше маю людям послужити.
Бог з нами жартує, щоб нас до себе наблизити. Бог має почуття гумору не для того, щоб нас пригнітити, а для того, щоб нас до себе наблизити.
Святість нас робить нормальними людьми. Такою є ще одна моя фундаментальна засада.
Християнство – релігія радості. Християнська перспектива Великодньої радості нам завжди повинна додавати оптимізму, незважаючи на пережиття викликів чи втрат. В нас в монастирі дуже багато жартували. Раділи навіть тоді, коли відходив хтось зі співбратів. Не тому, що він помер, бо полюдськи прикро, а раділи за нього, що він вже так близько до вічності, куди зрештою ми всі прямуємо.
Я ніколи не звертав уваги на дискомфорт. Бо завжди знав, що це невід’ємна засада служіння.
Молюся не з обов’язку, а з великої потреби. В монастирі мене найперше навчили молитися Не з обов’язку, а з великої потреби. Це є тепер моїм стержнем. Я і надалі лишився насамперед людиною зі своїми немочами і добрими сторонами також.
Колись був наївним священником, а згодом став наївним єпископом. Людина завжди є запальною, має свої ілюзії, ідеї та ідеали. Наївність пропадає, коли з’являєтья розуміння людини і її вчинку. Тому завжди важливо знайти антропологічний підхід до людини.
Будь-яку ситуацію треба перемолити. Важливо принести її до Бога. Старатися почути, що Бог також думає.
Єпископ не є чиновником, його завдання служити Богові та людям. Бо ми не є тут якісь чиновники. Ми є для служіння Богові. Часом також мусимо бути певними «пожежниками», які гасять вогонь конфліктів. Попри це в нашій Архиєпархії є дуже багато позитиву, який важливо вміти зауважувати. Дуже багато важливих речей вирішується саме в тиші.
Пресслужба Курії Львівської Архиєпархії за матеріалами “Відкритої Церкви”
